Ухвала суду № 35991244, 13.12.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 22-ц/774/11127/13 Головуючий у 1-ій інстанції

категорія №37 суддя Говоруха В.О. Доповідач суддя Рудь В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Рудь В.В.

суддів: Ткаченко І.Ю., Повєткіна В.В.

при секретарі: Кравець Є.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Петриківська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи приватний нотаріус ДНО ОСОБА_3, Петриківська державна нотаріальна контора, про визнання факту укладення заповіту особою яка не мала на це право та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа Петриківська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним(а.с.3-5, т.1).

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4. В серпні 2012 року він звернувся до державного нотаріуса Петриківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

24.09.2012 року нотаріус повідомив про наявність заповіту подружжя, який укладений батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_2, який посвідчений 20.05.2005 року державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори.

Вказаний заповіт вважає недійсним, оскільки він вчинений на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_2 відносно земельної ділянки, яка належала батькові ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності згідно договору дарування ОСОБА_7, що посвідчений 01 вересня 2003 року державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори.

Через юридичну необізнаність батько вважав вказаний заповіт звичайним заповітом, помиляючись щодо обставин, які мають істотне значення.

З тексту заповіту подружжя неясно, чи були надані заповідачам детальні консультації щодо посвідчення заповіту подружжя, чи акцентували їх увагу на відмінностях між особистим заповітом та заповітом подружжя, наслідках, які можуть бути в разі смерті одного з подружжя, та які труднощі можуть виникнути при реалізації такого заповіту.

Після смерті ОСОБА_5 його батько ОСОБА_4 виявив бажання скасувати заповіт через негідну поведінку ОСОБА_2, яка виражалась у перешкоджанні батькові в проведенні операції по видаленню катаракти. Реалізувати своє волевиявлення та скасувати заповіт батько не міг, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_8 вилучили у нього особисті документи(паспорт, ідентифікаційний код та інші), правовстановлюючі документи на майно і незаконно утримували їх у себе, перешкоджаючи батькові скасувати заповіт.

ОСОБА_8 повернула паспорт ОСОБА_4 тільки 8 серпня 2011 року.

Після проведення операції ОСОБА_4 склав заповіт щодо належного йому житлового будинку та земельної ділянки на його користь.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив визнати недійсним заповіт подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідчений 20 травня 2005 року державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори Митлицькою Людмилою Григорівною.

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулась з позовом, який уточнила у березні 2013 року, до ОСОБА_1, треті особи приватний нотаріус ДНО ОСОБА_3, Петриківська державна нотаріальна контора, про визнання факту укладення заповіту особою яка не мала на це право та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом(а.с.2-4, 77-78, т.1).

В обгрунтування вимог зазначила, що 20.05.2005 року її мати ОСОБА_5 та чоловік останньої ОСОБА_4 склали заповіт подружжя (зареєстровано в реєстрі за №1029), яким належний їм на праві спільної сумісної власності житловий будинок з господарчими будівлями та земельну ділянкою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та все майно в будинку, заповіли в рівних долях їй, ОСОБА_2, та ОСОБА_6.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4.

21 червня 2012 року вона звернулася до нотаріуса Петриківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак у вчиненні нотаріальної дії відмовлено з тих підстав, що з такою ж заявою звернувся ОСОБА_1, на користь якого ОСОБА_4 після смерті матері ОСОБА_5 склав заповіт 17 серпня 2011 року.

За життя матері ОСОБА_5 жодний з подружжя від заповіту подружжя не відмовився, заповіт подружжя скасований не був.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік ОСОБА_6, інших спадкоємців за заповітом подружжя крім неї не існує, а тому вважає, що частка у спадщині, яка належала померлому чоловіку, переходить до неї.

В позовній заяві в редакції від 27.03.2013 року ОСОБА_2 просила визнати факт укладання ОСОБА_4 заповіту 17 серпня 2011 року (зареєстрований в реєстрі за №3578) як особи, яка не мала на це право; визнати за нею, ОСОБА_2, право власності у порядку спадкування за заповітом подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 20 травня 2005 року (зареєстровано в реєстрі за № 1029) на земельну ділянку загальною площею 0,1496 га, житловий будинок та господарчими будівлями, які складаються з: житловий будинок А-1, літня кухня Б-1, сарай В-1, вбиральня Г-1, колодязь № 1, огорожа №2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1(а.с.77-78, т.1).

