Рішення № 35997980, 18.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1930/13-ц Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.Провадження № 22-ц/780/5996/13 Доповідач у 2 інстанції КоцюрбаКатегорія 26 18.11.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

11 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого- Коцюрби О.П.,

Суддів - Білоконь О.В.. Сержанюка А.С.,

При секретарі Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів. -

встановил:

Позивач ПАТ «Енергобанк» звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, посилаючись на те. що 26.10.2007 року між АБ "Енергобанк", правонаступником якого є ПАТ '"Енергобанк" та відповідачем ОСОБА_3„ був укладений договір про відкриття кредитної лінії із змінами та доповненнями, відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язався відкрити відповідачу відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 2 400 000 грн., що була змінена на суму 3 200 000 грн., згідно додаткової угоди № 3 від 26.11.2008 року до кредитного договору, на строк з 26.10.2007 року по 25.10. 2012 року на споживчі потреби.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, відповідач ОСОБА_3 зобов'язався сплачувати за користування кредитом 18 % річних, що були змінені з 20.05.2008 року на 25 % річних згідно додаткової угоди до кредитного договору, укладеної між позивачем та відповідачем 20.05.2008 року.

Пунктом 4.2. кредитного договору встановлено, що позивач має право стягувати достроково з відповідача всю суму заборгованості, включаючи відсотки, комісії і пені, зокрема, при невиконанні відповідачем договірних зобов'язань.

Згідно п. 5.5. кредитного договору, у випадку недотримання встановлених цим договором строків повернення кредиту і погашення відсотків, відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України. При цьому, першим днем прострочення платежу вважається день повернення кредиту або процентів згідно з п. п. 1.1., 3.3, 3.4 кредитного договору.

03.04. 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 була укладена додаткова угода до кредитного договору, згідно п. 1 якої був перенесений строк сплати відсотків за користування кредитною лінією, нарахованих за березень, квітень та травень 2009 року, до 05.07.2009 року.

03.07.2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 була укладена додаткова угода № 5 до кредитного договору, згідно п. 1 якої, сторони домовились перенести строк сплати відсотків за користування кредитною лінією, нарахованих за березень-листопад 2009 року на 05.12.2009 року.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань в повному обсязі.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредит на суму 3 200 000 грн.

Відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором, в порушення умов кредитного договору не сплачує відсотки, нараховані за користування кредитом та відмовляється виконувати взяті на себе зобов'язання.

Станом на 30.12.2010 року заборгованість за кредитним договором складає 4 841 822. 06 грн.

Перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_3 уклав з позивачем кредитний договір та отримав кредитні кошти, в інтересах сім'ї.

Відповідачу ОСОБА_3 було надіслано повідомлення-вимогу від 06.07.2010 року про повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, яку відповідач отримав 11.08.2010 року.

Відповідачу ОСОБА_4 було надіслано повідомлення-вимогу від 06.07.2010 року про повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, яку вона отримала 10.07.2010 року, заборгованість за кредитним договором не повернуто.

Тому, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 841 822. 06 грн. та судові витрати.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.08.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.08.2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 26.10.2007 року між АБ "Енергобанк", правонаступником якого є ПАТ "Енергобанк»" та ОСОБА_3, був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 20750 із змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, позивач зобов'язався відкрити відповідачу відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 2 400 000 грн., що була змінена на суму 3 200 000 грн. згідно додаткової угоди № 3 від 26.11.2008 року до кредитного договору, на строк з 26.10.2007 року по 25.10.2012 року на споживчі потреби.

Згідно п. 3.1. кредитного договору, відповідач ОСОБА_3 зобов'язався сплачувати за користування кредитом 18 % річних, що були змінені з 20.05.2008 року на 25 % річних згідно додаткової угоди до кредитного договору, укладеної між позивачем та відповідачем 20.05.2008 року.

В п. 3.3 кредитного договору встановлено, що позивач нараховує проценти із розрахунку встановленої у договорі процентної ставки і фактичної суми наданого відповідачу ОСОБА_3 кредиту щомісячно в останній робочий день місяця за календарний місяць, а також день повного погашення кредиту. База розрахунку відсотків -365 (366) календарних днів.

