Рішення № 35995731, 11.12.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/920/13-ц Головуючий у 1-й інст. Васильчук С.Ф.

Категорія 27 Доповідач Заполовський В. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів : Павицької Т.М., Шевчук А.М.,

при секретарі судового засідання Капустинській Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „ЯТЕСС" про визнання правочину недійсним та стягнення коштів, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „ЯТЕСС" на заочне рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 13 серпня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом. Обгрунтовуючи позов зазначала, що 05 грудня 2012 року між нею та ТОВ „ЯТЕСС" було укладено договір №013130. За цим договором Товариство зобов'язалося вчинити певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у додатку 1 до договору, на умовах діяльності Програми „Ренесанс", що міститься в додатку №2 до договору.

На виконання умов договору нею було сплачено страховий платіж в сумі 200,00 грн., вступний внесок у розмірі 1400,00 грн., а також сплачувала щомісячні платежі 4 місяці. Тобто сплатила в загальному суму 4 439 гривень 97 копійок. Проте позики не отримала.

Вважає, що при укладенні оспорюваних правочинів її було введено в оману, порушені її права як споживача, так як здійснені виплати не створюють для відповідача будь-яких обов'язків, дана підприємницька практика є нечесною і має ознаки пірамідальної схеми.

За наведених обставин позивачка просила постановити рішення суду, яким визнати недійсним договір № 013130 від 05 грудня 2012 року (з додатками №2) укладеного між нею та ТОВ „ЯТЕСС" та стягнути на свою користь сплачені нею кошти в сумі 5 839 грн.97 коп.

Заочним рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 13 серпня 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір №013130 від 05 грудня 2012 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ „ ЯТЕСС".

Стягнуто з ТОВ „ЯТЕСС" на користь ОСОБА_1 5 тис. 839 грн. 97 коп.

Стягнуто з ТОВ „ЯТЕСС" судовий збір в розмірі 229 грн.40 коп. та 114грн. 70 коп.

Не погодившись з рішенням суду, у поданій апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю „ЯТЕСС" посилаючись, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та їх недоведеності просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Зокрема вказує, що укладений з позивачкою договір відповідає вимогам закону. Визнати даний правочин недійсним з підстав заявлених позивачкою (ч.6 ст.19 Закону України „Про захист прав споживачів") у суду не було, оскільки доказів використання нечесної підприємницької практики не надано. Крім того, не доведено факту вчинення правочину під впливом обману і наявності його безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти договір на вкрай невигідних для нього умовах. Відповідно і вимога повернути все отримане за договором у відповідності до положень ст.216 ЦК України є безпідставною.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонами правочин здійснено з використанням нечесної підприємницької практики відповідача, який на підставі положень ч.6 ст.19 ЗУ „Про захист прав споживачів"" повинен бути визнаний недійсним.

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можливо, враховуючи наступне.

Так, судом встановлено, що 05 грудня 2012 року між позивачкою та ТОВ «ЯТЕСС» укладений договір №013130 , за умовами якого відповідач зобов'язувався вчинити певні дії, спрямовані на надання їй безвідсоткової позики у розмірі 40 000 грн.

На виконання умов договору позивачкою було сплачено страховий платіж в сумі 200,00 грн., вступний внесок у розмірі 1400,00 грн., а також сплачувала щомісячні платежі 4 місяці. Тобто сплатила в загальному суму 4439 грн. 97 коп.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів"", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України „Про захист прав споживачів" закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття „пірамідальної схеми" не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до „пірамідальної схеми".

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття „пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації „пірамідальної схеми" необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як „пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Не є обґрунтованим і висновок суду про введення позивача в оману.

Так, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З матеріалів справи вбачається, що під час укладення спірного договору позивачка ОСОБА_1 отримала примірник договору та додатки до нього.

Відповідно до п. 4.7 договору від 05 грудня 2012 року підписання цього договору та додатків до нього є підтвердженням факту ознайомлення та розуміння сторонами його умов.

Тобто, суд першої інстанції не врахував в повному обсязі наведене та дійшов помилкового висновку про наявність обману в діях ТОВ „ЯТЕСС" під час укладення договору.

Крім того, суд на підставі ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів" дійшов висновку про те, що укладений сторонами договір порушує права позивача, оскільки містить несправедливі умови договору, у зв'язку із чим цей договір згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів" є недійсним із застосуванням наслідків його недійсності.

За змістом ч. 5 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів" у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Таким чином, суд не врахував, що ст. ст. 18, 19 Закону України „Про захист прав споживачів"" передбачають різні взаємовиключні підстави визнання угод недійсними.

Визначення поняття „несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Таким чином, відповідно до ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів", для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Застосовуючи цю норму, суд зазначених положень не врахував та не вказав, на підставі яких ознак, зазначених у ч. 2 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів", кваліфікував умови договору несправедливими, і чи тягне несправедливість цих умов недійсність договору в цілому.

Крім того, у постанові від 11.09.2013 року, прийнятій по справі №6-40 цс-13 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ „Авто Просто" про визнання угоди недійсною, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, Верховний Суд України зазначив, що поняття „пірамідальна схема" має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару. Таким чином, для кваліфікації „пірамідальної схеми" необхідна наявність усіх зазначених ознак. Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як „пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України. Утворення та експлуатація пірамідальних схем забороняється як нечесна підприємницька практика, а правочин здійснений з використанням такої практики є недійсним. Водночас придбання товарів у групах передбачає надання споживачу товару в обмін на внесення ним коштів і за умови отримання відповідного дозволу є легітимною підприємницькою діяльністю.

Даний правовий висновок згідно ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що в діях ТОВ „ЯТЕСС" наявність обману та ознак „пірамідальної схеми" не доведено.

Відтак, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позову є помилковим.

Оскільки рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, то відповідно до ст.309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „ЯТЕСС" задовольнити.

Заочне рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 13 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю „Ятесс" про визнання правочину недійсним та стягнення коштів.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді