Вирок № 35999489, 14.10.2013, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/45/2013

Справа № 428/1439/13-к

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Горбатенко О.М.,

при секретарі: Рогач Т.В.,

за участю прокурора: Ісаєва В.Л., Джунь І.В.,

потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області обєднані в одне провадження кримінальні провадження внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013030370000804, № 12013030370000097 за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, працюючого не офіційно на приватних осіб по фарбуванню автомобілів, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул.Гагаріна 10-б/62, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.186 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця РФ, м.Брянська, росіянина, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, розлученого, має на утриманні сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, не офіційно працюючого підсобним робочим на приватних осіб, раніше судимого:

1)18.06.2001 року Сєвєродонецьким міським судом за ст.ст.141 ч.2, 206 ч.2, ст.42 КК України до 2 років позбавлення волі; 17.10.2002 року був звільнений умовно-достроково на 3 місяці 19 днів;

2)29.09.2004 року Сєвєродонецьким міським судом за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі; 24.03.2007 року був звільнений умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 5 днів, який зареєстрований та мешкає за адресою: м.Сєвєродонецьк, пр-кт Гвардійський 5-а/39, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Епізод № 1.

01 листопада 2012 року ОСОБА_5, знаходячись у приміщенні приватної станції технічного обслуговування, розташованої по вул. Піонерській, 10 селища ОСОБА_8 м.Сєвєродонецька, маючи злочинний намір на заволодіння чужим майном, шляхом обману та використання довіри, під приводом виконання робіт щодо пофарбування автомобілю, заволодів грошовими коштами ОСОБА_2 в сумі 1650 (одна тисяча шістсот пятдесят) гривень, чим причинив потерпілому матеріальний збиток на вказану суму. Після цього ОСОБА_5, розпорядився грошовими коштами на свій розсуд.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 на початку судового слідства винним себе за епізодом № 1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України визнав частково та суду показав, що він не офіційно працював на приватну особу і займався підготовкою до фарбування автомобілів. До них звернувся потерпілий ОСОБА_2, якому необхідно було підготувати авто до фарбування, пошпаклювати і пофарбувати. ОСОБА_2 заплатив йому 1650 гривень, домовились про строки. Він працював 2-3 ночі з його автомобілем. На 400 гривень він купив необхідних матеріалів, 600 гривень заплатив за приміщення та інструменти. Інші гроші залишив собі та витратив їх на власні потреби. Потім дізнався, що потерпілий забрав машину. Він зняв з машини частину фарби. Потерпілий претензій йому не висказував. Він визнає, що взяв гроші.

В судовому засіданні 03.10.2013 року обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України визнав повністю, в скоєному розкаявся. Просив суд строго його не наказувати, та не позбавляти його волі. Матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_2 він повністю добровільно відшкодував.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, його винуватість повністю підтверджується зібраними в провадженні доказами.

Так потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 01.11.2012 року він звернувся до своїх знайомих на СТО, яка розташована по вул. Піонерській, 10 селища ОСОБА_8 для того, щоб йому пофарбували машину. Йому порекомендували ОСОБА_5, який займався цим питанням. ОСОБА_5 сказав, що йому потрібен аванс 1000 грн. і вартість матеріалів 650 грн. Він передав ОСОБА_5 1650 грн., залишив свою «Газель». ОСОБА_5 запевнив його, що зробить все за 4-5 днів. Коли він 05.11.2012 року приїхав перевірити, як проходять роботи, то ОСОБА_5 на СТО не виявив, і забрав свій автомобіль, оскільки ніяких робіт виконано не було. Після цього він телефонував ОСОБА_5, щоб останній повернув йому гроші, але той не відповідав. В наслідок чого він звернувся до міліції. На сьогоднішній день він матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_5 немає, оскільки матеріальна шкода йому повністю відшкодована. Покарання ОСОБА_5 просив призначити не суворе.

Епізод № 2.