Відповідач ОСОБА_3 сплачує проценти за користування кредитом щомісяця, не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за поточним, шляхом внесення або перерахування грошових коштів на рахунок № НОМЕР_1, відкритий в установі позивача, при цьому датою сплати процентів вважається дата зарахування сплаченої суми на вказаний рахунок.

Згідно п. 3.5. кредитного договору, розрахунок пені при затримці платежів за кредитом, відсотками та комісією проводиться із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України і сплачується відповідачем на рахунок № НОМЕР_1, відкритий в установі позивача, одночасно з погашенням прострочених платежів по кредиту, відсоткам та комісії.

Пунктом 4.2. кредитного договору встановлено, що позивач має право стягувати достроково з відповідача всю суму заборгованості, включаючи відсотки, комісії і пені, зокрема при невиконанні відповідачем договірних зобов'язань.

03.04.2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 була укладена додаткова угода до кредитного договору, згідно п. 1 якої був перенесений строк сплати відсотків за користування кредитною лінією, нарахованих за березень, квітень та травень 2009 року, до 05.07.2009 року.

03.07.2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 була укладена додаткова угода № 5 до кредитного договору, згідно п. 1 якої, сторони домовились перенести строк сплати відсотків за користування кредитною лінією, нарахованих за березень-листопад 2009 року на 05.12. 2009 року.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань в повному обсязі.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредит на суму 3 200 000 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку боржника.

Відповідач ОСОБА_3 порушив взяті на себе зобов»язання за кредитним договором, внаслідок чого, станом на 05.03.2013 року загальна сума заборгованості позичальника за кредитним договором № 20750 від 26.10.2007 року становить 2 718 335.10 грн., яка складається: з заборгованості по кредиту - 500 000 грн.; заборгованості по відсоткам - 2 025 860. 83 грн.; пені за прострочення сплати відсотків - 10 110. 16 грн.; з відсотків річних нарахованих за прострочені відсотки - 81 934. 71 грн.; збитків від інфляції кредитних коштів - 100 429. 40 грн.

Також судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою ОСОБА_4 в забезпечення виконання зобов»язань за договором про відкриття кредитної лінії від 26.10.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено договори іпотеки, предметом якого є земельна ділянка пл. 0. 1053 га., що знаходиться в АДРЕСА_1, житловий будинок загальною площею 211, 40 кв. м. в АДРЕСА_2, земельна ділянка пл.. 1201 га. в АДРЕСА_3, земельна ділянка пл. 0. 1207 га. АДРЕСА_4 згідно з договором іпотеки від 02.07.2008 року, що підтверджується додатковою угодою № 2 до договору про відкриття кредитної лінії від 26.10.2007 року, укладеною між позивачем та відповідачем ОСОБА_3., яка підписана сторонами.

За договорами іпотеки, відповідачка ОСОБА_4 є майновим поручителем, так як предмети іпотеки є її власністю.

В ст. 33 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання , іптекодеоржатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

За таких обставин, Києво-Святошинський районний суд Київської області прийшов до висновку про те, що відповідачка ОСОБА_4 повинна відповідати в даному випадку, як майновий поручитель, за зобов'язанням, яке випливає з основного договору про відкриттч кредитної лінії від 26.10.2007 року, а правовідносини, які виникли між сторонами регулюються главою 49 ЦК України в якій закріплені норми щодо забезпечення виконання зобов'язання та задовольнив позовні вимоги позивача.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується і вважає його помилковим, так як з позовних вимог ПАТ «Енергобанк» вбачається , що позивач просив стягнути солідарно з відповідачів по справі заборгованість за кредитним договором в сумі 4 841 822. 06 грн., вимог, про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок іпотечного майна ПАТ «Енергобанк» не ставив, тому, ОСОБА_4 є неналежним відповідачем по даній справі і не несе солідарну відповідальність з ОСОБА_3 по його зобов'язанням за кредитним договором, хоча за договорами іпотеки вона і відповідає за виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії від 26.10.2007 року. майном, яке є її власністю.

Так як Києво-Святошинський районний суд Київської області розглядаючи спір не повно та не всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, не правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, при розгляді справи допустив порушення норм процесуального законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.09.2013 року скасуванню і по справі необхідно ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Енергобанк».

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 315, 314, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» 2 718 335 грн. 10 коп. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 20750 від 26 жовтня 2007 року, 1700 грн. судового збору, 129 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього: 2 720 155 грн. 10 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарже в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: