Рішення № 35996002, 10.12.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №290/271/13-ц Головуючий у 1-й інст. Лесько М.О.

Категорія 27 Доповідач Павицька Т. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Заполовського В.Й., Шевчук А.М.,

при секретарі судового

засідання Капустинській Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно отриманих коштів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про повернення безпідставно отриманих коштів. Зазначав, що 20 жовтня 2012 року він передав ОСОБА_3 5 000 доларів США та 16 000 грн. у розрахунок за куплений житловий будинок АДРЕСА_1, який належить відповідачу на праві власності. Договір купівлі-продажу будинку між ними оформлений не був, але грошові кошти ОСОБА_3 не повертає. Посилаючись на те, що кошти, отримані відповідачем, є майном, набутим без достатньої правової підстави, позивач просив на підставі ст.1212 ЦК України стягнути з відповідача на свою користь 5 000 доларів США та 16 000 грн.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 55 965 грн. безпідставно отриманих коштів та 559 грн. 65 коп. судового збору на користь держави.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 відмовляється повернути позивачу 5 000 доларів США та 16 000 грн., які отримані ним у рахунок укладення у майбутньому договору купівлі-продажу жилого будинку, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення відповідно до вимог ст.1212 ЦК України.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 жовтня 2012 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 кошти за будинок в розмірі 5 000 доларів США, та 16 000 грн. про що свідчить розписка.

Таким чином, грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США та 16 000 грн. були сплачені позивачем відповідно до умов усної угоди купівлі-продажу та прийняті в якості попередньої оплати продавцем.

Встановлено та не заперечується сторонами, що договір купівлі- продажу житлового будинку не укладений.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 просив стягнути грошові кошти з відповідача на підставі ст.1212 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Із змісту розписки вбачається, що відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою його зберігання та передачі для придбання у майбутньому земельних ділянок.

Крім того, грошові кошти не передавались у власність чи користування, їх було отримано не як позику чи оплату за надані послуги згідно з договором, а лише як предмет договору.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Оскільки доказів визнання укладеного правочинну недійсним або його розірвання не надано, суд першої iнстанцiй дійшов до помилкового висновку, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України, а тому позов підлягає задоволенню.

За таких обставин, з урахуванням висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 02 жовтня 2013 року, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно отриманих коштів.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді