Ухвала суду № 35998405, 12.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/8376/13-ц Головуючий у І інстанції Голуб А.В.Провадження № 22-ц/780/6840/13 Доповідач у 2 інстанції СержанюкКатегорія 29 12.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

09 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Коцюрби О.П., із участю секретаря Антіпова Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора №1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття,

В С Т А Н О В И Л А :

11 червня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, де просила стягнути з відповідача на її користь 7 724,50 грн. майнової та 2 000 грн. моральної шкоди, а також судовий збір - 229,41 грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_2, яка проживає у квартирі НОМЕР_1 поверхом вище, неналежно відноситься до сантехнічного обладнання, внаслідок чого квартиру позивача було затоплено, чим завдано їй майнової шкоди.

Позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди обґрунтовано тим, що відповідач своїми неправомірними діями викликала у позивача негативні емоції та переживання з приводу пошкодженого майна та неможливість нормального користуватися ним, а також порушила її звичайний спосіб життя, що, в свою чергу, вимагає додаткових зусиль для його нормалізації.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач не надала суду належних та безспірних доказів, які б підтверджували те, що 14 березня 2012 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1, а також доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди.

При цьому вказано, що суд не приймає до уваги акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання ( або холодного водопостачання ) від 25 червня 2012 року, оскільки із нього не вбачається, що саме 14 березня 2012 року трапилося залиття квартири позивача по вині ОСОБА_2.

Крім того, даний акт не відповідає типовій формі, оскільки в останньому не відображені всі обов'язкові складові.

Також суд першої інстанції критично оцінив та не прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки вони є дочкою та сином позивача.

Не прийнято до уваги також акт від 04 вересня 2013 року, затверджений начальником КП БМР ЖЕК №1 та акт готовності до опалювального періоду від 23 вересня 2013 року, оскільки вони не містять інформацію щодо предмета доказування.

Крім вказаного, судом зроблено висновок про те, що в судовому засіданні не знайшло своє підтвердження те, що взагалі весною 2012 року мало місце затоплення квартири позивача.

Не погоджуючись із вказаними рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 майнову та моральну шкоду.

Суд, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 ( а.с. 22, 23 ).

Власником квартири НОМЕР_1, розташованої на поверх вище квартири позивача, є відповідач по справі ( а.с. 68, 69, 70, 72, 73 ).

25 червня 2012 року комісією КП БМР ЖЕК №1 складено акт про залиття 14 березня 2012 року квартири АДРЕСА_1, неодноразове залиття ( на протязі двох років ) з вище розташованої квартири НОМЕР_1.

При цьому, як зазначено, пошкоджено: в туалеті - впала штукатурка на стелі, площею 0,5 кв.м., в кухні на стіні - жовта пляма, площею 1,5 кв.м. та на стелі - жовта пляма, площею 0,3 кв.м., в спальні - жовта пляма на стіні, площею 2 кв.м. ( а.с. 5 ).

Про причини залиття вказано - халатне відношення мешканців квартири НОМЕР_1 до сантехнічного обладнання, записано зі слів мешканця квартири НОМЕР_2 ( там же ).

04 вересня 2013 року комісією Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора №1 складено наступний акт, згідно якого встановлена відсутність факту протікання води в квартирі відповідача - НОМЕР_1, та наявність в квартирі позивача - НОМЕР_1 жовтих, сухих плям на кухні біля розширювального бачка ( а.с. 59 ).

Крім того, в ході перевірки встановлено підтікання розширювального бачка в квартирі позивача, внаслідок чого здійснюється помокріння стіни кухні даної квартири ( там же ).

Окрім цього, 26 березня 2013 року квартира ОСОБА_1 була обстежена експертом оцінювачем ПП «Експерт-Хаус», згідно акта обстеження якого помешкання позивача потребує ремонту після його затоплення ( а.с. 20-21 ).

11 червня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеними вимогами, де вказала дату затоплення - початок травня 2012 року ( а.с. 2-4 ).

У ході розгляду справи вона уточнила час залиття свого помешкання і зазначила іншу дату - 14 березня 2012 року.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, акт від 25 червня 2012 року, а на переконання апеляційного суду і інші акти, не відповідають типовій формі, передбаченій додатком до «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року, оскільки, серед іншого, не містять суттєвих по справі обставин, зокрема, характеру залиття та його причини, висновку комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Самі по собі акти, у даному випадку, не свідчать про залиття квартири позивача в заявлений у вимогах строк - 14 березня 2012 року та наявність вини у цьому ОСОБА_2.

Навпаки, підтверджують факт несправності розширювального бачка в квартирі позивача, що свідчить, серед іншого, про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Не підтвердили факту залиття квартири позивача і допитані у судовому засіданні свідки - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7

Відповідно, і наданий суду акт готовності до опалювального періоду від 23 вересня 2013 року, згідно якого недоліків у монтажі системи опалення та обладнання не виявлено ( а.с. 67 ), не підтверджує факт залиття квартири позивача та вини у цьому відповідача.

Будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди ОСОБА_1 ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції також не надала.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-213 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

А тому, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки вони повністю спростовуються належними та допустимими доказами по справі.

Інші обставини, зазначені в апеляції, зокрема, про те, що суд першої інстанції зробив хибний висновок щодо відсутності підтвердження затоплення квартири позивача, складений акт підтверджує факт залиття квартири і особу, винну в цьому, не відповідають дійсності і не спростовують висновок суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог та не є підставою для задоволення як позовних так і апеляційних вимог.

Таким чином, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора №1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.В. Білоконь

О.П. Коцюрба