Ухвала суду № 35998185, 09.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1542/13-ц Головуючий у І інстанції Войнаренко Л.Ф.Провадження № 22-ц/780/5166/13 Доповідач у 2 інстанції ОлійникКатегорія 26 09.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

4 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Іванової І.В., Суханової Є.М.,

при секретарі Власенко О.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 4 липня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року ПАТ "Альфа Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №490059853 від 20 березня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 останнім було отримано кредит в сумі 12300,99 доларів США.

За цим договором позичальник зобов'язувався в порядку і на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком №1 до нього - графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши ОСОБА_2 кредит в сумі 12300,99 доларів США, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_2 В порушення умов договору позичальниця ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 20 лютого 2013 року мала прострочену заборгованість за кредитом в сумі 7288,72 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку склало 58 258 грн. 72 коп. і підтверджується довідкою про розрахунок заборгованості та розрахунком заборгованості.

У зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору йому була нарахована неустойка. На 20 люте 2013 року розмір неустойки (пені) становив 64 584,47 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку склало 516 223 грн., однак ПАТ «Альфа-Банк» зменшив розмір цієї неустойки до 56 784 грн. 61 коп.

В забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 20 березня 2008 року позивач та фізична особа ОСОБА_1 (відповідачка) уклали договір поруки №490059853-П, відповідно до якого відповідачка як поручитель поручалася за виконання позичальницею обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. На виконання умов договору позичальниці та поручителю була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.

Просив стягнути з відповідачки на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість в сумі 147 085 грн. 73 коп., а саме за кредитом - 58 258 грн. 72 коп., по відсотках - 32 042 грн. 40 коп., пеню в сумі 56 784 грн. 61 коп. та судові витрати.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 4 липня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №490059853 20 березня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» (правонаступник ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_2 останній отримав кредит в сумі 12300,99 доларів США. За цим договором позичальник зобов'язувався в порядку і на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та умовах, що передбачені договором та додатком №1 до нього-графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши ОСОБА_2 кредит в сумі 12 300,99 доларів США, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_2

В забезпечення зобов'язань позичальника ОСОБА_2 20 березня 2008 року позивач та фізична особа ОСОБА_1 (відповідач) уклали договір поруки №490059853-П, відповідно до якого відповідачка як поручитель поручалася за виконання позичальником обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

У березні 2013 року позивачем на адресу відповідачки ОСОБА_1 було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, в якій банк зазначив, що умови кредитного договору ОСОБА_2 не виконуються і сума заборгованості за кредитним договором становить 75 882,00 доларів США, в тому числі штрафні нарахування в розмірі 64 584,47 доларів США.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З роз'яснень, наведених у п.24 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що позичальник ОСОБА_2 виконував обов'язок по погашенню кредиту та сплати процентів до лютого 2009 року.

Відповідно до п.6 розділу №2 Кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань з повернення кредиту у разі затримання сплати частини кредиту та процентів з його користування, щонайменше на один календарний місяць, а також у разі іншого істотного порушення умов договору.

З пояснень позивача вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань ЗАТ «Альфа-Банк» у серпні 2008 року звернувся до суду в порядку наказного провадження із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. Судовим наказом від 27 серпня 2009 року з ОСОБА_2 була стягнута заборгованість за кредитним договором на користь ЗАТ «Альфа-Банк» в розмірі 86 019 грн. 73 коп.

Судом також вірно встановлено, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль DAEWOO NEXIA, 2008 року випуску (колір - синій, державний номер НОМЕР_1) шляхом продажу вказаного автомобіля ЗАТ «Альфа-БАНК» з укладанням від імені ОСОБА_2 угод щодо оплатного відчуження транспортного засобу.

18 вересня 2009 року на вимогу ЗАТ «Альфа-Банк» ОСОБА_2 передав банку автомобіль DAEWOO NEXIA та видав на представника банку Жихарцева В.В. довіреність для подальшої реалізації транспортного засобу та спрямування коштів, отриманих від його реалізації на задоволення вимог ЗАТ «Альфа-Банк».

Зазначені обставини стверджуються актом приймання-передачі автомобіля від 18 вересня 2009 року та довіреністю від 18 вересня 2009 року.

З довідки розрахунку заборгованості за кредитним договором, долученої позивачем до позовної заяви вбачається, що згідно графіку повернення кредиту чергове погашення відсотків та повернення кредиту мало б відбутися 20 листопада 2009 року, але не було виконане.

Крім того, судом встановлено, що в період від вересня 2009 року до лютого 2013 року позивач не звертався до поручителя ОСОБА_1 з будь-якими вимогами.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, відмовивши у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який виник у 2009 році в зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_2 обов'язків по погашенню кредиту та сплаті процентів, не пред'явив вимог до поручителя, і договір поруки в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України вважається припиненим.

Також в суді першої інстанції не зазначено позивачем обставин повернення позичальником банку автомобіля ще в 2009 році та не зазначено даних про проведення дій, направлених на його реалізацію.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 4 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Іванова І.В.

Суханова Є.М.