Рішення № 35985608, 10.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р.Справа № 922/4321/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук`яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою "Торговий дім "Весма", вул. Грушевського, 28/2, н/п № 43, м. Київ, 01021 до Приватного підприємства "Промислова українсько-національна компанія транспортування і реалізації", вул. Плеханівська, буд. 92 А, корпус Б, кв. 1010, м. Харків, 61001 простягнення 46 922 грн. 44 коп.за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився;

від відповідача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Приватного підприємства "Промислова українсько-національна компанія транспортування і реалізації" про стягнення основного боргу 29 986 грн. 76 коп., 25 % річних 10 684 грн. 59 коп., пені у розмірі 6 251 грн. 09 коп. та судових витрат 1 720 грн. 50 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 10-025 від 28.10.11 року.

26.11.2013 року представник позивача через канцелярію суду надав клопотання вих. № 1715/2 від 26.11.2013 року для долучення документів до матеріалів справи, а саме: оригінал витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо позивача; податкові накладні з додатком № 5; копію квитанції № 2; обігово-сальдову відомість по розрахункам із відповідачем; копії виписок по рахункам; фіскальний чек; опис вкладення у цінний лист; копію акту звірки взаєморозрахунків.

26.11.2013 року представник позивача через канцелярію суду надав заяву про уточнення позовних вимог вих. № 1715/1 від 26.11.2013 року у зв"язку із частковим погашенням заборгованості відповідачем на суму 5 000 грн. 00 коп., в якій просить суд стягнути з відповідача 24 986 грн.76 коп.. основного боргу, 25% річних в сумі 11 546 грн. 26 коп. та пеню в сумі 2 266 грн.80 коп. та заявив про понесені ним судові витрати (на проїзд) у сумі 856 грн. 22 коп., Разом з цим також надав документи для долучення до матеріалів справи, а саме: копії посвідчень про відрядження; копії проїзних квитків.

Позивач свого повноважного представника у судове засідання не направив, але звернувся до суду клопотання №1715/3 від 09.12.2013 року про розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами та, на виконання ухвали суду щодо судових витрат пов'язаних з відрядженням представника позивача у судове засідання до Харкова, надав відповідні пояснення, а також зазначив норми якими позивач керувався під час звернення до суду із заявою про уточнення позовних вимог від 26.11.2013 року - статею 625 Цивільного кодексу України, статтями 230, 232 Господарського кодексу України та пунктами 7.2., 7.4. договору, зазначаючи при цьому, що позивач, подаючи заяву про уточнення позовних вимог, позивач керувався пунтом 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог №1715/1 від 26.11.2013 року (вх.№43769 від 26.11.2013 року), суд керується наступним.

За змістом приписів пункту 3.11. та пунктом 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - збільшення або зменшення розміру позовних вимог. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог №1715/1 від 26.11.2013 року, яка фактично є заявою про зменшення позовних вимог у частині суми основного боргу та пені, і про збільшення позовних вимог у частині 25% річних.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання 10.12.2013 року не направив, своїм конституційним правом на захист не скористався, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.56) наявне у матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1. Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 постанови № 18 Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року).

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.12.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Господарський суд, розглянувши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

28.10.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весма» (продавець) та приватним підприємством «Промислова Українсько-Національна компанія Транспортування і Реалізації» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №10-025 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язався протягом терміну дії цього договору передати покупцеві у власність товар - мастильні матеріали, окремими партіями згідно з відповідними замовленнями покупця, а покупець зобов'язався приймати цей товар і своєчасно оплачувати його на умовах, що визначені цим договором. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту фактичного прийому-передачі товару та підписання уповноваженими представниками відповідної накладної (пункт 1.2. договору)(а.с. 10).

Найменування, асортимент, і ціни на товар встановлені у відповідних прайс-листах продавця (пункт 2.1. договору). Асортимент на конкретну поставку товару, кількість, дата, час, адреса доставки та інші умови поставки товару визначається замовленням покупця, яке він складає на підставі прайс-листів продавця. Замовлення може містити і інші положення, які визначаються за взаємною згодою сторін. Замовлення на поставку партії товару може бути зроблене покупцем через мережу Інтернет або за допомогою телефонного чи факсимільного зв'язку (пункт 2.2. договору). До ціни товару включена вартість тари та упаковки заводу-виробника (пункт 2.3. договору).

Пунктом 8.1. договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 1 (одного) року, але в будь-якому випадку до моменту повного розрахунку покупцем за поставлений товар.

За змістом пункту 3.3. договору покупець здійснює розрахунки за відповідну партію товару у формі попередньої оплати повної вартості партії товару або відстрочки платежу на 14 днів від дати відвантаження товару покупцю. При цьому сторони домовились, що вартість товару, на який надається відстрочка не може перевищувати 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. При цьому поставка наступної партії товару здійснюється продавцем виключно після повної оплати попередньої партії товару або якщо вартість попередньої партії товару не перевищує встановленого кредиту. Днем здійснення платежу вважається день, в якому сума, що підлягає сплаті, буде зарахована на поточний рахунок продавця (пункт 3.4. договору). У випадку, якщо в період з дати поставки товару до дати здійснення платежу на міжбанківському валютному ринку відбудеться збільшення курсу долару США по відношенню до гривні більше ніж на 5%, покупець має протягом трьох банківських днів, не враховуючи умови пункту 3.3. щодо відстрочки платежу, провести повний розрахунок з продавцем за поставлений товар (пункт 3.5. договору).

В період дії даного договору, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв, товар на суму 29 986 грн. 76 коп. згідно із видатковими накладними (а.с. 14 -17):

- №7657 від 05.04.2012 року на суму 6 816 грн. 57коп.,

- №7804 від 09.04.2012 року на суму 2 933 грн. 04 коп.,

- №9931 від 03.05.2012 року на суму 13 420 грн. 58 коп.,

- №11924 від 23.05.2012 року на суму 6 816 грн. 57коп.

Господарські операції відображено у податкових накладних(а.с.79-82):

- №344 від 05.04.2012 року,

- №442 від 10.04.2012 року,

- №50 від 03.05.2012 року,

- №1315 від 23.05.2012 року.

Відповідачем частково здійснено проплати за спірною господарською операцією.

Згідно із обігово-сальдовою відомостю по рахунку №361 за 01.01.2012 року по 22.11.2013 року, наданій позивачем на вимогу суду, за підписами генерального директора та головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідаоьністю «ТД «Весма» сальдо відповідача на користь позивача становить 24 986 грн. 76 коп. (а.с.97).

Приватним підприємством «Промислова Українсько-Національна компанія Транспортування і Реалізації» не було повністю оплачено вартість отриманого товару, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 24 986 грн. 76 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач суму заборгованості не оплатив, що є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до статей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Зі змісту вищезазначеного договору вбачається, що останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі статті 712 Цивільного кодексу України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статті 509 Цивільного Кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що у пункті 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів повної оплати отриманого від позивача товару до суду не надав, господарський суд приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог в частині стянення суми основного боргу. Сума основної заборгованості, що підлягає задоволенню становить 24 986 грн. 76 коп.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що у разі порушення строків оплати вартості відповідної партії товару, що встановлені пунктом 3.3. та пунктом 3.5. договору, продавець має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня від вартості відповідної партії товару за кожен день прострочки, позивачем нараховано 2 266 грн. 80 коп. пені: по накладній №7657 від 05.04.2012 року з 20.04.2012 року по 20.10.2012 року у сумі 514 грн. 04 коп., по накладній №7804 від 09.04.2012 року з 24.04.2012 року по 24.10.2012 року у сумі 221 грн. 18 коп., по накладній №9931 від 03.05.2012 року з 18.05.2012 року по 18.11.2012 року у сумі 1017 грн. 54 коп. та по накладній №11924 від 23.05.2012 року з 07.06.2012 року по 07.12.2012 року у сумі 514 грн. 04 коп..

