Рішення № 35996176, 05.12.2013, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13970/13-ц

2/357/4175/13

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бондаренко О. В. ,

при секретарі Коляда С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду № 4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з даним позовом 01.10.2013 року мотивуючи тим, що 23.05.2001 року помер її чоловік ОСОБА_3, після його смерті залишилась спадщина у вигляді житлового будинку № 2 по вулиці Колгоспній в с. Яблунівка, Білоцерківського району та земельна ділянка розміром 0,57 га, надана для обслуговування будівель і господарських споруд, ведення підсобного господарства, яка розташована біля спадкового будинку. Після смерті чоловіка вона отримала свідоцтво про право на спадщину на дане майно 10.07.2002 року. 14.10.2002 року вона оформила договір дарування житлового будинку № 2 по вулиці Колгоспній в с. Яблунівка, Білоцерківського району, згідно якого ОСОБА_2 набув права власності на даний будинок, а 17.12 2002 року згідно договору купівлі продажу земельної ділянки відповідач набув права власності на земельну ділянку, яка знаходиться біля будинку. 25.06.2003 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду був задоволений її позов до ОСОБА_4 та визнано недійсним договір дарування житлового будинку, посвідчений Білоцерківською державною нотаріальною конторою від 14.10.2002 року та визнано за нею право власності на зазначених житловий будинок. Однак земельна ділянка залишилась у власності відповідача, який фактично нею не користується, а надає в користування сусідам. Вона неодноразово зверталась до відповідача з приводу вирішення в добровільному порядку питання з земельною ділянкою, однак він не бажає її переоформляти на неї в органах нотаріату. Крім того позивач вважає, що договір купівлі продажу земельної ділянки від 17.12.2002 року є удаваним правочином, поскільки насправді вона фактично подарувала земельну ділянку відповідачу , так як грошові кошти за земельну ділянку не отримувала. Позивач просить визнати недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки укладений 17.12.2002 року між нею та відповідачем на земельну ділянку розміром 0,57 га, надана для обслуговування будівель і господарських споруд, ведення підсобного господарства, яка розташована біля будинку № 2 по вулиці Колгоспній в с. Яблунівка, Білоцерківського району.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі та пояснила, що в 2002 році отримала в порядку спадкування після смерті чоловіка житловий будинок № 2 та земельну ділянку біля нього за адресою: Білоцерківський район, с. Яблунівка. В жовтні 2002 року подарувала відповідачу за 3000 доларів США будинок,а в 2003 році рішенням суду договір дарування було визнано недійсним і відповідач повернув їй 3000 доларів США. В грудні 2002 року вона оформила з відповідачем договір купівлі продажу земельної ділянки, але грошей за землю від нього не отримала. З того часу відповідач земельною ділянкою не користується, а надає її сусідам для вирощування врожаю. На той час коли було оформлено зазначені договори вона перебувала у тяжкому стані повязаного зі смертю чоловіка та проблемами з донькою, не хотіла жити, тому хотіла подарувати і будинок і землю відповідачу. Чому уклали договір купівлі продажу на земельну ділянку пояснити не може, мати відповідача допомагала їй в оформленні спадщини оскільки в селищній раді, через рік після смерті чоловіка, повідомили, що треба оформляти спадкове майно, а коштів не було і як це робиться вона не знала. Проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2002 року з донькою, доглядає за онуком, в будинок по вул. Колгоспній повернулась близько 6-7 років тому і проживає в ньому з онуком в літній період.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав. Надав до суду письмові заперечення, просив застосувати строк позовної давності та пояснив, що в 2002 році влаштувався на роботу в с. Яблунівка, шукав будинок для проживання, люди вказали на будинок позивача, вона погодилась на продаж будинку та земельної ділянки, оформили договір дарування на будинок, оскільки так було дешевше її оформити, а пізніше після оцінки земельної ділянки в ПП «Обрій», оформили договір купівлі продажу земельної ділянки. В 2003 році позивач звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування будинку, він повернув їй кошти в розмірі 3000 доларів США, вона хотіла повернути і земельну ділянку, однак кошти які позивач отримала після оформлення договору вона відмовилась повертати, тому земельна ділянка залишилась у його власності. З 2002 року він сплачує податки за землю, до 2010 року користувався нею для власних потреб, а потім, щоб земля не пустувала, надав її у користування сусідам, які надають йому продукти харчування. В березні 2013 року позивач звернулась до нього з пропозицією продати їй дану земельну ділянку, він погодився та запропонував ціну. А позивач сказала що подумає, а потім отримав позов до суду. Позивач в будинку не проживає, господарством не цікавиться і не підтримує його у належному стані, перед тим як оформляти договори, домоволодіння було у занедбаному стані, його мати допомагала, в тому числі і матеріально, позивачу оформляти спадщину. Позивач після підписання договору купівлі продажу земельної ділянки отримала 2000 грн.