01 березня 2013 року, приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_6, маючи злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна, будучі у стані алкогольного спяніння, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_5, підійшли до громадянина ОСОБА_1, який знаходився біля першого підїзду буд. № 16 по вул.Федоренко м.Сєвєродонецька, після чого ОСОБА_6, почав виказувати потерпілому претензії, посилаючись, що він образив його знайому жінку, а потім під цим приводом, реалізуючи свій корисливий намір, наніс потерпілому ОСОБА_1 удар кулаком правої руки в обличчя, чим спричинив потерпілому фізичну біль. Від отриманого удару потерпілий ОСОБА_1 впав на спину, а ОСОБА_6, обхватив останнього ззаду за шию та став утримувати потерпілого, притискаючи його до землі вниз та здавлюючи йому шию. В цей час ОСОБА_5 наблизився до потерпілого, який знаходився в лежачому положенні та утримувався ОСОБА_6, та з силою, розтискаючи пальці, вирвав з руки потерпілого мобільний телефон «Samsung GTE 2232», вартістю 200 гривень, згідно висновку товарознавчої експертизи № 172-49/7 від 26.03.2013 року, після чого ОСОБА_6 відпустив потерпілого та вони разом з ОСОБА_5 вбігли з місця скоєння злочину, чим завдали потерпілому матеріальної шкоди на зазначену вище суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 на початку судового слідства винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України визнавав частково та суду показав, що 01.03.2013 року він знаходився дома. Потім до нього прийшов ОСОБА_9 і вони вжили 0,5 л. горілки, після чого пішли гуляти на вулицю. Він сказав ОСОБА_9, що йому необхідно знайти потерпілого ОСОБА_1, як очевидця конфлікту, який був у його знайомої Ірини. ОСОБА_9 був незайнятий, тому пішов разом з ним. По дорозі зустріли обвинуваченого ОСОБА_5, який теж пішов з ними за компанію. ОСОБА_9 деякий час вони зустріли ОСОБА_1, який йшов з якоюсь жінкою. Так як жінка вела себе зухвало і заважала йому розмовляти з потерпілим, то він закрив її в підїзді будинку. Під час розмови з потерпілим, останній його образив у присутності його товаришів, в наслідок чого він наніс ОСОБА_1 один удар рукою в обличчя. Потім він зачепив потерпілого і вони вдвох впали на землю, потерпілий впав на нього зверху. Що в цей час робили ОСОБА_9 і ОСОБА_5, він не бачив. Після цього він почув крики, що викликають міліцію, вскочив і побіг за ОСОБА_5 і ОСОБА_9, які теж бігли попереду. Як ОСОБА_5 вирвав телефон у потерпілого, він не бачив. Домовленості у нього з ОСОБА_5 ніякої не було на скоєння правопорушення. Він не просив його забрати у ОСОБА_1 телефон. Хто продавав телефон потерпілого, він не знає. Фразу «Забирай телефон» він не чув. Потім вони з хлопцями пішли піти пиво.

В судовому засіданні 03.10.2013 року обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України визнав повністю, в скоєному розкаявся. Просив суд строго його не наказувати, та не позбавляти його волі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 на початку судового слідства винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України визнав частково та суду показав, що 01.03.2013 року він зустрів на вулиці обвинуваченого ОСОБА_6, який був з ОСОБА_9. Він пішов разом з ними, так як йому необхідно було йти з ними в одну сторону, до ринку. По дорозі ОСОБА_6 розповів йому, що йому треба знайти одного парубка і поговорити з ним. Коли вони підійшли до першого підїзду одного з будинків по вул.Федоренко, ОСОБА_6 сказав, що піде переговорити з потерпілим ОСОБА_1. Вони з ОСОБА_9 стояли в стороні, на відстані 3-х метрів. Потім він почув хлопок, і обернувшись побачив, що ОСОБА_1 і ОСОБА_6 падають. Коли упали, то потерпілий лежав на ОСОБА_6 зверху. Коли він це побачив, то підійшов до них і взяв потерпілого за руки, щоб стягнути його з ОСОБА_6. В той момент, ОСОБА_6 крикнув йому, щоб він забрав у потерпілого телефон. Він не знав, чий саме це був телефон. Після цього він взяв мобільний телефон, який був в руці у потерпілого, при цьому нічого не говорив. Він бачив кров на обличчі ОСОБА_1. Потім всі вони почули крики сусідів, які стали погрожувати міліцією. ОСОБА_6 встав і вони всі пішли з того місця. Коли зайшли за будинок, то він віддав телефон ОСОБА_6, який мовчки його взяв. Потім вони пішли в сторону ринка. На ринку вони підійшли до місця, де продавали мобільні телефони. Йому зателефонували і він відійшов в сторону від хлопців. Що останні там робили, він не бачив. Потім всі пішли пити пиво і розійшлись. Пиво він пив за власні кошти. Коли він забирав телефон у потерпілого, він не знав, що вчиняє правопорушення.

