Постанова № 35985722, 09.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

rc="herb.gif" height=72 width=54>

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа № 922/3044/13> >

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фармацевтична компанія "Фармконтракт" м. Харків (вх. № 3449 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 24.10.13 р. у справі № 922/3044/13

за позовом> Приватного підприємства "Новофарм", м. Луганськ

до Приватного підприємства "Фармацевтична компанія "Фармконтракт" м. Харків

про стягнення 23572,82 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року позивач, Приватне підприємство "Новофарм", м. Луганськ, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Приватного підприємства "Фармацевтична компанія "Фармконтракт" м. Харків заборгованості у розмірі 23572,82 грн., з яких 22215,72 грн. суми основної заборгованості, 1117,60 грн. суми нарахованої пені та 239,50 грн. суми 3% річних. Заявлену вимогу позивач обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 208, укладеного між сторонами 22.09.2010 року.

ss="fs246">21.10.2013 позивач звернувся до господарського суду з заявою про зменшення позовних вимог, в якій відмовився від вимоги щодо стягнення з відповідача 1117,60 грн. пені та 3% річних в розмірі 239,50 грн. Крім того, позивач, посилаючись на часткову сплату відповідачем 19.08.2013 суми основної заборгованості, просив суд стягнути з останнього 19501,72 грн. основної заборгованості.

s245">Рішенням господарського суду Харківської області від 24.10.13 р. по справі № 922/3044/13 ( суддя Аріт К.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Фармацевтична компанія "Фармконтракт" м. Харків на користь Приватного підприємства "Новофарм", м. Луганськ 15501,72 грн. основної заборгованості та 1720,50 грн. судового збору. В частині позову щодо стягнення 4000,00 грн. суми основної заборгованості провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

>Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення господарського суду Харківської від 28.10.13 р. по справі № 922/3044/13 скасувати та припинити провадження у справі.

При цьому відповідач, посилаючись на додаткову угоду № 1 до договору, зазначає, що товар повинен бути оплачений протягом 10-ти днів від надання звітів позивачу, але оскільки відповідні звіти складено не було, тому строк оплати товару, на його думку не настав. Відповідач вважає, що зазначені у видаткових накладних конкретні дати щодо строку оплати товару не можуть свідчити про нові строки та наявність у відповідача зобов’язання з оплати товару, оскільки вважає, що порядок сплати товару встановлений підписаною між сторонами додатковою угодою № 1 до договору.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення – без змін.

Відповідач, заявник апеляційної скарги, в призначене судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням за № 016631/2 про вручення поштового відправлення 25.11.2013 року уповноваженій особі відповідача (а.с.172).

Позивач також своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, причини його неявки суду невідомі, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення за № 016631/1 про вручення поштового відправлення 18.11.2013 року уповноваженій особі позивача (а.с. 168).

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою господарським судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 04.12.2013 року за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали спраи, 20 вересня 2010 року між Приватним підприємством "Новофарм" (позивачем) та Приватним підприємством "Фармацевтична компанія "Фармконтракт" (відповідачем) було укладено договір поставки №208, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю медикаменти та вироби медичного призначення, найменування, кількість, ціна і вартість яких вказані в накладних, які одночасно є договірними специфікаціями, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти відповідний товар та оплатити його.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до спірного договору (а.с.27), відповідно до умов якої, на початку кожного місяця (до 5-го числа) покупець надає постачальнику звіт про кількість реалізованого товару. Оплата товару проводиться покупцем по мірі його реалізації на протязі 10 днів з дати подання звіту про реалізацію (п.2 вказаної угоди).

Судом перої інстанції встановлено, що на виконання умов договору, позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 26345,26 грн., що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними (а.с.9а, 11, 12, 13-15), а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.31, 34, 36), та податковими накладними (а.с.108-114).

Як зазначив позивач, відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 4129,54 гривень, який було поставлено за видатковою накладною №777 від 10 січня 2013 року.

Крім того, 10 липня 2013 року відповідач частково повернув отриманий товар позивачу, що підтверджується підписаними з обох сторін накладними на повернення (а.с.123, 127, 130).

Також, господарським судом встановлено, що вже після порушення провадження у справі, відповідач 19 серпня 2013 року сплатив 2000,00 грн. заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням № 5962 від 19 серпня 2013 року (а.с.90).

Таким чином, з урахуванням викладених обставин щодо часткового повернення та часткової сплати товару, позивач просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 19501,72 грн.

Крім того, відповідачем, під час розгляду справи було частково сплачено заборгованість у розмірі 4000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6174 від 08 жовтня 2013 року на суму 2000,00 грн., та платіжним дорученням №6193 від 14 жовтня 2013 року на суму 2000,00 грн. (а.с.139-140).

Отже, на момент прийняття рішення по справі, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 15501,72 грн.

Враховуючи доведеність позивачем та підтвердження матеріалами справи факту поставки та отримання відповідачем товару, а також беручи до уваги, що сума боргу в розмірі 15501,72 грн. відповідачем належними доказами не спростована, останній доказів погашення суми боргу не надав, аргументованих заперечень не представив, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15501,72 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, зважаючи на те, що відповідачем на момент розгляду справи було частково сплачено суму основної заборгованості у розмірі 4000,00 грн. за договором, без урахування сплати 2000,00 грн., господарський суд припинив провадження у справі щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 4000,00 грн., на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів та зазначає наступне.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості, яка утворилась у відповідача за поставлений позивачем товар на підставі договору поставки № 208, укладеного між сторонами 20.09.2010 року.

