Постанова № 35985450, 10.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 913/1878/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Чернова Є.В. Цвігун В.Л.за участю представників: Тов "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" розглянувши касаційну скаргу П'яних О.М. Михайленка Валерія Вікторовичана постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013у справі№ 913/1878/13 господарського суду Луганської областіза позовомМихайленка Валерія Вікторовичадо Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК"простягнення вартості частини майна та частки прибутку, а також внеску учасника до статутного капіталу товаристваВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.07.2013 р. (суддя Вінніков С.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Михайленка Валерія Вікторовича, в повному обсязі.

Рішення суду мотивоване необґрунтованістю позовних вимог, оскільки моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю, тому позивач має право вимагати виплати належних йому сум станом на дату подання ним ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" вказаної заяви про вихід зі складу учасників товариства, а саме: станом на грудень 2002 року, а не станом на 23.07.2011р., коли загальними зборами прийнято рішення про виплату йому вартості майна пропорційно його частці в статутному капіталі товариства. Крім того, чинним законодавством не передбачене повернення суми внеску учасника до статутного капіталу товариства при його виході окремо із складу учасників.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013 р. (судді: Ушенко Л.В., Богатиря К.В., Дучал Н.М.) рішення господарського суду Луганської області від 23.07.2013 р. залишено без зміни.

Михайленко Валерій Вікторович в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скаржник доводить, що судом при вирішенні спору порушені ст.ст. 54, 64 Закону України "Про господарські товариства", не враховані рішення господарського суду Луганської області від 25.06.2007 про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" від 05.01.2004р., ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2010 у справі № 2а-446/08/1213, якими відновлено статус позивача як учасника ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК", після поновлення позивач заяви про вихід з товариства не подавав, тому висновки суду про його вихід з товариства 04.12.2002 безпідставні, законних підстав вважати, що виплата внеску має бути здійснена станом на 04.12.2002 немає; позивач вважає, що рішенням загальних зборів товариства від 23.07.2011 фактично вирішено про його вихід з товариства, однак визначена сума виплати не відповідає співвідношенню пропорційному його частці в статутному капіталі після затвердження звіту за 2011 р. та протягом 12 місяців тобто до 23.07.2012р.; позивач таким чином вважає, що має право на виплату частки, виходячи з дійсної вартості майна товариства станом на 23.07.2011; судом порушено норми ст. 41 ГПК України та безпідставно відмовлено у призначенні за клопотанням експертизи з метою визначення дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, що належать товариству для обчислення вартості частини майна, належної до виплати йому як учаснику станом на 23.07.2011.

Товариствj з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" у відзиві проти доводів скарги заперечує, просить оскаржувані судові рішення у справі залишити без зміни, а скаргу без задоволення.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору є стягнення вартості частини майна ТОВ "ВБО МЖК" пропорційно розміру частки учасника товариства - Михайленка В.В. у статутному капіталі товариства станом на 23.07.2011р. (дату виключення Михайленка В.В. з товариства); стягнення з відповідача на користь позивача вартості належної йому частки прибутку, одержаного відповідачем у 2011 році до моменту його виходу (до 23.07.2011р.); стягнення з відповідача на користь позивача вартості його внеску як учасника до статутного капіталу товариства.

Судом встановлено, що згідно Статуту ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" та додатку №1 до установчого договору від 18.08.1997р. учасниками товариства на момент створення є Молодіжний житловий комплекс "Ровесник" та 138 фізичних осіб, серед яких під №70 значиться позивач Михайленко Валерій Вікторович з часткою в статутному капіталі 18,88584%.

04.12.2002 нотаріусом посвідчена заява Михайленка Валерія Вікторовича на ім'я загальних зборів учасників ТОВ "ВБО МЖК", в якій зазначено, що ним прийнято рішення про вихід з ТОВ "ВБО МЖК". Позивач не заперечує цих обставин.

05.01.2004 були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельне об'єднання "МЖК" (протокол № 1 від 05.01.2004).

На зазначених зборах було прийнято наступне рішення № 1 "На основании подданого заявления, в святи с выходом Михайленко В.В. из ООО "ПСО МЖК", произвести ему выплаты, предусмотренные Законом Украины "О хозяйственных обществах" и уставом общества, в размерах и сроки, определённые законом и уставом общества ".