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, третя особа Петриківська державна нотаріальна контора, задоволено частково(а.с.144-150, т.1).

Визнано недійсним заповіт подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, складений та посвідчений 20 травня 2005 року(зареєстрований в реєстрі за № 1029) в частині розпорядження земельною ділянкою розташованою в АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, третя особа Петриківська державна нотаріальна контора, відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання факту укладення заповіту особою яка не мала на це право та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, треті особи приватний нотаріус ДНО ОСОБА_3 та Петриківська державна нотаріальна контора, задоволено частково.

Визнано недійсним заповіт ОСОБА_4, складений та посвідчений 17 серпня 2011 року(зареєстрований в реєстрі за № 3578) в частині розпорядження житловим будинком із господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок та господарчі будівлі, що складається з житлового будинку А-1, загальною площею 42,8 кв.м. із них житлової - 18,7 кв.м., літньої кухні Б-1, сараю В-1, вбиральні Г-1 та колодязю і огорожі, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за заповітом подружжя ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, складений та посвідчений 20 травня 2005 року(зареєстрований в реєстрі за № 1029).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання факту укладення заповіту особою яка не мала на це право та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, треті особи приватний нотаріус ДНО ОСОБА_3 та Петриківська державна нотаріальна контора, відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов до ОСОБА_2 про визнання заповіту подружжя недійсним в повному обсязі та відмовити ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права(а.с.157-160, т.1).

Рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 щодо земельної ділянки та в частині щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 не оскаржується та не є предметом апеляційного розгляду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, а саме в частині щодо відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог та в частині задоволення позову ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст.1243 ЦК України подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.

У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.

За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті.

По справі встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1969 року(а.с.11, т.2).

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 01 вересня 2003 року ОСОБА_4 придбав житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1(а.с.98, т.1).

За умовами договору дарування від 01 вересня 2003 року ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв у дар земельну ділянку площею 0,1496 га розташовану за адресою: АДРЕСА_1(а.с.74, т.1).

Наведені обставини свідчать, що будинок АДРЕСА_1 придбано ОСОБА_4 в період шлюбу з ОСОБА_5 і відповідно до вимог ст.22 КпШС УРСР, яка діяла на час виникнення спільної сумісної власності, є спільною сумісною власністю подружжя, що також визначено ст.ст.60,61 СК України.

20 травня 2005 року подружжя: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 склали спільний заповіт подружжя, за яким належний їм житловий будинок з господарчими будівлями та земельну ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 та все майно в будинку, заповіли в рівних долях ОСОБА_6 та ОСОБА_2. Заповіт посвідчено 20 травня 2005 року державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори Мітлицькою Л.Г. та зареєстровано в реєстрі за №1029(а.с.73, т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5(а.с.84, т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6, спадкоємець за заповітом подружжя(а.с.84, т.1).

17 серпня 2011 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким належні йому житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1, а якщо він помре до відкриття спадщини, не прийме її, або відмовиться від її прийняття, чи буде усунений від права на спадщину, то зазначене у цьому заповіті майно заповів ОСОБА_11. Зазначений заповіт посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 3578(а.с.89 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4(а.с.78, т.1).

По справі встановлено, що за життя ніхто із подружжя не відмовився від спільного заповіту у передбаченому законом порядку.

21 червня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до Петриківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5(а.с.77, т.1).

Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 жовтня 2012 року вбачається, що у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом подружжя від 20 травня 2005 року ОСОБА_2 відмовлено у зв'язку з наявністю спору між спадкоємцями та зазначено, що 31.07.2012 року подана заява від імені ОСОБА_1 про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за заповітом, посвідченим 17.08.2011 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за реєстровим №3578(а.с.106, т.1).

