Рішення № 3600210, 05.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/197

05.05.09

За позовом

Приватного підприємства «Продукти харчування»

До

Державного підприємства «Ресурспостач»(відповідач 1);

Державного комітету України з державного матеріального резерву (відповідач 2);

Про

визнання права власності на майно

Суддя Кондратова І.Д.

В судовому засіданні брали участь представники сторін :

Від позивача Клімов С.С.- представник за довіреністю № б/н від 02.04.2009 року;

Від відповідача 1 : Кириленко С.М.- представник за довіреністю № 932 від 15.04.2009 року;

Від відповідача 2 : Панов Т.С.- представник за довіреністю № 421/0/4-09 від 02.02.2009 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Продукти харчування» до Державного підприємства «Ресурспостач», Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання право власності на товар (м'ясо курей).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2009 року порушено провадження у справі № 37/197, розгляд справи було призначено на 21.04.2009 року о 17-35.

Представник Державного підприємства «Ресурспостач»в судовому засіданні 21.04.2009 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в позові, посилаючись на те, що позивачем не надані документи, які підтверджують його право власності на вказані матеріальні цінності.

Представник Державного комітету України з державного матеріального резерву в судовому засіданні 21.04.2009 року надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в позові, посилаючись на те, що Державний комітет України з державного матеріального резерву не отримав кошти, які були перераховані позивачем на рахунки Державного підприємства «Ресурспостач».

Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2009 року подав клопотання про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2009 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 05.05.2009 року подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до поданої заяви позивач просить визнати за Приватним підприємством «Продукти харчування»право власності на м'ясо курей (половини та четвертини морожені) у кількості 701,0869566 тонн вартістю 6450000,00 грн. (відповідно до договору від 15.09.2008 р. № 1 - 2392: 350,54347830 тонн вартістю 3 225 000,00 грн.; відповідно до договору від 15.09.2008р. № 1 –2393; 350,54347900 тонн вартістю 3225 000,00 грн.), яке знаходиться в даний момент на складах ПП «Продукти харчування»відповідно до договору відповідального зберігання № 8зб від 29.04.2008р.

Судом встановлено, що подана заява про уточнення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України судом за згодою представників сторін в судовому засіданні 05.05.2009 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до Закону України «Про державний матеріальний резерв»та Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. N 284) Державним комітетом України з державного матеріального резерву був проведений аукціон з реалізації матеріальних цінностей державного резерву, а саме: м’яса курей (половини та четвертини морожені). За результатами проведеного аукціону, оформленого Протоколом засідання конкурсної комісії Державного комітету України з державного матеріального резерву № 39/прод від 08.09.2008 року, переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітекс».

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітекс»та Державним підприємством «Ресуспостач», який діяв від імені відповідача 2 на підставі договору доручення № юр – 234/2006 від 10.02.2006 р., було укладено договір купівлі-продажу № 1 –2392 від 15.09.2008р. (м'ясо курей (половини та четвертини морожені) у кількості 350, 5434783 тонн) та договір купівлі-продажу № 1 –2393 від 15.09.2008р. (м'ясо курей (половини та четвертини морожені) у кількості 350, 5434783 тонн).

Всього з Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітекс»та відповідачем 1 було укладено два договори купівлі –продажу м’яса курей (половини та четвертини морожені) в кількості 1000,00 тонн та на загальну суму 9200000,00 грн.

Відповідно до предмету вищезазначених договорів купівлі –продажу м’яса курей відповідач 1, який діє від імені відповідача 2 на підставі договорів доручення продає, а ТОВ «Елітекс»купує матеріальні цінності державного резерву на умовах EXW «Франко –склад». Франко –складом у даному випадку є місце відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, а саме: склади позивача (відповідно до договору відповідального зберігання № 8 зб від 29.04.2008 р.).

