Ухвала суду № 35990799, 11.12.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/1570/13 Головуючий у 1 інстанції Погребняк Т.Ю.

Категорія: ч.1 ст. 115 КК України Доповідач Крот С.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Крот С.І.,

суддів Косенка Л.М., Кір'яка А.В.,

при секретарі Грищенко І.М.,

за участю прокурора Заворотної О.В.,

адвокатів ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську 03 грудня 2013 року кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_4, адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 вересня 2013 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Перещепино Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, такого, що не має судимості,-

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 4842 грн. 70 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 40000 грн. - моральної.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним в тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 16 години 40 хвилин, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, біля будинку № 1 по Білоруському проїзду у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, під час сварки з ОСОБА_5, яка виникла на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою вбивства наніс потерпілому удар коліном правої ноги в область грудної клітини з лівої сторони, після чого ОСОБА_3 відштовхнув потерпілого від себе і потерпілий став падати на спину, при цьому лівою рукою тримаючи підсудного за передпліччя, у результаті вони удвох впали на асфальтне покриття, при чому ОСОБА_3 опинився зверху на потерпілому, впираючись коліном правої ноги в область його грудей, а потерпілий завдав ОСОБА_3 удар палицею по лівому плечу, заподіявши йому легке тілесне ушкодження. В подальшому умисно кинув у ОСОБА_5 частину силікатної цегли, потрапивши в ліву скроневу область голови. В результаті поєднаної тупої травми тіла (відкритої черепно-мозкової травми з ранами в лівій тім'яно-скроневій області і лівій вушній раковині, саден в області лівої надбрівної дуги і правого лобного бугра, перелому кісток черепа зліва, крововиливів в м'які ткані голови, що супроводжувалися крововиливами під м'які мозкові оболонки; тупої травми грудної клітини, переломів ребер зліва - 3-6-го по передньо-паховій лінії, поперечного зламу тіла грудини на рівні 3-го міжребер'я, зламу 4-го ребра справа по середньо-паховій лінії, що супроводжувалися забоєм серця, забоєм легенів; саден в області верхніх кінцівок та шиї), яка призвела до розвитку шоку, від чого ОСОБА_5 помер на місці злочину.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок щодо ОСОБА_3 скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість і постановити свій вирок, яким визнати винним ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України і призначити покарання у виді 12 років позбавлення волі. Обгрунтовує це тим, що висновки суду про обставини та механізм виникнення у потерпілого тілесних ушкоджень в області грудної клітини грунтуються на суперечливих доказах підсудного та протирічать зібраним по справі доказам. Посилається також на те, що ОСОБА_3 не має постійного місця роботи, за місцем проживання характеризується посередньо, мається обставина, що обтяжує його покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, свою вину у скоєнні інкримінованого злочину не визнав, ніяких заходів по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди не приймав, що свідчить про відсутність каяття у скоєному.

Потерпіла ОСОБА_4 в апеляції просить скасувати вирок суду через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого через його м'якість, постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років, заявлений нею цивільний позов задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі та уточненні до неї адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3, даючи свою оцінку доказам у справі, пославшись на неповноту і однобічність досудового і судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив вирок щодо ОСОБА_3 скасувати та постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю складу злочину відповідно до п. 1 ст. 6 КПК України та скасувати міру запобіжного заходу, звільнивши його з-під варти. Обґрунтовує це тим, що органами досудового слідства та судом не доведені ні мотив, ні умисел вчинення умисного вбивства. Зазначив, що тілесні ушкодження ОСОБА_3 потерпілому було заподіяно під час самозахисту від потерпілого ОСОБА_5, який був ініціатором конфлікту, настання смерті засуджений не бажав.

Як вбачається з апеляційної скарги та доповнень до неї, захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду та винести новий вирок, яким виправдати ОСОБА_3 у скоєнні ним умисного вбивства ОСОБА_5 та скасувати міру запобіжного заходу з тримання під вартою, звільнивши ОСОБА_3 з-під варти в залі суду. При цьому вказує, що судове слідство є неповним, вирок суду - необ'єктивним, постановленим з явним обвинувальним нахилом, а винуватість ОСОБА_3 у скоєнні умисного вбивства не доведена.

Засуджений ОСОБА_3 в апеляції просить скасувати вирок суду та виправдати його за ч. 1 ст. 115 КК України. При цьому стверджує, що у нього не було умислу на вбивство, він лише захищався від нападів потерпілого.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та просив її задовольнити, апеляції обвинуваченого і його захисників - залишити без задоволення, пояснення засудженого ОСОБА_3, адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції та апеляцію засудженого, і просили їх задовольнити, а апеляції прокурора і потерпілої залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково, а апеляція потерпілої ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з вимогами ст. 323 КПК 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як зазначено у ст. 334 КПК 1960 року, роз'ясненнях, наведених в пункті 15, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29 червня 1990 р. № 5 мотивувальна частина обвинувального висновку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. У мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти формулювання обвинувачення, за яким підсудного було віддано до суду; результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях підсудного складу злочину чи доведеність його участі у вчиненні злочину.

Проте ці та інші вимоги кримінально-процесуального закону під час розгляду справи в судовому засіданні не виконані.

Так, в мотивувальній частині обвинувального вироку щодо ОСОБА_3 суд спочатку виклав формулювання обвинувачення, за яким підсудного було віддано до суду; результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також висновки суду про недоведеність в повному обсязі обвинувачення події злочину.

Тобто, всупереч зазначених вимог закону, судом за змістом мотивувальної частини вироку був спочатку по суті викладений виправдувальний вирок, а тільки потім суд почав формулювати обвинувачення, визнане судом доведеним.

Крім того, відповідно до вимог ст. 275 КПК 1960 року розгляд справи провадиться тільки в межах пред'явленого обвинувачення.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 16 годині 45 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на проїжджій частині біля будинку № 1 по Білоруському проїзду у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, під час сварки на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин посварився з ОСОБА_5, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті потерпілому, підняв з землі дві частини силікатної цегли, які став утримувати в руках. Перебуваючи біля бордюрного каменю на проїжджій частині біля будинку № 1 по Білоруському проїзду у м. Дніпродзержинську, на відстані приблизно 3-х метрів від ОСОБА_5, ОСОБА_3, реалізуючи свій злочинний умисел, умисно кинув у нього одну частину цегли, потрапивши в ліву скроневу область голови. Від отриманого ушкодження ОСОБА_5 впав на асфальтне покриття проїзної частини на спину, а підсудний ОСОБА_3, бажаючи довести свій злочинний намір до кінця, утримуючи другу частину цегли в правій руці, умисно кинув її в ОСОБА_5

В той самий час без зміни обвинувачення ОСОБА_3 було засуджено за те, що він приблизно в 16 годині 45 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_2 року, перебуваючи на проїжджій частині біля будинку № 1 по Білоруському проїзду у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, в ході сварки з ОСОБА_5, бачачи, що в руках у потерпілого знаходиться дерев'яна палиця, став намагатися відібрати її у потерпілого і наніс йому коліном правої ноги удар в область грудної клітини з лівої сторони. Після цього ОСОБА_3 відштовхнув потерпілого від себе і потерпілий став падати на спину, при цьому лівою рукою тримаючи підсудного за передпліччя, а в правій продовжуючи утримувати палицю. У результаті вони удвох впали на асфальтне покриття проїзної частини біля будинку № 1 по Білоруському проїзду, при чому ОСОБА_3 опинився зверху на потерпілому, впираючись коліном правої ноги в область його грудей, долонями рук на асфальт, а потерпілий завдав ОСОБА_3 удар палицею по лівому плечу, заподіявши йому легке тілесне ушкодження. Коли потерпілий ОСОБА_5 і підсудний ОСОБА_3 піднялися, до них підійшов ОСОБА_8, намагаючись їх розборонити, встав між ними і відібрав палицю у ОСОБА_5, викинувши її у бік. Після цього засуджений попрямував до стоячого неподалік автомобілю ВАЗ 2106, яким керував, а потерпілий ОСОБА_5 вниз по дорозі до будинку № 10 по Білоруському проїзду, однак через нетривалий час ОСОБА_5 попрямував до ОСОБА_3 Підсудний ОСОБА_3, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5, підняв з землі дві частини силікатної цегли, які став утримувати в руках. Перебуваючи біля бордюрного каменю на проїжджій частині біля будинку № 1 по Білоруському проїзду у м. Дніпродзержинську, на відстані приблизно 3-х метрів від ОСОБА_5, ОСОБА_3, реалізуючи свій злочинний умисел, умисно кинув у нього одну частину цегли, потрапивши в ліву скроневу область голови. Від отриманого ушкодження ОСОБА_5 впав на асфальтне покриття проїзної частини на спину, а підсудний ОСОБА_3 після скоєного покинув місце скоєння злочину.

Суд не вправі за результатами судового розгляду справи змінити обвинувачення підсудного на більш тяжке чи таке, що істотно відрізняється від пред'явленого за фактичними обставинами, а також не вправі за власною ініціативою в будь-який спосіб поставити питання про таку зміну обвинувачення.

Недодержання вимог закону відповідно до п.п. 3 і 11 ч. 2 ст. 370 КПК 1960 року щодо меж судового розгляду є істотним порушенням права підсудного на захист.

У зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону згідно з частиною 1 ст. 398 КПК 1960 року вирок підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно повно, всебічно дослідити всі докази по справі, надати їм об'єктивної оцінки і винести законне й обгрунтоване рішення. Доводи засудженого ОСОБА_3 та його захисників про відсутність у його діях складу злочину та інші, на які вони посилаються у апеляційних скаргах, підлягають перевірці під час нового судового розгляду.

Разом з тим колегія суддів вважає, що у випадку доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено даним вироком, йому слід призначити покарання у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК 1960 року, п. п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 вересня 2013 року щодо ОСОБА_3 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у той самий суд в іншому складі.

Раніше обраний судом запобіжний захід у виді взяття під варту відносно ОСОБА_3 залишити без зміни і продовжити його до 10 січня 2013 року.

Судді