Рішення № 35996370, 06.12.2013, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 2-7/11

Провадження № 2/358/507/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 року м. Богуслав

Богуславський районний суд в Київській області в складі:

головуючого судді Кіхтенка С.О.,

за участю секретаря с/зОСОБА_1,

представника позивачаОСОБА_2,

представник відповідачаОСОБА_3,

представники третіх осібОСОБА_4,ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Богуславського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державної служби автомобільних доріг України, третя особа: служба автомобільних доріг України, ДП Київський облдорупр про відшкодування шкоди заподіяної ушкодженням здоровя та технічного транспортного засобу,

суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.

Він являється власником автомобіля ОСОБА_7, д.н.з. НОМЕР_1, 2008 року випуску.

28.01.2010 року на автодорозі ОСОБА_8 ОСОБА_9, близько 07 год. 40 хв. відбулась ДТП за участю автомобіля ОСОБА_7 д.н.з. НОМЕР_1, під його керуванням, та автобусом «Лаз-699» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_10, в наслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Причиною ДТП він вважає те, що було незадовільне експлуатаційне утримання автомобільної дороги, дорога на ділянці повороту не була посипана хімічними сумішами та були відсутні дорожні знаки.

Під час ДТП автомобілю, яким він керував, було завдано пошкодження на суму 346355,92 грн. 92 коп., що підтверджується висновком № 842-АТЗ судової автотоварознавчої експертизи від 20.12.2010 року.

Просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у сумі 346355,92 грн. та 2421 грн. витрати понесені на лікування.

В судове засідання позивач та представник позивача зявились,позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнить.

Представник відповідача в судове засідання зявився, позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволені.

Представники третіх осіб в судове засідання зявились, щодо задоволення позовних вимог заперечували.

Свідки ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він працює на даний час в Богуславській філії РайДу. 28.01.2010 року він на автомобілі прямував на роботу в м. Богуслав, Київської області. Його швидкість була приблизно 50 км/год. Приблизно за 500 метрів до місця ДТП, його обігнав автомобіль ОСОБА_7, як потім зясувалось під керуванням позивача. Швидкість даного автомобіля була суттєво більша ніж його.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснили, що вони працюють на посаді машиніста трактора. На момент ДТП всі необхідні роботи по очищенню дороги від снігу та в подальшому посипанню відповідною сумішшю виконувались належним чином. Також були встановлені відповідні дорожні знаки щодо слизькості на дорозі.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він працює головним інженером Богуславської філії РайДу. На момент ДТП проводились роботи згідно правил утримання автомобільних доріг в зимовий період та були розміщенні відповідні дорожні знаки щодо слизькості на дорозі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третіх осіб, повно зясувавши обставини справи, та перевіривши їх доказами, та з урахуванням ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а тому на запитання суду про надання інших доказів, крім наданих, чи неможливості їх витребування і необхідність цієї дії судом, призначення відповідних експертиз встановлено, що всі докази надані, а тому суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивач28.01.2010 року потрапив у ДТП на ділянці дорогиБогуслав ОСОБА_9, а саме відбулося зіткнення автомобіля «MersedesBenzGL 320», д.н.з.СА 2220 АІ, належного йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданим Звенігородським РВ ГУМВС України в Черкаської області, з автобусом «ЛАЗ-699», д.н.з. НОМЕР_2.

Постановою в справі про адміністративне правопорушення від 02.02.2010 року головного інженера Богуславської філії РайДу ОСОБА_13 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП та визнано винним піддано адмінвпливу у виді штрафу.

Постановою Богуславського районного суду Київської області від 08.06.2010 року вищезазначена постанова скасована і провадження в адміністративні справі щодо ОСОБА_13 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновім правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 ЦПК України ці данні встановлюються на підставі сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності зі ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги» № 2862-IV Державне керування автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої направляється й координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органа виконавчої влади в області транспорту і який має свої органи керування на місцях».

Стаття 11 Закону України № 2862-IV «Про автомобільні дороги» визначає основні обов'язки органа державного керування автомобільними дорогами загального користування:

- забезпечення безперервних, безпечних, економічних умов руху транспортних коштів;

- організація будівництва, реконструкції, ремонту й зміст автомобільних доріг установленими для них будівельними нормами, державними стандартами й нормами;

- забезпечення технічного нагляду за станом автомобільних доріг;

- виявлення аварійно небезпечних місць (ділянок) і місць концентрації дорожньо-транспортних випадків на автомобільних дорогах і здійснення заходів для їхньої ліквідації;

- забезпечення належного маршрутного орієнтування користувачів автомобільними дорогами.

Стаття 9 ЗУ №3353-ХП «Про дорожній рух» визначає обов'язку власників автомобільних доріг або уповноважених їм органів у сфері дорожнього руху:забезпечення безпечних, економічних і комфортних умов руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності й дорожнього покриття, гідрометеорологічних і інших умов; негайне усунення ушкоджень на автомобільних дорогах, вулицях і залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху і їх усунення, а у випадку неможливості невідкладне позначення дорожнімизнаками, що обгороджують і направляють засобами; організація виконання встановлених вимог для забезпеченнябезпеки дорожнього рух.

Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, шляхоексплуатаційні організації відповідно до вимог пункту 11 Правил зобов'язані:

- вчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил, з дотриманням норм і стандартів по безпеці руху;

- постійно контролювати експлуатаційний стан всіх елементів дорожніх об'єктів і негайно усувати виявлені ушкодження або інші перешкоди в дорожньому русі, а при неможливості це зробити, невідкладно позначити їхніми дорожніми знаками, сигнальними, що обгороджують і направляють пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух;

- відшкодовувати у встановленому законодавством порядку збиткивласникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортний випадок відбулося в наслідок незадовільного змісту доріг, вулиць, залізничних переїздів;

- контролювати якість робіт, які виконують підрядні організації.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про дорожній рух» організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - органом державного управління автомобільними дорогами загального користування; на залізничних переїздах - відповідними територіальними органами Державної адміністрації залізничного транспорту України.

Посилання позивача на те, що відповідачем порушені пункти Єдиних правил зимового утримання автомобільних доріг ПГ. 1-218-118:2005, що затверджені наказом Державної служби автомобільних доріг України (УКРАВТОДОР) від 15.11.2005р. за № 525, а саме в тому, що не було встановлено знаків, а також зроблено обробку покриття ПОМ, де мале місце ожеледиця, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду та заподіяла позивачу шкоди не знайшло свого підтвердження та спростовано наявними в матеріалах справи доказами та документами, які були надані відповідачем.

Встановлено із показів свідків, що на автодорозі ОСОБА_8 - ОСОБА_9 наявні дорожні знаки, які попереджували про «ожеледиця».

Отже, вказані знаки були проігноровані позивачем та не помічені.

Згідно ДСТУ 3587-97, п. 3.1.18 усунення зимової слизькості на автомобільних дорогах загального користування здійснюється з моменту її виявлення до повної ліквідації, строки ліквідації наведені в додатку Б, ДСТУ 3587-97 та складають не більше 4 години на 100 км протяжності дороги загального користування.

Отже, той факт, що утворення ожеледиці, яка розпочалася в ранковий період 28 січня 2010 року, а дорожньо-транспортна пригода сталася о 07.40 годині 28.01.ю2010 року свідчить про те, що з боку відповідача не має порушення вимог нормативно-правових документів, що регламентують діяльність з ремонту та утримання автодоріг загального користування, оскільки свідки зазначили, щол в той день вони вийшли на робочі місця приблизно о 4 годині ранку.

Крім того, висновком судової додаткової комісійної автотехнічної експертизи № 573/1617 від 01.01.2013 року вбачається, що в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ОСОБА_7 ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.1 ПДРУ( ІІІ розділ п. 4).

Максимально допустима швидкість руху автомобіля ОСОБА_7 на заокруглені дороги, за умови зчеплення шин з дорожнім покриттям, яке вкрите льодом, при радіусі заокруглення дороги 30 м становить 16,8 км/год. (ІІІ розділ п. 5).

Обрана водієм ОСОБА_6 швидкість руху автомобіля ОСОБА_7 перевищувала допустиму швидкість руху на ділянці дороги де мала місце ДТП.

Технічна можливість попередити дану ДТП для водія автомобіля ОСОБА_7 ОСОБА_6 визначалася виконанням ним вимог п. 12.1 ПДРУ, для виконання яких у нього не було будь яких перешкод технічного характеру.(ІІІ розділ а. 6).

В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля ОСОБА_7 ОСОБА_6 не відповідали вимогам 12.1 ПДРУ та знаходились, з технічної точки зору, в причинному звязку з виникненням дано ДТП.

Відповідно до п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Висновок судової комісійної дорожньо-технічної та автотехнічної експертизи № 4099 від 20.07.2012 року суд не приймає як належний доказ, оскільки він протирічить іншим обставинам справи, показам свідків та доказам.

Отже, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, що з боку дій відповідача позивачу заподіяно матеріальну шкоду, а навпаки встановлено, що із-за недбалості позивача та порушення останнім п. 12.1 ПДР України трапилася вказана дорожньо-транспортна пригода, у звязку з чим транспортний засіб ОСОБА_7 отримав механічні пошкодження.

Тому, за вказаних обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є недоведеними, безпідставними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів на користь позивача понесені витрати при подачі позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 11, 509,1166, 1187 ЦК України, ст.ст.10, 11, 58-60, 88, 209 ч. 3, 212 - 215, 218 ЦПК України,

суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6 до Державної служби автомобільних доріг України, третя особа: служба автомобільних доріг України, ДП Київський облдорупр про відшкодування шкоди заподіяної ушкодженням здоровя та технічного транспортного засобу за недоведеністю.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. в ІНФОРМАЦІЯ_2, ідент. номер НОМЕР_3, паспорт серії НС № 148194 виданий Катеринопільським РВ ГУМВС України в Черкаській області 30.07.1996 року, інші дані суду невідомі, на користь ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК»» Автомобільні дороги України», п/р 26008006293002 в АТ «Укрінбанк», МФО 300142, іпн: 330965110364, ІК: 33096517, св-во ПДВ № 200026497, документально підтверджені судові витрати за проведення експертизи в сумі 5159 грн. 00 коп. (пять тисяч сто пятдесят девять гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддя ОСОБА_14