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітекс», відповідно до умов договорів купівлі –продажу м’яса курей зобов’язане було сплатити на користь відповідача 1, який діє від імені відповідача 2 на підставі договору доручення, вартість переданого товару.

На виконання даної умови договорів купівлі –продажу м’яса курей ТОВ «Елітекс»перерахував на поточний рахунок відповідача 1 грошові кошти у вигляді попередньої оплати в розмірі 9200000,00 грн., що визнається відповідачем 2 в наданих ним поясненнях від 05.05.2009 року, а також підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 12.01.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітекс»на користь Приватного підприємства «Продукти харчування», відступлено права вимоги, що виникли за укладеними між ДП «Ресурспостач»та ТОВ «Елітекс»договорами купівлі - продажу № 1 –2392 від 15.09.2008р. (м'ясо курей (половини та четвертини морожені) у кількості 350, 5434783 тонн); № 1 –2393 від 15.09.2008р. (м'ясо курей (половини та четвертини морожені) у кількості 350,5434783 тонн).

В силу п. 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Позивач у встановленому порядку надіслав відповідачу 1 повідомлення про відступлення права вимоги.

Таким чином, новим кредитором за вказаними договорами є Приватне підприємство «Продукти харчування», яке є позивачем.

Пунктом 4.4 (в усіх вище перелічених договорах цей пункт ідентичний) договорів купівлі –продажу м’яса курей передбачено, що право власності на матеріальні цінності переходить до покупця з моменту передачі йому розпорядження Держкомрезерву України.

В зв’язку з тим, що відповідач 1 не перерахував відповідачу 2 кошти, які отримані ним від позивача згідно вищевказаних договорів, Державний комітет України з державного матеріального резерву відмовляється видавати розпорядження, чим порушує права щодо володіння, користування, розпорядження належного йому майна.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності.

Відповідно до предмету вищезазначених договорів купівлі –продажу, поставка м’яса курей здійснюється на умовах EXW «Франко – склад».

Відповідно до Указу Президента України від 04.10.94 р. N 567/94 суб'єкти підприємницької діяльності при укладанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних контрактів, повинні забезпечувати додержання Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС, підготовлених Міжнародною торговою палатою.

З 01.01.2000 р. Міжнародною торговою палатою були введені в дію Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС ( Видання Міжнародної Торгівельної Палати N 560).

Згідно правил ІНКОТЕРМС термін «франко-завод»означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

В статті А.4. Розділу EXW EX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) правил ІНКОТЕРМС зазначається, що Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.

В статті Б.5. «Перехід ризиків» Розділу EXW EX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) правил ІНКОТЕРМС вказується, покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару: - з моменту, коли він є поставленим у відповідності з статтею А.4.

Згідно ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Таким чином, з системного аналізу даних положень Цивільного кодексу України та правил ІНКОТЕРМС вбачається, що право власності на товар, що поставляється на умовах EXW EX WORKS ФРАНКО-ЗАВОД, виникає у Покупця з моменту надання йому товару у розпорядження в визначеному місці.

Позивачем надано до матеріалів справи договір відповідального зберігання № 8 від 29.04.2008 р. та приймальні акти форми Р-16. З наданих документів вбачається, що на момент виникнення у відповідача 1 зобов’язань по поставці на адресу позивача матеріальних цінностей, позивач вже здійснював зберігання цих матеріальних цінностей на своїх складах. Отже матеріальні цінності, які були предметом купівлі-продажу, на момент виникнення зобов’язань відповідача 1 по переданню цих цінностей у розпорядження позивача, вже знаходились у розпорядженні позивача.

У зв’язку з цим, суд вважає, що постачання товару (м’ясо курей) на адресу позивача відбулося, оскільки цей товар знаходився у розпорядженні позивача, що відповідає умовам постачання, викладеним в відповідних договорах купівлі-продажу.

Враховуючи ці обставини, суд дійшов висновку про виникнення у позивача права власності на м’ясо курей (половини та четвертини морожені) у кількості 701, 0869566 тонн придбане відповідно до договорів купівлі-продажу № 1 –2392 від 15.09.2008р. (м'ясо курей (половини та четвертини морожені) у кількості 350, 5434783 тонн) та договором купівлі-продажу № 1 – 2393 від 15.09.2008р. (м'ясо курей (половини та четвертини морожені) у кількості 350, 5434783 тонн), що знаходиться на складах позивача, у зв’язку з переданням на зберігання відповідно до договору відповідального зберігання № 8 зб від 29.04.2008р. та актів форми Р-16.

При цьому посилання Державного комітету України з державного матеріального резерву як на підставу для відмови від позову на те, що відповідач 1 не перерахував йому кошти, судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що укладаючи договори купівлі-продажу, відповідач 1 діяв від імені відповідача 2 на підставі Договору доручення № Юр-234/2006 від 10.02.2006 року. Пунктом 1.3 Договору доручення встановлено те, що за результатами проведення конкурсу Підприємство (тобто відповідач 1) укладає угоди з переможцями конкурсу на реалізацію матеріальних цінностей в порядку, зазначеному цим Договором.

Договір доручення № Юр-234/2006 від 10.02.2006 року, а також договори купівлі-продажу № 1-2392 від 15.09.2008 року та № 1-2393 від 15.09.2008 року є чинними, в установленому порядку не визнані недійсними. Згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000, ст. 1003, ч. 1 ст. 1004 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Тобто, факт укладання договорів купівлі-продажу відповідачем 1, як повіреним відповідача 2, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя згідно укладених договорів, зокрема щодо передачі покупцю товару придбаного згідно договорів купівлі-продажу. В свою чергу невиконання повіреним своїх обов’язків перед довірителем щодо перерахування коштів жодним чином не впливає на права та обов’язки покупця щодо отримання належного йому майна, оскільки позивач не є стороною по договору доручення, а отже від нього не залежать розрахунки відповідачів по даному договору, дії відповідача 1 щодо перерахування коштів довірителю не залежать від волі та дій позивача, що порушує право позивача на отримання належного йому майна. При цьому довіритель не позбавлений права та можливості звернутись до суду з позовом щодо стягнення з Державного підприємства «Ресурспостач»заборгованості.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позивач є власником спірного майна, при цьому позивачем право власності на спірне майно набуте правомірно, на підставах, що не заборонені законом, в свою чергу дії відповідачів та відмова відповідача 2 видати розпорядження позбавляє права позивача щодо розпорядження, володіння та користування спірним майно, а тому суд вважає, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи те, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідачів витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Приватним підприємством «Продукти харчування»(83059, м. Донецьк, вул. Сеченова, 3 код ЄДРПОУ 33821954) право власності на м'ясо курей (половини та четвертини морожені) у кількості 701,0869566 тонн вартістю 6450000,00 грн. (відповідно до договору від 15.09.2008 р. № 1 - 2392: 350,54347830 тонн вартістю 3 225 000,00 грн.; відповідно до договору від 15.09.2008р. № 1 –2393; 350,54347900 тонн вартістю 3225 000,00 грн.), яке знаходиться на складах Приватного підприємства «Продукти харчування»(83059, м. Донецьк, вул. Сеченова, 3 код ЄДРПОУ 33821954відповідно до договору відповідального зберігання № 8зб від 29.04.2008р.

3. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28, код 00034016) на користь Приватного підприємства «Продукти харчування»(83059, м. Донецьк, вул. Сеченова, 3 код ЄДРПОУ 33821954) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження 42,50 грн. –витрати по сплаті державного мита, 59,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28, код 00034016) на користь Приватного підприємства «Продукти харчування»(83059, м. Донецьк, вул. Сеченова, 3 код ЄДРПОУ 33821954) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, 42,50 грн. –витрати по сплаті державного мита, 59,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його підписання, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України.

Суддя І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 08.05.2008 року