В судовому засіданні 03.10.2013 року обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України визнав повністю, в скоєному розкаявся. Просив суд строго його не наказувати, та не позбавляти його волі.

Крім повного визнання обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, їх винуватість повністю підтверджується зібраними в провадженні доказами.

Так потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 01.03.2013 року він із своєю співмешканкою ОСОБА_10 йшли до сусіда Петряєва, в сусідній підїзд. До них на зустріч йшли раніше невідомі йому обвинувачені ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та з ними ОСОБА_9, які підійшли до них з ОСОБА_10. З ним особисто розмовляв ОСОБА_6 на тему того, що начебто він нагрубив Ірині подрузі ОСОБА_10. Він пояснював ОСОБА_6, що ніякого відношення до цього немає. Сусід Петряєв кинув йому ключі від підїзду, і він пішов відкривати підїзд, однак ОСОБА_6 зупинив його. ОСОБА_10 втрутилась в їх розмову з ОСОБА_6 і останній заштовхав ОСОБА_10 в підїзд, зачинивши за нею двері. Під час його розмови з ОСОБА_6, ОСОБА_5 сидів на лавочці на відстані 2-ух метрів від них, а ОСОБА_9 стояв неподалік. Потім його відволік ОСОБА_9 якимось питанням, і він отримав кулаком удар в ніс від ОСОБА_6. Удар був сильним і він від нього впав, опинившись зверху на ОСОБА_6, який теж впав на землю. ОСОБА_6 обхопив його і тримав рукою за шию. Потім до них підійшов ОСОБА_5, який почав розжимати його руку, в якій був належний йому телефон «Самсунг». ОСОБА_5 розжав його руку і вирвав телефон. Потім ОСОБА_6 встав і разом з ОСОБА_5 і ОСОБА_9 швидким шагом пішли в сторону вул. Федоренко. Матеріальних претензій до обвинувачених він не має. Просив не наказувати їх.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що вона співмешканка потерпілого ОСОБА_1. 01.03.2013 року вони з потерпілим шли до сусіда Петряєва, який мешкає в сусідньому підїзді. Вийшли на вулицю, потерпілий зателефонував Петряєву і попросив, щоб той вийшов на балкон і скинув ключі від підїзду. Потім до них підійшли троє незнайомих їм парубків, в стані алкогольного спяніння. Це були обвинувачені і ще парубок з ними. Обвинувачені підійшли до потерпілого і затіяли конфлікт. Її заштовхали в підїзд і зачинили двері. Це зробив ОСОБА_6. Вона піднялась до Петріщєва і з вікна його квартири дивилась за подіями, які відбувались на вулиці. Вона бачила, як ОСОБА_6 товкнув ОСОБА_1 на землю, той впав і ОСОБА_6 опинився на ньому зверху та почав його душити. У потерпілого в руках був мобільний телефон. Потім вона вирішила спуститись на вулицю, однак поки вона спускалась, то обвинувачених вже не було біля підїзду. Після цього ОСОБА_1 умився і розповів, що у нього забрали телефон.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що 01.03.2013 року він в 10-11 годині зустрівся з ОСОБА_6, і вони пішли гуляти. По дорозі зустріли ОСОБА_5. ОСОБА_6 нікуди не пропонував піти. Просто гуляли. Потім ОСОБА_6 підійшов до потерпілого і розмовляв з ним. Він з ОСОБА_5 стояли поруч. Між ОСОБА_6 і потерпілим була якась розмова про дівчину. Дана зустріч була випадкова. Він чув розмову на підвищених тонах між потерпілим та ОСОБА_6. Він не бачив, як ОСОБА_6 наносив удар потерпілому, а також не чув, щоб ОСОБА_6 говорив, щоб ОСОБА_5 забрав телефон у потерпілого. Він був від них на відстані 10-15 метрів. Як вони впали, він також не бачив. Бійку він не бачив. ОСОБА_5 сидів на лавочці на відстані 5 метрів від них. Коли виник конфлікт, він відійшов від них, щоб не бути співучасником. Потім вони пішли на ринок, та в бар «Шинок» пити пиво. Він пішов першим, а ОСОБА_6 з ОСОБА_5 наздогнали його.

Крім цього винуватість ОСОБА_6, ОСОБА_5 по епізоду № 2 підтверджується:

- даними карти травматологічного хворого від 02.03.2013 року, згідно яких в травмпункті при огляді у ОСОБА_1 02.03.2013 року о 14 год. 35 хвил. було встановлено ухиб мяких тканин носу.

