Рішення № 3598814, 30.04.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2009 р. Справа № 18/997

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача –Ільченко В.М. - представник за довіреністю,

від відповідача –Кириченко М.О. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства „Лисянське лісове господарство” смт. Лисянка,

Черкаської області

до товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаський деревообробний

комбінат” м. Черкаси

про стягнення 11 495 грн. 45 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року державне підприємство „Лисянське лісове господарство” смт. Лисянка, Черкаської області звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаський деревообробний комбінат” м. Черкаси заборгованості за поставлену продукцію за договором купівлі –продажу технологічної сировини від 09.10.2008 року №519 в розмірі 10 262 грн. 17 коп., 1 102 грн. 96 коп. штрафу за прострочку платежу та 174 грн. 00 коп. збитків за невиконання плану перевезення вантажів, всього –11 539 грн. 13 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В процесі розгляду справи, позивач зменшив свої позовні вимоги (заява від 28.04.2009 року №172), в зв’язку з чим просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаський деревообробний комбінат” заборгованість в розмірі 11 495 грн. 45 коп., в тому числі: 10 262 грн. 17 коп. борг за поставлену продукцію, 1 102 грн. 96 коп. штраф за прострочку платежу та 130 грн. 32 коп. збитки від накладеного штрафу за невиконання плану перевезення вантажів.

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Справа розглядається після відкладення.

У судовому засіданні, яке відбулося 30.04.2009 року, за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/997.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 09.10.2008 року між державним підприємством „Лисянське лісове господарство” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Черкаський деревообробний комбінат” (покупець) було укладено договір купівлі –продажу технологічної сировини за №519.

Згідно п. 1.1 вказаного договору продавець зобов’язався продати, а покупець –прийняти та оплатити для власних виробничих потреб, товар –технологічну сировину.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що оплата за товар здійснюється у безготівковій формі на підставі рахунків, видаткових накладних, інших фінансових документів у 100% попередній оплаті.

10.10.2008 року позивачем було виставлено рахунок №1 на проведення попередньої оплати на суму 29 999 грн. 00 коп. Проте даний рахунок відповідачем не був оплачений.

Не зважаючи на відсутність попередньої оплати, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 10 262 грн. 17 коп. в т.ч. ПДВ, що підтверджується наступними документами:

- квитанцією про приймання вантажу №41846407, накладною №1 від 13.10.2008 року на суму 4 691 грн. 76 коп. (напіввагон №67705269);

- квитанцією про приймання вантажу №41846411, накладною №2 від 14.10.2008 року на суму 5570 грн. 41 коп. (напіввагон №67668525).

- актами приймання продукції від 16.10.2008 роуц (а.с. 23, 24).

Відповідач зобов’язання по оплаті поставленого товару згідно договору від 09.10.2008 року не виконав.

Таким чином позивач просив стягнути з відповідача 10 262 грн. 17 коп. –заборгованості за поставлену продукцію за договором купівлі –продажу технологічної сировини від 09.10.2008 року №519.

Позивачем до відповідача було направлено претензію про сплату заборгованості за поставлений товар від 30.12.2008 року №478, яку було отримано відповідачем 31.12.2008 року, про що свідчить відмітка про одержання.

Крім того, одержання претензії підтверджується відповідним записом в книзі реєстрації вхідної кореспонденції відповідача, копія виписки з якої знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач не повідомив позивача про результати розгляду претензії, заборгованість не сплатив.

Частиною першою ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Умовами договору була передбачена 100% передоплата, проте позивач поставив відповідачу продукцію без попередньої оплати, таким чином товариство з обмеженою відповідальністю „Черкаський деревообробний комбінат” повинно було повністю розрахуватись з позивачем за поставлену продукцію не пізніше 07.01.2009 року, оскільки претензію про сплату заборгованості було отримано відповідачем 31.12.2008 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 10 262 грн. 17 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно п. 5.1. договору за відмову оплати отриманого товару, покупець сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки платежу.

Нарахування штрафу за кожний день прострочення виконання зобов’язань з урахуванням положень п. 4 ст.231 ГК України є правомірним (постанова ВГСУ від 05.07.2006 р. зі справи N 46/468-05). При цьому необхідно зауважити, що даний висновок стосується виключно господарських відносин. Саме пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Крім того, Господарський кодекс України, допускає абсолютну домовленість сторін щодо виду та суті штрафної санкції.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 1 102 грн. 96 коп. штрафу нарахованого за період з 13.10.2008 року по 25.03.2009 року.

Проте даний розрахунок штрафу є невірним, оскільки, як зазначалося вище, обов’язок сплати заборгованості у відповідача виник 07.01.2009 року, таким чином, штраф слід було нараховувати починаючи з 08.01.2009 року. Сума штрафу з урахуванням визначеного в договорі розміру за період з 08.01.2009 року по 25.03.2009 року становить 519 грн. 57 коп. Дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку, а в решті вимог в частині стягнення 583 грн. 39 коп. штрафу слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 130 грн. 32 коп. збитків від накладеного на позивача штрафу за невиконання плану перевезення вантажів (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 28.04.2009 року №172).

Згідно довідки станції “Дашуківка” з позивача знято штраф за невиконання плану перевезень в жовтні 2008 року в кількості 448,2 тонн на загальну суму 649,90 грн., в тому числі за не проведення відвантаження продукції на станцію “Черкаси”, одержувач товариство з обмеженою відповідальністю „Черкаський деревообробний комбінат” на суму 130,32 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору за домовленістю сторін товар відвантажується і поставляється згідно графіка підписаного сторонами.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.04.2009 року було зобов’язано позивача надати суду узгоджений між сторонами графік поставки продукції.

Проте витребуваних судом доказів позивач не надав, у заяві від 28.04.2009 року позивач зазначив, що графік поставки не розроблявся та не підписувався сторонами через недоцільність пов’язану із необхідністю залучення посередницьких організацій (залізниця) та фінансовими можливостями.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести, зокрема, факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні зобов’язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

З огляду на зазначене суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 130 грн. 32 коп. не підлягає задоволенню, оскільки між протиправною поведінкою відповідача (порушення зобов’язання з оплати продукції) та завданими збитками відсутній причинний зв’язок, в зв’язку з тим що сторони між собою не узгодили графік поставки продукції, та як наслідок не узгодили план перевезень та кількість необхідних вагонів для перевезення.

А тому в позові в цій частині також слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Пунктом 4.2. Роз’яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998, № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” встановлено, якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не повертається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський деревообробний комбінат” вул. Чигиринська, 15, м. Черкаси, ідентифікаційний код 31007467, р/р 26005005398001 в Черкаській філії ВАТ “Міжнародний комерційний банк”, МФО 354295 на користь державного підприємства “Лисянське лісове господарство” вул. Бужанська, 62, смт. Лисянка, Черкаської області, ідентифікаційний код 00993417, р/р 26007051503378 в Черкаській філії КБ “ПриватБанк”, МФО 354347 –10 262 грн. 17 коп. –основної заборгованості, 519 грн. 57 коп. –штрафу, 107 грн. 81 коп. витрат на сплату державного мита та 110 грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

3. В решті вимог –в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 05.05.09 року.