Рішення № 35999457, 27.11.2013, Довжанський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Свердловський міський суд Луганської області)

Справа № 427/4584/13-ц

Провадження № 2/427/1787/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2013 року

Свердловській міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Маркової Т.Г.,

при секретарі с/з: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні міста Свердловська, Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» про стягнення моральної шкоди, у звязку із трудовим каліцтвом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що з він з 1983 року працював у відповідача на різних шахтах та звільнився у звязку із станом здоровя з «Шахти «Довжанська - Капітальна» у березні 2013 року. За час роботи він отримав травму, в звязку з якою його визнано інвалідом третьої групи. Вважає, що внаслідок травми, яка сталася під час роботи у відповідача, йому була заподіяна і моральна шкода, яка полягає у психологічному стресі та фізичному болю у звязку з її лікуванням. Він набув фізичних обмежень, які заважають йому реалізовуватись, як особистість, втратив можливість продовжувати працювати та отримувати гідну заробітну плату. Моральну шкоду він оцінює в 120 000 грн., які просить стягнути з відповідача.

Позивач у судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ТОВ «ДТЕК Свердловатрацит» ОСОБА_3 надала заперечення, з яких убачається, що позовна заява не відповідає ст. 137 ЦПК України, оскільки обставини справи, що мають бути підтверджені певними засобами доказування, а тому висновок МСЕК про встановлення позивачу втрати працездатності в звязку із нещасним випадком не може бути доказом про наявність моральної шкоди. Позивач у своєму позові намагається довести моральну шкоду, керуючись власною оцінкою, а оскільки вартість душевних страждань є субєктивною категорією , що згідно ст. 60 ЦПК України, позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог. Основною причиною настання нещасного випадку, згідно до акту форми Н-5 від 25.01.2013 року, є особиста необережність самого позивача. Враховуючи відсутність впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів на настання нещасного випадку з позивачем, то у відповідача не має зобовязання по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві. Виходячи із цього, відповідач вважає позов необґрунтованим та недоведеним, тому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_2

Суд, дослідивши матеріали справи, та надані докази, на підставі ст. 60 ЦПК України, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з трудової книжки позивача, він з 05.12.1983 року по 22.03.2013 року працював на різних шахтах останнє місце роботи «Шахта «Довжанська - Капітальна»ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», з якої він звільнений за п. 2 ст. 40 КЗПП України (за станом здоровя по інвалідності ) (а.с. 16-20).

Згідно довідки МСЕК № 226613 від 18.03.2013 року, позивача визнано інвалідом 3 групи з 18.03.2013 року по 01.04.2014 року у звязку з нещасним випадком на виробництві, та в нього встановлено 65% втрати професійної працездатності, з них 20% у звязку із трудовим каліцтвом 14.02.1993 року повторно та 45% у звязку із травмою голови на виробництві 09.12.2012 року первинно, йому протипоказані тяжка фізична праця, праця у підземних умовах ( а.с.21).

Відповідно до акту розслідування нещасного випадку, що стався 09.12.2012 року о 20 годин 40 хв. на ВП «Шахта «Довжанська - Капітальна» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», комісія дійшла висновку, що нещасний випадок з гірником очисного забою 5 розряду ОСОБА_2 вважається повязаним з виробництвом, та складається акт за формою Н-1. Причинами нещасного випадку є особиста необережність потерпілого ОСОБА_2 під час пересування по гірничій виробці, що є порушенням п. 1.5 «Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт та поведінки в шахті гірника очисного забою» ( а.с.5-6).

При цьому, згідно виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 11619 неврологічного відділення Свердловської центральної міської лікарні № 1 у позивача, як наслідок травми на виробництві, було виявлено струс головного мозку, забій шийного відділу хребта, часткова спадна атрофія зорових нервів, помірний астено - вегетативний синдром (38-40). Цей діагноз також підтверджується консультаційним висновком спеціаліста Луганської обласної клінічної лікарні від 15.01.2013 року (а.с.22), епікризом з історії хвороби № 1886 (а.с.23), актом № 1 про нещасний випадок, форми Н-1, пов'язаний з виробництвом від 25.01.2013 року (а.с.33).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Данні правовідносини регулювалися Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 вересня 1999 року ( з наступними змінами), згідно зі ст.ст. 1, 21, 28, 34 якого на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладався обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва.

Пункт е ч. 1 ст. 21 та ч. 2 ст. 34 Закону… були виключені Законом України Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 року, який набув чинності з дня публікації 20.03.2007 року, у звязку з чим спірні правовідносини з вказаного часу регулюються ст. 237-1 КЗПП України, відповідно до вимог якої, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Таким законодавством є відповідні норми ЦК України, зокрема ч.ч. 3,4,5 ст.23, п.1 ч.1 ст.268, ст.ст.1167, 1168 ЦК України.

Частиною 1 ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоровя, визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Як передбачає ст.. 237-1 КЗПП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його життєвих звязків призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Статтею 1167 ч.1 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що моральну шкоду потерпілому зобов'язаний відшкодовувати роботодавець, в звязку з чим критично оцінює заперечення представника відповідача проти цього.

Як зазначає позивач, йому була заподіяна і моральна шкода, яка полягає в психологічному стресі та фізичному болю у звязку з лікуванням травми. Він набув фізичних обмежень, які заважають йому реалізовуватись, як особистості, втратив можливість продовжувати працювати та отримувати гідну заробітну плату. Моральну шкоду він оцінює в 120 000 гр., які просить стягнути з відповідача на його користь. Пошкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя і це суд визнає доведеним.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року ( з наступними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Як передбачає ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві, за наслідками якої його було звільнено з роботи за станом здоровя, визнано інвалідом третьої групи, ступінь втрати ним професійної працездатності в розмірі 65%, з яких 45 % вперше з травмою 09.12.12 року, суд приходить до висновку щодо позивачем завищений розмір позовних вимог та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, задовольнивши частково позов.

На підставі ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23,1167 ЦК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, ЦПК України, с у д -

ВИРИШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», код ЕДРПОУ 37596090, ІПН 323556612134, МФО 335537 в ПАТ ПУМБ м. Донецька, рр 26002969969065 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч ) гривень.

В задоволені решти вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набуває законної чинності , якщо протягом вказаного часу не надійде апеляційна скарга на нього.

Суддя Т.Г. Маркова