Рішення № 3599157, 07.05.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.09 Справа№ 10/71

За позовом: ТзОВ „ПАККО Логістик”, м.Луцьк

до відповідача: ТзОВ „Торгова компанія „ІНТЕРМАРКЕТ”, м.Львів

про стягнення 4944 грн. 64 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : Мельничук В.В.–довіреність № б/н від 05.01.2009р.;

Від відповідача: не з”явився;

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом ТзОВ „ПАККО Логістик”, м.Луцьк до ТзОВ „Торгова компанія „ІНТЕРМАРКЕТ”, м.Львів про стягнення 4944 грн. 64 коп.

Ухвалою суду від 03.04.2009р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 07.05.2009р.

Позивач в судовому засіданні підтримує позовні вимоги повністю.

Відповідач в засідання суду не з”явився, відзиву на позов не представив, хоча був належно повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4176300.

Спір розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.

Судом встановлено:

На підставі усної домовленості , згідно накладних № 491134431 від 02.10.2008р., № 49142674 від 09.10.2008р. , № 49160893 від 24.10.2008р. ТзОВ „ПАККО Логістик”, м.Луцьк (Позивач) поставило ТзОВ „Торгова компанія „ІНТЕРМАРКЕТ”, м.Львів (Відповідач) за період з 01.12.2007 року по 15.12.2008р. товар на загальну суму 4648 грн. 31 коп.

Як зазначає Позивач , за поставлений товар відповідач не розрахувався . Даний факт підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2007р. по 15.12.2008р. , який був підписаний представниками сторін 15.12.2008р. , належно завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

18.02.2009р. Позивачем надіслано на адресу Відповідача претензію про погашення заборгованісті, яка залишена без відповіді та задоволення.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення основного боргу та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання.

Суд, заслухавши пояснення позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, дія особи , спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків є правочином.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі . Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом . Правочин, для якого законом не встановлена обов”язкова письмова форма , вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( ст. 205 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 181 Господарського кодексу України , господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами , телеграмами , телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень , якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами було укладено усну угоду , згідно з якою Позивач зобов”язався передати у власність Відповідача товар, а Відповідач прийняти і оплатити його.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги , якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ч.2 ст. 530 ЦК України).

Виконуючи умови ч.2 ст. 530 ЦК України, 27.11.08р. Позивач направив Відповідачу претензію про виконання зобов”язання . Відповідач у семиденний термін свого обов”язку по оплаті товару не виконав, чим змусив Позивача звернутись за захистом свого порушеного права до господарського суду.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляції за прострочений період згідно розрахунку позивача становить 266 грн. 19 коп. , а розмір 3% річних –30 грн. 14 коп. (розрахунок в матеріалах справи).

Таким чином, існують правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості , яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім зобов”язань щодо оплати отриманого ним товару , з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних , передбачених ст. 625 ЦК України, і до стягнення підлягає 4648 грн. 31 коп. основного боргу, 30 грн. 14 коп. 3% річних та 266 грн. 19 коп. інфляційних втрат.

Доказів сплати боргу відповідач суду не представив, проти позову не заперечив.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку , що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193 ГК України, ст. ст 530, 625 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ТзОВ „Торгова компанія „ІНТЕРМАРКЕТ” ( 79000, м.Львів, вул. Галицька, 4 р/р 26007240166003 в ЗГРУ КБ „ПриватБанк” МФО 325321 код ЄДРПОУ 13827416 ) на користь ТзОВ „ПАККО Логістик” (43005, м.Луцьк, вул. Клима Савура, 21а і.к. 34745434 п/р 26006070079541 у ВОФ АКБ „Укрсоцбанк” МФО 303019) 4648 грн. 31 коп. основного боргу, 30 грн. 14 коп. три відсотки річних , 266 грн. 19 коп. інфляційних втрат, 102 грн.00 коп. сплаченого державного мита та 118,00 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя Довга О.І.