Рішення № 35985697, 09.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20919/13 09.12.13За позовом публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія

"Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті"

До приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

Про стягнення 29 429,78 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Некряч А.В. - представник (дов. №44-1-4/15-Ю від 20.12.2012р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Київської філії «Сіті» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0349484 від 26.03.2010 р. в розмірі 29 429,78 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0349484 від 26.03.2010 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою страхувальника автомобіля «Шкода», державний номер АА 0076 НО - ТОВ «Церсаніт Трейд Україна», а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб - автомобіль «Фольксваген» державний номер АА 3684 ВЕ, за участю якого скоєно ДТП, водій якого Гром В.М. визнаний винним у її скоєні, застрахований у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/7060810, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 29 429,78 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.10.2013 р. порушено провадження у справі №910/20919/13, та призначено справу до розгляду на 18.11.2013 р.

В судове засідання 18.11.2013 р. представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Натомість 14.11.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про розгляд справи без участі представника у зв'язку з неможливістю останнього з'явитись у засідання.

Також, 14.11.2013 р. відділом діловодства суду отримано від Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідь на запит суду на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі від 31.10.2013 р. стосовно полісу № ВА/7060810.

18.11.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що полісом ВА/7060810 встановлено ліміт відповідальності Страховика в розмірі 25500 грн., також передбачено франшизу в розмірі 510 грн. Крім того, у Звіті №6577 від 17.12.2010р. відповідно до якого позивач обґрунтовує суму до стягнення, не враховано ВТВ. За таких обставин відповідач зазначає, що даний звіт не є належним доказом, так як в ньому відсутні необхідні дані для стягнення страхового відшкодування на користь позивача.

Також, через відділ діловодства суду 18.11.2013 р. представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Суд, розглянувши дане клопотання у судовому засіданні 18.11.2013 р., задовольнив його.

За таких обставин, а також у зв'язку з нез'явленням в судове засідання 18.11.2013 р. представників сторін, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 09.12.2013р., про що виніс відповідну ухвалу від 18.11.2013р.

У судове засідання 09.12.2013 р. представник відповідача повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 09.12.2013 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 09.12.2013 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Після повернення з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 09.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2010 р. між ТОВ «Церсаніт Трейд Україна» та ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Київської філії «Сіті» був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0349484 від 26.03.2010 р., предметом якого є страхування транспортного засобу «Шкода», державний номер АА 0076 НО.

Згідно з довідкою ВДАІ з обслуговування Шевченківського району міста Києва № 555/VI від 05.12.2010р., 26.11.2010р. у м. Києві на просп. Перемоги трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шкода», державний номер АА 0076 НО, що належить ТОВ «Церсаніт Трейд Україна» та автомобіля «Фольксваген» державний номер АА 3684 ВЕ,що на момент ДТП перебував під керуванням Гром В.М.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Гром В.М. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.12.2010 р.

До Позивача звернувся Страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до Звіту №6577 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 17.12.2010р. вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ «Шкода», державний номер АА 0076 НО в результаті ДТП, становить 41159,83 грн.

05.01.2011 р. ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Київської філії «Сіті» на підставі Страхового акту № 115907 від 24.12.2010 р., здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 29429,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 18700 від 05.01.2011 р.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 2 зазначеної статті вказано, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Таким чином, між винною та потерпілою особами виникло зобов'язання з відшкодування заподіяної майнової шкоди.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача як особи, що виплатила страхувальнику розмір страхового відшкодування за Договором, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «Фольксваген» державний номер АА 3684 ВЕ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Шкода», державний номер АА 0076 НО, належить Гром В.М.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія Гром В.М., який керував автомобілем «Фольксваген» державний номер АА 3684 ВЕ, підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.12.2010 р.

Однак, цивільно-правова відповідальність Гром В.М. в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Фольксваген» державний номер АА 3684 ВЕ, була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВА/7060810).

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Шкода», державний номер АА 0076 НО відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВА/7060810), а до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Київської філії «Сіті» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0349484 від 26.03.2010 р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Гром В.М. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВА/7060810) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25500,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Враховуючи визначені полісом № ВА/7060810 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлену судом вартість матеріального збитку, а також розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 24990, 00 грн. (25500,00 грн. (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну за полісом ВА/7060810) - 510,00 грн. (франшиза) = 24990, 00 грн.), а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з приписів статті 1194 ЦК України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою.

Зважаючи на те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а сума страхового відшкодування, що повинна бути виплачена страховою компанією згідно з нормами чинного законодавства є недостатньо для покриття фактичних затрат, позивач не позбавлений можливості звернутись до особи, винної у ДТП з позовом про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Враховуючи визначені полісом ВА/7060810 розміри лімітів відповідальності та франшизи, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 24990, 00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо заперечень відповідача, що викладені у відзиві на позов, суд зазначає, що заперечення відповідача стосовно встановленого ліміту відповідальності за полісом ВА/7060810, а також суми франшизи, прийняті судом до уваги. Щодо інших заперечень відповідача, то останні не приймаються судом до уваги, оскільки є необґрунтованими та такими, що спростовуються наведеними вище доводами.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача про сплату судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Артема, 40; ідентифікаційний код 20782312) на користь публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код 16467237) в особі Київської філії "Сіті" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, оф. 1, ідентифікаційний код 24580961) шкоду в розмірі 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1460 (одна тисяча чотириста шістдесят) грн. 95 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 16.12.2013 р.

Суддя Ю.В. Картавцева