Т.1 а.п.6;

- даними протоколів предявлення особи для впізнання від 02.03.2013 року, згідно яких потерпілий ОСОБА_1 впізнав ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як осіб, які 01.03.2013 року скоїли відносно нього відкрите викрадення мобільного телефону.

Т.1 а.п.42-45.

- даними висновку товарознавчої експертизи № 172-49/7 від 26.03.2013 року, згідно яких ринкова вартість досліджувального телефонного апарату станом на момент скоєння кримінального правопорушення, за умови вільного ціноутворення на території України, може складати 200,00 грн.

Т.1 а.п.99-102.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачених, потерпілих, свідків та дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 по епізоду № 1 за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння грошовими коштами шляхом обману та використання довірою (шахрайство) і по епізоду № 2 за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), скоєне повторно, за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані вірно.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 по епізоду № 2 за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), скоєне повторно, за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані вірно.

Зміна своїх показань та часткове визнання своєї винуватості обвинуваченими ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на початку судового слідства, суд оцінює як їх спробу помякшити покарання за скоєні кримінальні правопорушення, а також уникнути кримінальної відповідальності. Їх винуватість суд вважає доказаною повністю, як поясненнями самих обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_5 наданими ними у кінці судового слідства в судовому засіданні, так і поясненнями потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_1, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 наданими ними в судовому засіданні, а також дослідженими матеріалами кримінального провадження.

При призначенні ОСОБА_5 покарання, суд враховує тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, які відносяться відповідно до вимог ст. 12 КК України по епізоду №1 до правопорушень невеликої тяжкості, по епізоді №2 до тяжких правопорушень, обставини вчинення кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судився, за місцем мешкання характеризується задовільно, займається суспільно-корисною працею, а також суд враховує думку потерпілого ОСОБА_2, який просив суворо не наказувати обвинуваченого та думку потерпілого ОСОБА_1, який просив взагалі не наказувати останнього.

Обставинами, які помякшують покарання ОСОБА_11, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, повне відшкодування матеріальної шкоди.

Обставиною, яка обтяжує покарання останнього, згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення правопорушення по епізоду № 2 в стані алкогольного спяніння.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_11 повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових правопорушень у вигляді позбавлення волі.

Разом з тим, суд, при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі, враховуючи тяжкість правопорушень, особу обвинуваченого, ряду помякшувальних обставин, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, застосувавши ст.75 КК України, шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також застосувати до нього вимоги п.п.2-4 ст.76 КК України.

При призначенні ОСОБА_6 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких правопорушень, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судився, однак займається суспільно-корисною працею, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, а також суд враховує думку потерпілого ОСОБА_1, який просив не наказувати обвинуваченого.

Обставинами, які помякшують покарання ОСОБА_6, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та повне відшкодування матеріальної шкоди.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_6, згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення правопорушення в стані алкогольного спяніння.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що обвинуваченому повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових правопорушень у вигляді позбавлення волі.

Разом з тим, суд, при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі, враховуючи тяжкість правопорушення, особу обвинуваченого, ряду помякшувальних обставин, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, застосувавши ст.75 КК України, шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також застосувати до нього вимоги п.п.2-4 ст.76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Долю речових доказів та процесуальних витрат необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100, ст. 124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання:

- за ст.186 ч.2 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (пять) років;

- за ст.190 ч.1 КК України у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (пять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.

На підставі п.п.2-4 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обовязки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну міста проживання;

- періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з-під варти негайно у залі суду.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (пять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.

На підставі п.п.2-4 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обовязки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну міста проживання;

- періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з-під варти негайно у залі суду.

Речові докази:

- мобільний телефон «Sumsung GTE 2232», переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_1 залишити останньому.

Процесуальні витрати:

- за виробництво товарознавчої експертизи № 172-49/7 від 26.03.2013 року в сумі 489 грн. 44 коп., стягнути з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на користь УДКСУ у м.Сєвєродонецьку/м.Сєвєродонецьк/24060300, банк - ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, р/р 31111115700080, код 37944909, по 244 грн. 72 коп. з кожного.

Вирок набирає законної сили через 30 днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом 30 днів з моменту проголошення.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Крім того, обвинуваченим розяснено вимоги ст.376 ч.3 КПК України.

СуддяО.М. Горбатенко