Постанова № 35986376, 09.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2013 року Справа №904/5289/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача

суддів: Павловського П.П., Кузнецова В.О.,

при секретарі судового засідання: Назаренко С.Г.,

представники сторін:

від позивача: Сиріца В.А, представник, довіреність б/н від 08.11.13р.;

від відповідача: Прокопенко Д.Ю., представник, довіреність №3309 від 14.11.12р.;

розглянувши апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2013р. у справі №904/5289/13

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді

до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Дніпропетровської обласної дирекції,

м. Дніпропетровськ

про зобов'язання повернути помилково перераховані кошти в сумі 2 246,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2013р. у справі №904/5289/13 (головуючий суддя - Мельниченко І.Ф.) в позові - відмовлено.

Прийняте рішення господарський суд першої інстанції обґрунтовує безпідставністю позовних вимог. Зокрема, мотивуючи зазначене вище рішення, суд зауважує на тому, що відповідач (банк) ані отримувачем, ані власником спірних грошових коштів не являється, у зв'язку з чим правових підстав для повернення останніх Управлінню пенсійного фонду України не має.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправомірність даного рішення, просить останнє - скасувати та за результатами апеляційного перегляду прийняти у справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі з покладенням судових витрат на відповідача.

Так, в апеляційній скарзі та додаткових доводах до неї позивач наполягає на порушенні банком (відповідачем) умов ст.7 Договору про зарахування та виплату страхових відшкодувань №09/04-20/167 від 11.11.2005р. шляхом безпідставного неповернення позивачеві спірних грошових коштів. (а.с.16-18 том 1).

В свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач викладені в ній заперечення повністю відхиляє, вважає оскаржуване судове рішення таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, а також, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що остання задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2005р. між Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді (Фонд) та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") (Банк) був укладений договір №09/04-20/167 про зарахування і виплату страхових відшкодувань (виплат) через Акціонерний поштово-пенсійний банк "Аваль".

На виконання умов договору, Фондом здійснювалося перерахування страхових відшкодувань (виплат) на аналітичний рахунок Банку, Банком суми страхових виплат з аналітичного рахунку зараховувалися на рахунки одержувачів цих коштів, зокрема, у встановленому порядку здійснювалося зарахування страхових відшкодувань громадянину Міхненко Віктору Лукічу, що перебував на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді та мав рахунок в банку відповідача.

24.02.2003р. постановою №4148 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України призначив Міхненко Віктору Лукічу (далі Застрахований) щомісячну страхову виплату.

Виплата зазначеної щомісячної грошової суми здійснювалась шляхом перерахування на особовий рахунок застрахованого, який був відкритий в Акціонерному поштово-пенсійному банку "Аваль" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") на підставі договору №09/04-20/167 від 11.11.2005р., укладеного з відповідачем.

10.11.2008р. громадянин Міхненко Віктор Лукіч помер, про що позивачу стало відомо тільки у листопаді 2012 року, після звірки із Пенсійним Фондом України.

Внаслідок того, що позивач був невчасно повідомлений про смерть застрахованого, позивач вже після його смерті зайво перерахував на особовий рахунок Міхненко Віктора Лукіча, страхові виплати в сумі 2 246,00 грн. за період з грудня 2008 року по листопад 2012 року.

З огляду на викладене вище, позивач вважає, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Дніпропетровської обласної дирекції, грошові кошти (переплату страхових відшкодувань за період з листопада 2008р. по грудень 2012р.) у розмірі 2 246,00 грн. на рахунок Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді безпідставно не перерахував, чим порушив ст.7 Договору про зарахування та виплату страхових відшкодувань №09/04-20/167 від 11.11.2005р.

З метою досудового врегулювання спору, 19.11.2012р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення зайво перерахованих коштів.

Проте, 06.12.2012р., на адресу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді банком було надіслано було надіслано лист, в якому останній повідомив, що банк жодних правових підстав для повернення позивачеві зайве перерахованих коштів в сумі 2 246,00 грн. не має.

Наведене стало приводом для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Як вже зазначалось вище, за результатами вирішення даного спору позивачеві в задоволенні позову було відмовлено повністю за відсутністю передбачених чинним законодавством України підстав для його задоволення.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з наведеним вище висновком місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Пунктом 13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999р. №1596) передбачено: "У разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.

Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача".

Водночас, відповідно до приписів ст.ст.1066, 1067 Цивільного кодексу України, правовідносини між банком та клієнтом регулюються договором банківського рахунку; за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ст.2 Закону України „Про банки та банківську діяльність", банківськими рахунками є рахунки, на яких обліковуються власні кошти.

В силу п.1.4 постанови НБУ №22 від 21.01.2004р. „Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", власником рахунку в банку є особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.

За змістом п.п.1.3., 1.39, ст.1, пункту 7.1.2 ст.7 та ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", гроші, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок, переходять у власність отримувача; примусовим списанням є списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Згідно п. 22.9 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту, у разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Отже, системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави вважати, що власником виплачених коштів особі, яка отримує пенсію, є безпосередньо одержувач страхових виплат, а не банківська установа, в якій відкрито банківський рахунок одержувача цих виплат. Відтак, саме одержувачу, а після його смерті - спадкоємцям, належить право розпорядження ними.

З наведеними нормами чинного законодавства України узгоджуються умови договорів про надання пластикової платіжної карти, відповідно до яких банк приймав і зараховував на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві картки), кошти, що йому належать, виконував розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Слід зауважити, що аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в своїх постановах від 05.03.2013р. у справі №32/5005/6134/2012; від 06.11.2013р. у справі №913/1283/13. Так, в мотивувальних частинах зазначених постанов судом касаційної інстанції названо необґрунтованим посилання скаржника на пункт договору (у даному випадку ст.7 Договору про зарахування та виплату страхових відшкодувань №09/04-20/167 від 11.11.2005р.) щодо обов'язку банку здійснити повернення на рахунок позивача суми зайво перерахованого страхового відшкодування (виплати), не належного держателю після смерті в триденний термін, лише на підставі підтвердження факту смерті держателя, оскільки даний пункт договору не містить застереження, що повернення повинно здійснюватися безпосередньо з рахунку держателя коштів, а до компетенції та повноважень відповідача, як банківської установи, законом не віднесено повноважень щодо відокремлення грошових коштів, які належать і які не належать держателю після його смерті.

Також, Вищий господарський суд в своїх постановах зауважує на тому, що згідно з ч.2 ст.321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом. Тобто, право власності на кошти, які знаходяться на рахунку, відкритому у банку, належать власникові цього рахунку. В свою чергу, банк на наявні на рахунку фізичної особи кошти права не має, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунка клієнта. Обов'язок же банку здійснити дії щодо особового рахунку клієнта виникає виключно у визначених законодавством випадках, зокрема, за розпорядженням власника рахунку.

Окрім того, Вищий господарський суд України в зазначеній вище судовій практиці посилається на ч.1 ст.19 Конституції України, відповідно до якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, за яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Аналогічна правова норма зазначена також в ч.1 ст.14 ЦК України, де зазначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

З огляду на наведене, за результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Дніпропетровської області про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача вчинити дії щодо списання грошових коштів з рахунків третіх осіб та зазначає, що законодавством України не передбачено права позивача, як стягувача, за власною ініціативою вимагати від банківських установ здійснити примусове стягнення грошових коштів з банківських рахунків одержувачів страхових виплат, в тому числі й помилково зарахованих, та вимагати від банку повернення зайво перерахованих коштів у випадку смерті застрахованих осіб, так як і обов'язку банку вчиняти такі дії на вимогу позивача.

Таким чином, на думку апеляційного господарського суду, викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника спростовуються наявними у справі доказами, висновками судів першої та апеляційної інстанцій та усталеною судовою практикою Вищого господарського суду України, а також, є такими, що спрямовані на захист позивачем своїх майнових прав неналежним способом, який порушує майнові права фізичних осіб (їх спадкоємців) на розпорядження грошовими коштами, які перебувають на особових рахунках фізичних осіб, порушує діючий правовий порядок в Україні. Натомість, оскаржуване рішення господарського суду повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим підстави доля його скасування - відсутні.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2013р. у справі №904/5289/13 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16.12.2013р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський

Суддя В.О. Кузнецов