Рішення № 35989934, 10.12.2013, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6881/13-ц

2/206/1529/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Самарський районний суд м. Дніпропетровську у складі:

головуючого суддіКушнірчука Р.О.,

при секретаріКовтун Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дніпропетровська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ОСОБА_1, ЛТД» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

7 жовтня 2013 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 16 серпня 2013 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 564А/13, за умовами якого позивач, зобов'язався передати у власність автомобіль TOYOTA VENZA 2,7 А/Т Prestige, а відповідач, зобов'язався прийняти вказаний автомобіль та оплатити його за ціною, визначеною у договорі. Ціна автомобіля складає 362832 гривень, в т.ч. ПДВ 60472 гривень, що еквівалентно 47690 доларів США. Після повідомлення відповідача про готовність передати автомобіль, відповідач здійснив часткову оплату за автомобіль на загальну суму 305922 гривень, а залишок суми у розмірі 56910 гривень не сплатив. 23 серпня 2013 року вони виконали свої зобов'язання за договором та передали відповідачеві автомобіль у власність, проте зобов'язання відповідача по оплаті повної вартості автомобіля так і залишилося не виконаним.

Вказані обставини стали причиною звернення до суду з вказаним позовом, в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму основного боргу 56910 гривень, 3% річних 196,46 гривень, пеню 851,31 гривень та судові витрати по справі (а.с. 1-3).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, просила суд в його задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 60-61).

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

Суд встановив, що 16 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ОСОБА_1, ЛТД» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу № 564А/13, за умовами якого позивач, зобов'язався передати у власність автомобіль TOYOTA VENZA 2,7 А/Т Prestige, а відповідач, зобов'язався прийняти вказаний автомобіль та оплатити його за ціною, визначеною у договорі (а.с. 5-9).

За змістом п. 2.1 цього договору, ціна товару становить 362832 гривень, в т.ч. ПДВ 60472 гривень, що еквівалентно 47690 доларів США.

Згідно п. 2.4 договору, оплата автомобіля має здійснюватися в наступному порядку: 10% ціни товару, що становить -36283,20 грн., в т.ч. ПДВ 60427,20 грн. - протягом 3-х робочих днів з дня підписання Договору; 90% ціни товару, що становить - 326548,80 грн., в т.ч. ПДВ 54424,80 грн., сплачується протягом 3-х робочих днів з моменту наданням повідомлення про готовність товару про передання покупцеві.

З наданих копій фіскальних чеків та оглянутих оригіналів в судовому засіданні, вбачається, що відповідачем були здійснені наступні оплати за автомобіль через касу позивача :

- 16 серпня 2013 року здійснено передоплату в сумі 38752,80 гривень;

- 20 серпня 2013 року здійснено часткову оплату в сумі 56910 гривень;

- 23 серпня 2013 року здійснено часткову оплату в сумі 210259,20 гривень ;

а всього відповідачем було сплачено позивачеві 305922 гривень, про що свідчать копії квитанцій (а.с.11).

23 серпня 2013 року за актом приймання передачі автомобіль було передано відповідачеві (а.с.12), який він на підставі довідки-рахунку серії ААВ № 251469 від 23 серпня 2013 року (а.с..13), зареєстрував на своє імя в органах МРЕВ, про що свідчить лист центру при ГУ МВС України в Дніпропетровській області (а.с.41).

Таким чином, позивач виконав свої зобовязання за договором купівлі-продажу № 564А/13 від 16 серпня 2013 року в повному обсязі, проте з боку відповідача зобовязання з повної оплати автомобілю залишилося не виконаним, а сума заборгованості з оплати переданого йому автомобілю склала 362832 305922 = 56910 гривень.

16 вересня 2013 року позивач звертався до відповідача з письмовою претензією з приводу здійснення оплати боргу за вих. № 220, але вона була залишена відповідачем поза увагою (а.с.17-18).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на те, що відповідач зі свого боку не виконав зобовязань за договором купівлі продажу автомобілю в частині повної його оплати, однак разом з цим отримав його в свою власність, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором купівлі продажу № 564А/13 від 16 серпня 2013 року в розмірі 56910 гривень.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Період прострочення оплати відповідачем складає з 23 серпня 2012 року по 4 жовтня 2013 року тобто 42 дні.

3 % річних за час прострочення складають : 56910 х 3% : 365 х 42 = 196,46 гривень.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за невиконання обов'язків за цим Договором. Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у період за який нараховується пеня. Пеня обчислюється від суми простроченого платежу та нараховується за кожен день прострочення.

Облікова ставка НБУ з 13 серпня 2013 року встановлена на рівні 6,5 % річних (а.с.16).

Таким чином пеню слід розрахувати наступним чином : 56910 х (6,5% х 2) : 365х42 = 851,31 гривень.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що видана відповідачеві довідка-рахунок серії ААВ № 251469 від 23 серпня 2013 року, підтверджує його повну оплату, оскільки вона не є таким розрахунковим документом, а є виключно документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація транспортних засобів в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції, що передбачено п. 8 Порядку державної реєстрації (переєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, непівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388.

Крім того, у п. 33 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, передбачено, що на продані транспортні засоби видається розрахунковий документ і довідка-рахунок.

Визначення поняття розрахункового документу наводиться у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»N265/95-ВР від 6 липня 1995 року, де вказано, що розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі- продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Отже у спірних правовідносинах таким документом є фіскальні чеки, які були видані позивачем відповідачу при здійсненні часткової оплати придбаного автомобілю.

Безпідставними є твердження представника відповідача про те, що у довідці рахунку зазначено повний розрахунок за транспортний засіб, оскільки при її огляді в судовому засіданні в графах «сума словами» та «одержані касою торговельної організації» «касир» - відсутня будь яка інформація щодо повної оплати транспортного засобу та отримання цієї оплати касиром позивача.

Сукупність цих обставин узгоджується і показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3, який працює продавцем консультантом у позивача та займався продажем автомобілю відповідачу.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що дійсно він підбирав автомобіль відповідачу та після першої оплати через касу автосалону, він замовив автомобіль відповідної комплектації, а коли той прибув, він повідомив відповідача про готовність передати автомобіль. Всі платежі відповідач здійснював також через касу автосалону, а після того, як бухгалтер автосалону повідомила його про розрахунок, він видав відповідачу автомобіль. Свідок також наголошував на тому, що акт приймання передачі підтверджує передачу покупцеві автомобілю передбаченої умовами договору комплектації, а їх автосалон ніколи ніяких платежів у готівковій формі не приймає та не здійснює, що спростовує твердження представника відповідача про те, що сума 56910 гривень була сплачена готівкою без видачі розрахункового документу.

Крім того, до таких тверджень відповідача слід віднестися критично, з огляду на те, що відповідач не повідомив кому саме та коли саме він передав цю суму коштів 56910 гривень у готівковій формі та при яких обставинах та де це відбувалося.

В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог так і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Аналізуючи наведені вище норми права та співвідношуючи їх з фактично встановленими в судовому засіданні обставинами справи, розглядаючи позов в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, як того вимагає ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у заявлений позивачем спосіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 8, 10, 11, 18, 57 61, 79, 88, 130, 208, 209, 212 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ОСОБА_1, ЛТД» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ОСОБА_1, ЛТД» (ідентифікаційний номер 23946642) суму заборгованості за договором купівлі продажу № 564А/13 від 16 серпня 2013 року в розмірі 56910 гривень, 3% річних за період прострочення 196,46 гривень, пеню 851,31 гривень, а також сплачений судовий збір в сумі 579,57 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук