Рішення № 35985584, 12.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р.Справа № 922/4490/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук`яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариста "НАК "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6 , м. Київ, 01001 до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", вул. Жовтневої революції, 57/59, м. Харків, 61004 про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: Станішевський І.С. (дов. № 14-69 від 22.03.2013 року);

від відповідача: Зубрич Д.О. (дов. № 06/17 від 03.01.2013 року).

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товаристо "НАК "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (відповідач) про стягнення 1 248 284 грн. 39 коп., з яких: пеня - 825 657 грн. 12 коп., інфляційні - 260 513 грн. 16 коп., 3 % річних - 162 114 грн. 11 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 14/1447/10 від 20.12.2010 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, мотивуючи свої позовні вимоги порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №14/1447/10 від 20.12.2010 року, а саме в частині повної та своєчасної оплати природного газу, що поставлявся йому позивачем, в зв'язку з чим останнім, на підставі пункту 7.2. договору, яким установлено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору (100% оплата вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу) покупець зобов'язаний сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, за зобов'язаннями січня 2012 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 року за січень) за період з 15.02.2012 року по 02.03.2012 року нараховано 299 739 грн. 53 коп. пені та за зобов'язаннями лютого 2012 року (акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2012року. за лютий) за період з 15.03.2012 року по 25.04.2012 року нараховано 525 917 грн. 59 коп. - пені. Крім того, на підставі ч.2 ст. 625 Цивільно кодексу України, позивачем відповідачу нараховано 260 513 грн. 16 коп. - інфляційних: за зобов'язаннями січня 2012 року в сумі 106 370 грн. 77 коп. (період з 16.01.2012 року по 15.02.2012 року) та зобов'язаннями лютого 2012 року в сумі 154 142 грн. 40 коп. (період з 16.02.2012 року по 15.03.2012 року); та 162 114 грн.11 коп. - три проценти річних: за зобов'язаннями січня 2012 року в сумі 58 014 грн. 10 коп. (період з 15.02.2012 року по 02.03.2012 року) та за зобов'язаннями лютого 2012 року в сумі 104 100 грн. 00 коп. (період з 15.03.2012 року по 25.04.2012 року).

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог в частині заявлених до стягнення 825 657 грн. 12 коп. пені та 151 011 грн. 30 коп. інфляційних, мотивуючи свої заперечення щодо пені введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2013 року у справі №922/092/13 про банкрутство публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз», що на підставі статті 19 ЗУ «Про банкрутство» виключає можливість нарахування неустойки (штраф, пеня), та щодо інфляційних втрат вказує на порядок розрахунку, який, на думку відповідача, слід здійснювати наступним чином: брати суму боргу на кінець відповідного місяця та множити цю суму на встановлений показник інфляції за той же місяць (за розрахунком відповідача, наведеним у відзиві на позов, що був наданий до суду 19.11.2013 року за вх. № 43021, інфляційні втрати складають 109 501 грн.,86 коп.).

10.12.2013 року представник позивача звернувся до суду із клопотанням про долучення до матеріалів справи заперечень на відзив № б/н від 06.12.2013 року, в яких позивач вказуючи на те, що штрафні санкції у вигляді пені були нараховані відповідачу у строк до порушення справи про банкрутство (до 25.04.2012 року), просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

12.12.2013 року представник позивача надав заяву про описку у розрахунках суми позову.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.11.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Господарський суд, розглянувши доводи позовної заяви, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.

Між національною акціонерною компанією «Нафтобаз України» (продавець) та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" (покупець) 20.12.2010 року укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/1447/10, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати покупцеві в 2011 році імпортований природний газ, виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, на умовах вищезазначеного договору(а.с. 19).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, порядок укладення, зміни та виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Водночас, до відносин, що виникають між сторонами за даним договором застосовуються норми Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», Закону України «Про нафту і газ», постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001року №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» та інші нормативні акти.

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає покупцеві в 2011 році газ з урахуванням вартості його транспортування магістральними трубопроводами в обсязі до 100 000 000 (сто мільйонів) куб. м.

За змістом пункту 11.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №7 від 30.12.2011 року (а.с.33) пункт 11.1. викладений таким чином, що договір у частині поставки газу діє до 31.01.2012 року, а в редакції додаткової угоди №8 від 31.01.2012 року (а.с. 34) - до 29.02.2012 року

До договору купівлі-продажу природного газу №14/1447/10 від 20.12.2010 року сторни узгодили відносини додатковими угодами(а.с. 26-34):

- №1 від 06.01.2011 року,

- № 1/2 від 05.04.2011 року,

- №2 від 31.08.2011 року,

- №4 від 30.09.2011 року,

- №5 від 11.10.2011 року,

- №6 від 29.11.2011 року,

- №7 від 30.12.2011 року,

- №8 від 31.01.2012 року.

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №14/1447/10 від 20.12.2010 року, з урахуванням додаткових угод до нього позивачем відповідачу поставлявся природний газ, у тому числі за січень 2012 року та лютий 2012 року поставлено газ на загальну суму 133 372 086 грн. 13 коп. (53 185 383 грн. 14 коп. та 80 186 703 грн.03 коп.

У відповідності до пункту 3.5. договору, складені акти приймання-передачі природного газу (а.с.35, 36) :

- від 31.01.2012 року на суму 53 185 383 грн. 14 коп.,

- від 29.02.2012 року на суму 80 186 703 грн.03 коп.

Підставою звернення із даним позовом до суду стало неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань встановлених пункту 6.1. договору, яким установлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, оцінивши докази, надані сторонами, в їх сукупності, з урахуванням правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до статтями 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що в пункті 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

В силу частини 2 статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться передбачені статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких, є самостійним способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача або підтверджували сплату вартості отриманого природного газу відповідачем у строк, встановлений пунктом 6.1. Договору.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно заявлено до стягнення суму трьох відсотків річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних у розмірі 162 114 грн. 10коп. (розрахунок а.с.16-18) (з урахуванням заяви про описку): за зобов'язаннями січня 2012 року у сумі 58 014 грн. 10 коп. (період з 15.02.2012 року по 02.03.2012 року) та за зобов'язаннями лютого 2012 року в сумі 104 100 грн. 00 коп. (період з 15.03.2012 року по 25.04.2012 року), суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд враховує, що відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перебіг прострочення в оплаті фактично переданого природного газу починається після 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу, як це передбачено п. 6.1 Договору, а відтак позивач при нарахуванні відповідачу інфляційних втрат за конкретний місяць мав застосовувати відповідний індекс інфляції до суми простроченого у цьому місяці платежу, визначеної станом на 15 день прострочення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.03.2013 у справі № 07/52026/1692/2012. Разом з цим, суд задовольняє позовні вимоги в частині інфляційних втрат у розмірі 260 513 грн. 17 коп.(з урахуванням заяви про описку) у повному обсязі, як заявлені правомірно та вірно розраховані (розрахунок а.с.17, 18).

Натомість позовні вимоги в частині суми пені, заявленої позивачем до стягнення з відповідача, на підставі пункту 7.2. договору, яким установлено, що у разі невиконання покупцем умов пункта 6.1. договору (100% оплата вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу) покупець зобов'язаний сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, за зобов'язаннями січня 2012 року (акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 року за січень) за період з 15.02.2012 року по 02.03.2012 року у сумі 299 739 грн. 53 коп. та за зобов'язаннями лютого 2012 року (акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2012 року за лютий) за період з 15.03.2012 року по 25.04.2012 року у сумі 525 917 грн. 59 коп., задоволенню не підлягають

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2013 року порушено провадження у справі №922/092/13 про банкрутство відповідача та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. (а.с.78), і відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію пеня та штраф не підлягають нарахуванню.

Частина 4 статті 12 вказаного Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.

За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.

Таким чином, враховуючи наведені вище положення законодавства, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені у сумі 825 657 грн. 12 коп.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 5/34-09 від 18 грудня 2012 року та постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 року №29/5005/16170/2011.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 422 627 грн. 27 коп.

У зв'язку із прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2013 року становить 1 147 грн. 00 коп.

В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судові витрати у даній справі, які складаються з 24 965 грн. 80 коп. витрат зі сплати судового збору, у зв'язку із частковим задоволенням позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір становить відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", статтями 1, 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",статтями 526, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» (61004, м. Харків, вул. Жовтневої Революції, буд. 57/59, ЄДРПОУ 03359552, п/р №260333012986 в філії ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823 ) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720, п/р 26002301921 АТ "Ощадбанк", код банку 300465, код ЄДРПОУ банку 00032129 ) 3% річних у розмірі 162 114 (сто шістдесят дві тисячі сто чотирнадцять) грн 10 коп., 260 513 (двісті шістдесят тисяч п'ятсот тринадцять) грн.17 коп. інфляційних втрат та 8 452 (вісім тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 58 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 13.12.2013 року

Суддя Ємельянова О.О.