Ухвала суду № 35996192, 10.12.2013, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1003/14544/12

4-с/357/45/13

Категорія

У Х В А Л А

10 грудня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Бортяна К. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця міського відділу ДВС Білоцерківського МУЮ ОСОБА_2 щодо неправомірності винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В :

Скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця оскільки 30.09.2013 р. державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 38634901 з примусового виконання виконавчого листа №21003399712 виданого 20.06.2013 року Білоцеркііввським міськрайонним судом про зобовязання ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлення днів і часів для спілкування між донькою і батьком, на підставі ст. 49 ч.1 п.8 Закону України «Про виконавче провадження», тобто в звязку з фактичним виконанням рішення суду. Однак, скаржник зазначає, що державний виконавець не переконався у виконанні рішення суду, а матір дитини продовжує чинити перешкоди у спілкуванні батьку з дитиною, а тому скаржник просить суд скасувати зазначену постанову про закінчення виконавчого провадження.

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав.

Представник відділу ДВС ОСОБА_2 скаргу заперечував, вказавши, що правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, зробив боржнику письмове зобовязання, склав акт та не має підстав контролювати виконання даного рішення до досягнення дитиною 14 років, чи повноліття, оскільки судове рішення носить зобовязальних характер і були вчинені дії щодо його виконання, а тому постанова про закінчення виконавчого провадження винесена правомірно.

Заслухавши пояснення скаржника, державного виконавця, оглянувши матеріали даної справи, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає до задоволення.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 10.12.2012 року Білоцерківський міськрайонний суд прийняв рішення про задоволення позову ОСОБА_1 частково та було зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановити при цьому дні та часи для спілкування між донькою та батьком, з можливим відвідуванням дитиною місця проживання батька, кожної середи з 16 до 19 години, першої та третьої суботи з 10 до 18 години та другої і четвертої неділі з 10 до 18 години, при цьому присутність матері при спілкуванні батька з дитиною є необов'язковою. Та було відмовлено ОСОБА_3 в її позові про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої ОСОБА_4. Справа перебувала в апеляційній інстанції і лише 20.06.2013 р. було видано виконавчий лист по даній справі.

Встановлено, що 01.07.2013 р. державним виконавцем міського відділу ДВС Білоцерківського МУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №21003399712, виданого 20.06.2013 р.

30.09.2013 року по даному виконавчому листу було винесено державним виконавцем постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8ч.1ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження». У даній постанові вказано, що ОСОБА_4 і.С. зобовязано не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4, згідно письмового зобовязання ОСОБА_3 від 30.09.2013 р. та акта державного виконавця від 30.09.2013 р.

Однак, постанова про закінчення виконавчого провадження не містить підтвердження, що була проведена чи призначена хоч одна зустріч батька з дитиною. Фактично державним виконавцем було дубльовано рішення суду про зобовязання ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною. Тобто, виконання є формальним.

Так, відповідно з п.1 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» /в редакції від 22.12.2010 року, яка є чинною з 21.03.2011 року/ підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема: виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

А згідно з п.8 ч.1 ст.49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вказано вище в ухвалі суду, у виконавчому листі було зобов'язано боржника до вчинення дій, пов'язаних з не вчиненням перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною. І це ніяким чином не містить разовий характер, не є однією дією.

Отже, на час винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження 30.09.2013 року судове рішення по справі № 21003399712 не було фактично виконане в повному обсязі, а тому у державного виконавця були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження згідно п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

В ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

В даному випадку державним виконавцем не було проведено перевірки виконання судового рішення, не було вжито всіх можливих заходів для виконання рішення згідно приписів ст.75 Закону «Про виконавче провадження», та передчасно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, що призвело до порушення прав та інтересів скаржника.

Так, державний виконавець не повинен у визначені дні зустрічей батька з дитиною контролювати ці побачення, але хоча б одну таку зустріч, чи деякий період повинен був перевірити виконання рішення суду та не обмежуватися письмовим зобовязанням, яке і так міститься в зазначеному рішенні суду.

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні після винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, ОСОБА_1 подавав знову виконавчий лист на виконання, так як йому чинилися перешкоди у спілкуванні з донькою, але державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження відповідно до вимог ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження».

Тобто, в даному випадку, особа позбавлена права на захист своїх прав та інтересів. Скаржник має рішення суду, яке набрало законної сили, але фактично позбавлений механізму виконання даного рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 3,386,387 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця міського відділу ДВС Білоцерківського МУЮ ОСОБА_2 від 30.09.2013 року про закінчення виконавчого провадження № 38634901 з примусового виконання виконавчого листа №21003399712 виданого 20.06.2013 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про зобовязання ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя ОСОБА_5