Рішення № 35996383, 04.12.2013, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1772/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2013 м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області , в складі :

головуючого судді : Сабадах Б.В.

секретаря: Удудяк І.А.

з участю позивачки: ОСОБА_1

представника позивачки : ОСОБА_2

представника позивачки : ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів справу за збільшеним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 сільської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_6, про визнання права на земельну ділянку, скасування рішень сільської ради, зобовязання до вчинення дій по відновленню права .

в с т а н о в и в :

позивачка звернувся до відповідачів з даним позовом.

В процесі розгляду справи позивачка звернулася до суду із збільшеними позовними вимогами.

Позивачка та її представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та зазначили, що рішенням Косівського районного суду від 26.12.2012 року за позивачкою визнано право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок по вул. Центр № 609 у с. Нижній Березів Косівського району у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, яка померла 02.02.2012 року у с. Нижній Березів Косівського району. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.02.2013 року рішення Косівського районного суду від 26.12.2013 року залишено без змін. 01.04.2013 року на підставі рішення Косівського районного суду від 26.12.2013 року було проведено державну реєстрації права позивачки на житловий будинок № 609 по вул. Шевченка у с. Нижній Березів Косівського району. На початку квітня 2013 року вона звернулася із заявою до ОСОБА_5 сільської ради про дачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,80 га, яка знаходилася у с. Нижній Березів і була у користуванні ОСОБА_7, спадкоємцем прав якої за рішенням суду є позивачка. Рішенням цієї ж сільської ради від 14.04.2013 року їй було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку. Не погоджуючись з прийнятим річенням в частині розміру земельної ділянки на яку надається дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, представник позивачки звернувся до сільської ради із запитом, яка земельна ділянка знаходилась у користуванні ОСОБА_7 і була закріплена за її господарством, на що сільська рада дала відповідь, що за цим господарством до дня смерті останньої рахувалася земельна ділянка площею 0,57 га, з них: 0,25 га для ОЖБ та 0,32 га для ОСГ. Після смерті ОСОБА_7 на підставі ст. 140 ЗК України на дану земельну ділянку було припинено право користування у звязку зі смертю землекористувача та відсутністю спадкоємця і віднесено до вільного земельного фонду сільської ради. А тому вважає дане рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, просить суд визнати за нею право власності на безоплатну приватизацію земельних ділянок у загальною площею 0,57 га в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, визнати недійсним та скасувати рішення відповідача № 2-13/2013 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для ОЖБ та зобовязати його розглянути на черговому пленарному засіданні питання про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які знаходились у користуванні ОСОБА_7 і закріплені за її господарством.

В процесі розгляду справи, позивачка збільшила свої позовні вимоги, яку мотивувала тим, що під час розгляду справи ухвалою Косівського районного суду від 15.10.2013 року до участі у справі залучено третю особу без заявлення самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6. На підтвердження своїх прав на спірну земельну ділянку ОСОБА_6 представив копію рішення ОСОБА_5 сільської ради № 5-13/2013 про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею близько 0,50 га для ОСГ, які знаходяться в с. Нижній Березів Косівського району по вул. Шевченка (уч. Мочіри). Вважає вищевказане рішення незаконним, оскільки дана земельна ділянка є складовою частиною земель, які перебували у користуванні померлої ОСОБА_7, спадкоємцем якої вона є. ОСОБА_6 не мав ніякого стосунку до земель, які були у користуванні ОСОБА_7 і не перебував з нею у родинних стосунках., а відповідач своїм рішенням безпідставно і необґрунтовано надав йому перевагу у дачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки у розмірі 0,50 га. А тому просить вищевказане рішення ОСОБА_5 сільської ради скасувати як незаконне.

Представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради ОСОБА_4 в судовому засіданні первісний та збільшений позов заперечив з підстав, викладених ним у запереченні по задоволенню позовних вимог та вказав, позивачка по справі звернулася до сільської ради із заявою, у якій вимагала передати їй у власність земельну ділянку площею 0,80 га через 13 місяців після смерті ОСОБА_7 14 квітня 2013 року на засіданні 13 сесії було розглянуто її заяву в присутності 12 депутатів та його як сільського голови. По даній заяві було розглянуто дві пропозиції, одна з яких була наділити ОСОБА_1 земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд приблизною площею 0,18 га. Однак, ця пропозиція депутатами не була підтримана, і була винесена пропозиція виділити ОСОБА_1 земельну ділянку для ОЖБ площею 0,10 га, яка і була затверджена депутатами. Вимоги позивачки про визнання за нею права власності на земельні ділянки, якими користувалася вважає безпідставними, оскільки заявниця жодного дня не користувалася даною земельною ділянкою. Крім того вважає, що заяви позивачки про те, що сімя ОСОБА_6 не мала і не має ніякого відношення до земель, які були в користуванні ОСОБА_7, то це не відповідає дійсності, оскільки останніх 20 років з їхньої сторони надавалася посильна допомога померлій , Сімя ОСОБА_6 являється близькими родичами померлої, а саме дружина ОСОБА_6 ОСОБА_8 є двоюрідною сестрою ОСОБА_7.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що за його заявою сільська рада надала йому тільки дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,50 га, за що і проголосували депутати сільської ради.

Вислухавши пояснення сторін, свідків та вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися, внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Зважаючи на ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_7 дійсно за життя користувалася земельною ділянкою, що знаходилася біля її житлового будинку.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що оскільки право власності на земельні ділянки ОСОБА_7 не було зареєстровано у встановленому законом порядку, а позивачка по справі не є власником даних земельних ділянок, тому вимоги про визнання за нею права власності на вказані земельні ділянки та про визнання незаконним рішення сільської ради щодо припинення права власності незаконними є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення № 2-13/2013 сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для ОЖБ, зобовязання відповідача розглянути на черговому пленарному засіданні питання про надання їй дозволу щодо відведення земельних ділянок, які знаходились у користуванні ОСОБА_7 та збільшені позовні вимоги про визнання незаконним рішення сільської ради №5-13/2013 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею близько 0,50 га для ОСГ ОСОБА_6, то суд прийшов до висновку, що такі не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 144 Конституція України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної ОСОБА_10 і ОСОБА_10 міністрів АР Крим, прийнятими в межах їхньої компетенції.

Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 26 даного Закону вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин відноситься до компетенції сільських, селищних, міських рад, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з п.34 ч.1 ст.26 цього закону, до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином до компетенції органу місцевого самоврядування належить регулювання земельних відносин які вирішуються виключно на пленарних засіданнях, а надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки для ОЖБ площею близько 0,10 га та ОСОБА_6 для відведення земельної ділянки для ОСГ площею близько 0,50 га не суперечить вимогам п.п. б, г, ч. 1 ст. 121 Земельного Кодексу України.

На підставі наведеного, ст.ст. 118, 120, 152, 155 ЗК України, ст.ст. 335, 377 ЦК України, України та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 сільської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_6, про визнання права на земельну ділянку, скасування рішень ОСОБА_5 сільської ради № 13-9/2012 від 07 липня 2012 року та № 2-13/2013, № 5-13/2013 від 14 квітня 2013 року, зобовязання до вчинення дій по відновленню права, - відмовити.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Сабадах Б.В.