Суд, заслухавши осіб, які приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.07.2002 року ( а.с.4) позивач ОСОБА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_3, який помер 23.05.2001 року, отримала спадкове майно, а саме: земельну ділянку розміром 0,57 га, наданої для обслуговування будівель і господарських споруд, ведення підсобного господарства, яка розташована на території с. Яблунівка,білоцерківського району, Київської області, що належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого Яблунівською сільською радою 28.05.1997 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 66, грошова оцінка земельної ділянки становить 2271 грн. 25 коп.

Згідно договору купівлі продажу земельної ділянки від 17.12.2002 року ( а.с.23), позивач ОСОБА_1 продала, а відповідач ОСОБА_2 купив, земельну ділянку розміром 0,573 га, наданої для обслуговування будівель і господарських споруд, ведення підсобного господарства, яка розташована на території с. Яблунівка,Білоцерківського району, Київської області, яка належала продавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого Яблунівською сільською радою 11.12.2002 року і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 23, грошова оцінка земельної ділянки становить 2271,25 грн. Витрати , повязані з укладення договору виплачує покупець. Продаж вчинено за 2000 грн., які продавець отримає після підписання цього договору.

Згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 313545 ( а.с.21) та серії ЯЛ № 313543 ( а.с.22), відповідач ОСОБА_2, отримав та зареєстрував у 2010 році в Управлінні Держкомзему у Білоцерківському районі своє право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: Білоцерківський район, с. Яблунівка, вул.. Ставова,25.

Згідно квитанцій ( а.с.24-26), відповідач ОСОБА_2 в період з 2002 року по теперішній час сплачує земельний податок на зазначені земельні ділянки, що не заперечується позивачем.

Оскільки договір купівлі продажу земельної ділянки був укладений у 2002 році, до даних правовідносин застосовуються положення ЦК Української РСР в ред. 1963 р.

Відповідно до ст..41 ЦК Української РСР в ред. 1963 р., яка булла чинною на момент виникнення правовідносин, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

За договором купівлі продажу продавець зобоязується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. (ст.224 ЦК Української РСР - ред. 1963 р.).

Відповідно до ст.58 ЦК Української РСР (ред. 1963 р.), недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки. Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду ( удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги в порядку ст.235 ЦК України, посилається на те, що вона мала намір подарувати відповідачу земельну ділянку, а не продати її , і коштів після укладення договору вона не отримувала.

Дані обставини не знайшли свого підтвердження, оскільки договір купівлі продажу земельної ділянки укладено у письмовій формі, нотаріально посвідчено, підписано сторонами, відповідач прийняв земельну ділянку, отримав державні акти та зареєстрував їх у встановленому законом порядку, протягом часу з 2002 року по теперішній час сплачує земельний податок, що підтверджено державними актами, квитанціями ( а.с.21-26) та не заперечується позивачем, доказів про те, що позивач не отримала коштів за продаж земельної ділянки до суду не надано, тому суд приходить до висновку, що між сторонами був укладений договір купівлі продажу, а не договір дарування.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 11 ЦПК України).

З вказаного випливає, що підставу та предмет позову позивач визначає самостійно у позовній заяві.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ст. 11 ЦПК України). Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 60 ЦПК України).

Даючи оцінку встановленим обставинам та зібраним по справі доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обгрунтовані та не доведені в судовому засіданні.

За ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності для захисту порушеного права встановлюється тривалістю в три роки.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Відповідач в судовому засіданні просив застосувати строк позовної давності, про що також зазначив в письмових запереченнях.

Судом встановлено, що договір купівлі продажу було вчинено 17.12.2002 року, позивач звернулась до суду з даним позовом 01.10.2013 року, через 11 років, тобто пропустила строк для предявлення даного позову до суду, доказів, що даний строк пропущено з поважних причин до суду не надано.

Враховуючи вищезазначені обставини суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України за рахунок відповідача компенсуються витрати позивача в разі задоволення його вимог, оскільки в позові відмовлено, судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір в розмірі 114,70 грн. ( а.с.1), не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 41,58, 224 ЦК Української РСР, ст.ст. 257,267 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 58,59, 60, 61, 88, 212-215, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_5