Покупець зобов'язується оплатити товар на протязі 30 календарних днів з моменту його отримання (п.6 договору).

01 листопада 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до спірного договору (а.с.27), якою сторони змінили порядок оплати товару та визначили, що на початку кожного місяця (до 5-го числа) покупець надає постачальнику звіт про кількість реалізованого товару. Оплата товару проводиться покупцем у міру його реалізації на протязі 10 днів з дати подання звіту про реалізацію (п.2 вказаної угоди).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору, позивач поставив на адресу відповідача товар за видатковими накладними:

- в/н №777 від 10 січня 2013 року на суму 13878,75 гривень (строк оплати, вказаний у накладній - до 10 квітня 2013 року);

- в/н №2334 від 05 лютого 2013 року на суму 6090,75 гривень (строк оплати, вказаний у накладній - до 06 травня 2013 року);

- в/н №2335 від 05 лютого 2013 року на суму 52,50 гривень (строк оплати, вказаний у накладній - до 06 травня 2013 року);

- в/н №2336 від 05 лютого 2013 року на суму 49,51 гривень (строк оплати, вказаний у накладній - до 06 травня 2013 року);

- в/н №3876 від 26 лютого 2013 року на суму 6273,75 гривень (строк оплати, вказаний у накладній - до 27 травня 2013 року).

Згідно п. 5 договору, підпис покупця в накладній свідчить про те, що товар прийнятий без зауважень до упаковки, кількості і якості. Усі наступні претензії не приймаються.

Відповідач вказаний товар отримав, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на вказаних накладних, а також підтверджується наявними у матеріалах справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.31, 34, 36).

При цьому, судом апеляційної інстанції з’ясовано, що вказана поставка товару відбулася саме в межах договору поставки № 208 від 20.09.2010, що не спростовується сторонами під час судового розгляду.

Дослідивши вказані видаткові накладні, колегія суддів констатує, що вони відповідають вимогам ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в кожній накладній зазначений конкретний термін оплати. Отже, сторони при здійсненні господарської операції з поставки товару у видаткових накладних, які є відповідно до п. 1 договору договірними специфікаціям, фактично погодили умови щодо строку оплати товару, який визначений у видаткових накладних.

Ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів звертає увагу, що додатковою угодою № 1 від 01.11.2011 до договору сторони передбачили, що на початку кожного місяця (до 5-го числа) покупець надає постачальнику звіт про кількість реалізованого товару, а оплата товару проводиться покупцем по мірі його реалізації на протязі 10 днів з дати подання звіту про реалізацію.

Проте, відповідачем такі звіти не складались та позивачу не направлялись, що визнається самим відповідачем.

Ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах.

Таким чином, зміна строку оплати товару, що визначений у видаткових накладних, які є правочином та невід’ємною частиною договору, узгоджується з нормами чинного законодавства.

В свою чергу, підпис уповноваженого представника на видаткових накладних засвідчує не тільки факт отримання товару, а також є погодженням зазначеного у видаткових накладних порядку оплати товару у визначений в них строк.

При цьому, видаткові накладні підписані без зауважень, відповідачем не надано до суду жодних доказів звернення до позивача щодо непогодження з конкретною датою оплати товару, яка зазначена у видаткових накладних.

Відповідно до ч.1 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17 лютого 2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено: "Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Така ж правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 28 лютого 2012 року №5002-8/481-2011, та від 21 квітня 2011 року №9/252-10 .

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем здійснювалася поставка товару, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, оформленими належним чином, та скріпленими підписами та печатками обох сторін. Тобто, позивач шляхом відпуску товару за видатковими накладними №777 від 10 січня 2013 року, №2334 від 05 лютого 2013 року, №2335 від 05 лютого 2013 року, №2336 від 05 лютого 2013 року, №3876 від 26 лютого 2013 року, а відповідач шляхом одержання за довіреностями товару, вказаного у накладних, створили певні права та обов'язки, які аналогічні цивільним правам та обов'язкам сторін за договором поставки продукції. В зв’язку з чим, у позивача виникло право вимагати оплати поставленого товару, а у відповідача виник обов'язок по оплаті отриманого товару саме у визначений видатковими накладними строк.

За таких обставин, на підставі викладеного, твердження відповідача про те, що термін оплати за отриманий товар не наступив, не відповідає дійсності та спростовується наявними у справі доказами, у тому числі видатковими накладними, які є у відповідності з умовами договору № 208 від 20.09.2010 договірними специфікаціями, та згідно ст. 692 ЦК України самостійними підставами обов’язку відповідача здійснити розрахунок за отриманий товар у зазначений в них строк.

Таким чином, зважаючи що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач доказів оплати в повному обсязі отриманого товару не подав, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 15501,72 грн.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2013 року по справі № 922/3044/13 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фармацевтична компанія "Фармконтракт" м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2013 року по справі № 922/3044/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.