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статтей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наданий позивачем 26.11.2013 року розрахунок пені (а.с.62) відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом, зазначені вимоги позивача обґрунтовані та підлягають до задоволення у сумі 2 266грн. 80 коп. пені.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача, на підставі пункту 7.4. договору, 25% річних від простроченої суми заборгованості в сумі 11 546 грн. 26 коп.

Сторонами у пункті 7.4. договору встановлено, що у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше одного місяця, постачальник матиме право, крім стягнення передбачених договором штрафу і пені, додатково стягнути з покупця 25% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи наявність встановленої у договорі домовленості позивачем нараховано відповідачу 25% річних: по накладній №7657 від 05.04.2012 року з 20.04.2012 року по 12.11.2012 року на суму 6 816 грн. 57 коп. у сумі 2 670 грн. 60коп., з 12.11.2013 року (часткова оплата у сумі 5 000грн. 00коп.) по 26.11.2013 року у сумі 65 грн. 36 коп.; по накладній №7804 від 09.04.2012 року на суму 2 933 грн. 04 коп. з 24.04.2012 року по 26.11.2012 року у сумі 1 169 грн. 20 коп., по накладній №9931 від 03.05.2012 року на суму 13 420 грн. 58 коп. з 18.05.2012 року по 26.11.2012 року у сумі 5 129 грн. 24коп. та по накладній №11924 від 23.05.2012 року на суму 6 816 грн. 57 коп. з 07.06.2012 року по 07.12.2012 року у сумі 2 511 грн. 86коп.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що розрахунок 25 % річних про стягнення з відповідача за період з 20.04.2012 року по 26.11.2013 року підлягає частковому задаволенню та становить 11 494 грн. 89 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд керується наступним.

Позивач зазначає, що ним понесені судові витрати, пов';язані з прибуттям його представника у судове засідання до господарського суду Харківської області, в сумі 856 грн. 22 коп. (вартість квитків на потяги, сполученням Київ-Харків та Харків-Київ, а.с. 64-69).

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Згідно зі статті 30 Господарського процесуального кодексу України, в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Позивач - ТзОВ «ТД Весма» не належить до осіб, передбачених статтею 30 Господарського процесуального кодексу України, а представник позивача (Галай Олег Олександрович), який прибув у судові засідання 29.10.2013 року та 26.11.2013 року, хоч і є представником Товариства (довіреність №437 від 01.10.2013 року), однак, як посадова особа для дачі пояснень в порядку та на підставі статті 30 Господарського процесуального кодексу України - господарським судом не викликалася, отже витрати, здійснені позивачем та пов'язані з участю його представника в судовому засіданні не можуть бути віднесені до інших витрат пов'язаних з розглядом справи та стягнуті з відповідача.

В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу Україин, від 11.07.2013, № 6-рп/2013).

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У зв'язку із прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2013 року становить 1 147 грн. 00 коп.

В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судові витрати у даній справі, які складаються з 1 720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору, у зв'язку із частковим задоволенням позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір становить відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Промислова українсько-національна компанія транспортування і реалізації" (вул. Плеханівська, буд. 92 А, корпус Б, кв. 1010, м. Харків, 61001 ЄДРПОУ 35349878) на користь товариства з обмеженою "Торговий дім "Весма" (р/р. 260012175 в АТ "Ересте Банк", МФО 380009, ЄДРПОУ 32250025) 24 986 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 76 коп. основного боргу, 25% річних у сумі 11 494 (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 89 коп., пеню у сумі 2 266(дві тисячі двісті шістдесят шість) грн 80 коп. та 1 718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 22 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 13.12.2013 року

Суддя Ємельянова О.О.