Рішення № 35994310, 11.12.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№243/11236/13-ц

№ 2/243/4081/2013

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2013 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.

при секретарі - Нікіфоровій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Словянська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Содовий завод про нарахування та виплату заробітку за час затримки розрахунку після звільнення і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства Содовий завод про нарахування та виплату заробітку за час затримки розрахунку після звільнення і моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що її чоловік, ОСОБА_2 працював у відповідача в період з 15.08.1990 року по 30.11.2000 рік включно, майстром дільниці на ВАТ «Содовий завод». На час звільнення її чоловіка заборгованість по заробітній платі складала 2971,32 грн. На день звільнення підприємство не здійснило розрахунок та не виплатило заборгованість по заробітній платі.

09 липня 2001 року її чоловік помер, у відповідності до чого вона вважає, що має законне право на отримання заробітної плати, що була нарахована її чоловіку.

Н підставі Рішення комісії з трудових спорів ВАТ «Содовий завод» за Посвідченням №59 від 31.01.2002 року, з відповідача на її користь стягнуто заборгованість заробітної плати у розмірі 2971,32 грн.

З тієї суми відповідач сплатив їй 450,00 грн., тобто залишилося 2521,32 грн., зазначене вбачається з Довідки №7-9426 від 16.05.2013 року.

Також вважає, що оскільки підприємством не було здійснено повний розрахунок, підлягає стягненню з відповідача сума середнього заробітну за весь час затримки розрахунку у розмірі 42126,38 грн.

Враховуючи той факт, що тривалий час відповідач не здійснює розрахунок, чим порушувало права її чоловіка на отримання винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, внаслідок чого він не мав можливості вести нормальний спосіб життя, вимушений був докладати додаткових зусиль для матеріального забезпечення себе та своєї родини, що призвело до душевних та фізичних страждань. У звязку з чим просить стягнути на її користь завдану моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 5000,00 грн. З урахуванням наведеного звернулася до суду.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не зявилася про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином (а.с.13), до суду надала заяву про слухання справи без його участі, наполягала на задоволенні позовних вимог.(а.с.11)

Представник відповідача ВАТ Содовий завод, в судове засідання не зявився, про час, дату і місце судового засідання повідомлявся належним чином, у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України.(а.с.14) До суду надали заяву в якій зазначено, що дійсно за підприємством мається заборгованість у розмірі 2521,32 грн. виплати не здійснюються, оскільки на сьогоднішній день відкрита ліквідаційна процедура на підставі ухвали Господарського суду від 02.04.2013 року № 5/174Б, середній заробіток не підлягає стягненню, оскільки вона є спадкоємицею, а не колишнім працівником, у звязку з чим просять відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Содовий завод про нарахування та виплату заробітку за час затримки розрахунку після звільнення і моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у звязку з наступним.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, працював у ВАТ «Содовий завод» в період з 15.08.1990 року по 30.11.2000 рік включно.

У відповідності до Наказу №497 від 15.08.1990 року він був прийнятий слюсарем ремонтником 5 розряду, Наказом №211 «а» від 30.11.2000 року був звільнений за ч.2 ст. 40 КЗпП України, зазначене підтверджується копією Трудової книжки Серії АТ-І №5736620(а.с.4)

Відповідач ВАТ Содовий завод належно чином не здійснював виплату заробітної плати, та мав заборгованість перед чоловіком позивачки.

Згідно Свідоцтва про смерть ОСОБА_3 1-НО № 569929, актовий запис №1170, ОСОБА_2, помер 09.07.2001 року(а.с.7)

У відповідності до ч.1 ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.01.2002 року позивачка,як дружина померлого, успадкувала не отриману заробітну плату у розмірі 2971,32 грн, що знаходиться на схороні в бухгалтерії ВАТ « Содовий завод», належні померлому ОСОБА_2М.(а.с.8)

У відповідності до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Згідно вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

На підставі Рішення комісії з трудових спорів ВАТ «Содовий завод» за Посвідченням №59 від 31.01.2002 року, з відповідача на її користь стягнуто заборгованість заробітної плати у розмірі 2971,32 грн.(а.с.9)

З тієї суми відповідач сплатив позивачці 450,00 грн., тобто залишилося 2521,32 грн., зазначене підтверджується Довідкою №7-9426 від 16.05.2013 року наданою ВАТ Содовий завод,де зазначено, що заборгованість по заробітній платі померлого чоловіка позивачки ОСОБА_2 складає 2521,32грн.(а.с.5)

Отже, вимоги позивачки про стягнення заборгованості по заробітній платі чоловіка, у розмірі 2521,32 грн. підлягають задоволенню.

За життя ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з вимогою здійснити розрахунок по заробітній платі, але відповідачем звернення було проігноровано.

Судом встановлено, що з моменту звільнення до теперішнього часу позивачці не виплачена заборгованість по заробітній платі її чоловіка.

У відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VІІ Оплата праці указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобовязання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Про неможливість здійснити розрахунок з позивачкою, підприємство вказує на відсутність коштів та відкриття ліквідаційної процедури по справі з приводу банкрутства підприємства на підставі Постанови Донецького Господарського суду від 04 вересня 2003 року.

За положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань щодо сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

Частиною 6 ст. 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що діє мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоровю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Таким чином, аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З урахуванням вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стосовно вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі з її чоловіком з 30.11.2000 року по 31.10.2013 року, суд виходить з наступного.

Приписами п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати ( ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у звязку із затримкою його виплати. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Враховуючи ті обставини, що на теперішній час підприємство не здійснило повного розрахунку, то перебіг тримісячного строку звернення до суду не розпочинався.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 надано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозвязку з положеннями статей 116,117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці: Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обовязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Оскільки судом встановлено невиконання відповідачем обовязку по проведенню розрахунку із звільненим працівником,то таке є підставою для покладення на нього встановленої ст. 117 КЗпП України відповідальності.

Виходячи із засад законодавства, що регулює трудові правовідносини між працівником та роботодавцем, відсутність підстав для її покладення, в т.ч. у визначеному повивачем розмірі такої відповідальності має доводити роботодавець.

Враховуючи той факт, що з моменту смерті ОСОБА_2, були припинені всі трудові правовідносини між померлим ОСОБА_2 та ВАТ «Содовий завод» у відповідності до чого сума середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача повинна розраховуватися по день смерті ОСОБА_2, тобто по 09.07.2001 року.

Отже з підприємства ВАТ Содовий завод на користь позивачки слід стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку - з 30 листопада 2000 року по 09 липня 2001 року, день смерті ОСОБА_2

Середній заробіток розраховується у відповідності до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).

Згідно Довідки наданої ВАТ Содовий завод за №7-9426 від 16.05.2013 року середній заробіток за останні два місяці ОСОБА_2. складає 52,97+25,10=78,07 грн. Число робочих годин 52,97 +25,10 =49,2 години, що складає 6 днів. Середньоденна заробітна плата становить 13,01 грн.(78,07:6)

Кількість робочих днів за офіційно опублікованими статистичними даними «Про норму тривалості робочого часу» у оприлюднених листах Міністерства праці і соціального захисту населення України за період з 30 листопада 2000 року по 09 липня 2001 року складає 142 робочі дні.

Середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні становить: 13,01 грн х142 р.д.= 1847,42 грн.

Враховуючи зазначене, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 30 листопада 2000 року по 09 липня 2001року, у розмірі 1847,42 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку підлягають частковому задоволенню.

Вимоги позивачки щодо стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню враховуючи наступне.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розяснено, що за змістом норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Оскільки у трудових відносинах перебували ВАТ Содовий завод та ОСОБА_2, розрахунок по заробітній платі не був проведений прі звільненні саме з ОСОБА_2, таким чином відсутні підстави у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У звязку з чим, з відповідача ВАТ Содовий завод, на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,27,59,60,88,192,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст. 117, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, Законом України Про оплату праці, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Содовий завод про нарахування та виплату заробітку за час затримки розрахунку після звільнення і моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Содовий завод, що розташований за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Чубаря, б.91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Словянська МФО 334561,код ЄДРПОУ 00204895 на користь ОСОБА_1, 129 червня ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН2282518141, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, суму заборгованості по заробітній платі чоловіка ОСОБА_4 померлого 09.07.2001 року(Свідоцтво про смерть ОСОБА_3 1-НО № 569929, актовий запис №1170) у розмірі 2521,32 грн, середній заробіток за весь час затримки з 30листопада 2000 року по 09 липня 2001 року у розмірі 1847,42 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити у звязку з відсутністю підстав.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Содовий завод, що розташований за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Чубаря, б.91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Словянська МФО 334561,код ЄДРПОУ 00204895, судовий збір (КДД 22030001) у розмірі 229,40 грн. до державного бюджету коштів, отримувач коштів Словянське УК/Словянськ/ 22030001, код ЄДРПОУ 37803368, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код банка МФО 834016, рахунок 31210206700075, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_5