Таким чином, встановивши зазначені обставини та докази в їх підтвердження, суд, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову в частині визнання недійсним заповіту подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, складеного та посвідченого 20 травня 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1029, за яким подружжя заповіло належний їм житловий будинок з господарчими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в рівних долях ОСОБА_6 та ОСОБА_2, обгрунтовано виходив з того, що зазначені правовідносини регулюються ст.1243 ЦК України, за правилами якої подружжя має право на випадок своєї смерті скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності та прийшов до правильного висновку, що вказаний заповіт є особливою формою заповіту, який спрямований на забезпечення виконання волі померлого щодо розпорядження його часткою у спільному майні.

Суд також прийшов до правильного висновку, що заповіт подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 20 травня 2005 року за формою та змістом відповідає вимогам ст.ст.1247, 1248 ЦК України та Інструкціїї про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Як видно із справи, текст заповіту містить запис про те, що він прочитаний та підписаний заповідачами, що зміст ст.ст.1241, 1233, 1234, 1241, 1243, 1254, 1307 ЦК України заповідачам роз'яснено(а.с.73, т.1).

Твердження ОСОБА_1 про невідповідність заповіту подружжя від 20 травня 2005 року вимогам закону безпідставні та спростовуються заповітом, який містить підписи заповідачів(а.с.73, т.1).

За змістом ст.1243 ЦК України закон надає дружині або чоловікові право відмовитися від спільного заповіту за їх життя. Таку відмову вони можуть здійснити шляхом подання заяви про скасування заповіту до нотаріальних органів. Отже, укладення інших правочинів, у тому числі заповіту, щодо спільного майна подружжя, яке є предметом заповіту подружжя, можливе лише за умови скасування заповіту подружжя у порядку, передбаченому ч.3 ст.1243 ЦК України.

Враховуючи, що за життя ні ОСОБА_4 ні ОСОБА_5 не відмовилися у передбаченому законом порядку від спільного заповіту подружжя щодо спільного сумісного майна, суд прийшов до правильного висновку, що заповіт ОСОБА_4, складений 17.08.2011 року після смерті дружини ОСОБА_5, як такий, що суперечить правилам розпорядження спільним сумісним майном на випадок смерті одного із подружжя, закріпленим ст.1243 ЦК України, є недійсним в частині заповідального розпорядження щодо житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Встановивши, що спадкоємець за заповітом подружжя від 20.05.2005 року ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та що на час смерті ОСОБА_4, останнього з подружжя, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, право на спадкування належить тільки ОСОБА_2, та враховуючи факт відмови останній в оформленні права на спадщину з наведених у постанові нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 жовтня 2012 року підстав, наявність спору між спадкоємцями відносно спадкового майна, суд прийшов до правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на спірний житловий будинок у порядку спадкування за заповітом подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 20 травня 2005 року.

Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_4 мав намір та бажання скасувати заповіт, але був позбавлений такої можливості через перешкоди ОСОБА_2, яка утримувала відповідні документи, у тому числі паспорт, не можуть бути взяті до уваги, оскільки доказів, передбаченими ст.ст.57,58 ЦПК України, в підтвердження таких доводів ОСОБА_4 не надав, в ході розгляду справи такі докази не встановлені.

Доводи ОСОБА_1 про те, що на заповіт подружжя поширюються положення ст.1254 ЦК України, згідно якої заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт та скласти новий заповіт, безпідставні, оскільки заповіт подружжя виокремлюється законодавцем і спадкування за заповітом подружжя регулюється спеціальною нормою права - ст.1243 ЦК України, яка передбачає особливий порядок відмови дружини та чоловіка від спільного заповіту.

Посилання ОСОБА_1 на те, що спірний будинок придбаний за кошти батька не можуть бути взяті до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що вказаний житловий будинок є власністю тільки ОСОБА_4.

Доводи ОСОБА_1 про те, що до справи долучені докази, які на його думку не мають відношення до справи, та що суд не взяв до уваги неправильність імені відповідачки в заповіті, не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі доводи не мають правового значення для справи.

Посилання ОСОБА_1 апеляційній скарзі на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, необгрунтовані, оскільки суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, права та обов'язки сторін, доказам у справі дав оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та нормам діючого законодавства, що регулює зазначені правовідносини, підстав для скасування судового рішення не встановлено.

Керуючись ст.ст.303,307,308,3125 ЦПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий-

Судді-