В подальшому рішенням господарського суду Луганської області від 25.06.2007 по справі № 16/360пн вирішено: визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-будівельне об'єднання "МЖК" від 05.01.2004 "На основании подданого заявления, в связи с выходом Михайленко В.В. из ООО "ПСО МЖК", произвести ему выплаты, предусмотренные Законом Украины "О хозяйственных обществах" и уставом общества, в размерах и сроки, определённые законом и уставом общества". Рішення мотивовано відсутністю кворуму на цих загальних зборах.

Вказане рішення набрало законної сили.

23.07.2011 на загальних зборах учасників ТОВ "ВБО МЖК", оформленого протоколом від 23.07.2011 п. 10 порядку денного зборів було питання про виплату Михайленко В.В. вартості частини майна товариства у зв'язку з його виходом зі складу учасників товариства. З даного питання слухали пропозицію - враховуючи, що за даними балансу (форма № 1-м) станом на 01.01.2003 (баланс на час звернення Михайленко В.В. із заявою про вихід із товариства) чисті активи у ТОВ "ВБО МЖК" відсутні, оскільки зобов'язання товариства перевищують його активи, і прибутку за 2002 рік товариство не отримувало, повернути Михайленко В.В. його внесок у статутний фонд у сумі 8550 грн. 27 коп. Голосували "за" одноголосно. Прийнято рішення по п. 10 порядку денного: повернути Михайленко В.В. його внесок у статутний фонд у сумі 8550 грн. 27 коп.

Суд дійшов висновків, що до 23.07.2011 рішення про виключення зі складу учасників товариства загальними зборами товариства не приймалось, згідно протоколу № 1 від 24.07.2010 питання про вихід (виключення) Позивача на цих зборах не розглядалось, існує волевиявлення Позивач про його вихід з товариства згідно з заявою від 04.12.2002 р., На даний час відсутнє чинне рішення загальних зборів Відповідача про внесення змін до складу учасників в зв'язку з добровільним виходом Позивача на підставі заяви від 04.12.2002, незалежно від того, чи приймалось будь-яке рішення Відповідачем щодо змін до складу засновників, змін до Статуту, Позивач має право вимагати виплати належних йому сум станом на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства і такою датою є грудень 2002 року.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі вартості частини майна ТОВ "ВБО МЖК" пропорційно розміру частки учасника товариства - Михайленка В.В. у статутному капіталі товариства станом на 23.07.2011 (дату виключення Михайленка В.В. з товариства) та стягнення з відповідача на користь позивача вартість належної йому частки прибутку, одержаного відповідачем у 2011 році до моменту його виходу (до 23.07.2011), не підлягають задоволенню.

У задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача вартості його внеску як учасника до статутного капіталу товариства слід відмовити у зв'язку з тим, що ст. 54 Закону України "Про господарські товариство" не передбачено повернення внеску до статутного капіталу товариства.

Проте з такими висновками суд касаційної інстанції не погоджується, оскільки вважає, що вони не ґрунтуються на всебічному та повному встановленні всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України з огляду на наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 116, ч. 2 ст. 100 та ч. 1 ст. 147 Цивільного кодексу України, пунктом "в" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі вийти з товариства в установленому порядку.

Суд касаційної інстанції визнає безпідставним висновок про встановлення факту подання заяви від 04.12.2002 про вихід з товариства до товариства в грудні 2002 року з посиланням на рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2012 у справі 10пн-к/5014/1426/2012.

Так, судом у рішенні господарського суду Луганської області від 08.08.2012 у справі 10пн-к/5014/1426/2012 констатовано, що конкретна та чітка дата передачі цієї заяви документально не підтверджена.

Судами не враховано, що заява позивача від 04.12.2012 адресована загальним зборам учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ВБО МЖК" про вихід з товариства та виплату вартості частки майна, та згідно супровідної заяви від 04.12.2002 направлена голові товариства Крячко О.В..

Одночасно, у зазначеній заяві від 04.12.2002 та супровідній заяві відсутня відмітка повноважної особи товариства про особисте одержання такої заяви, заперечення позивача про відсутність підстав вважати, що він вийшов з товариства за цією заявою товаристом не спростовано та протилежного, а саме, факту одержання такої заяви повноважною особою відповідача суду не доведено.

Зазначене свідчить про безпідставність штучного використання та врахування судом заяви від 04.12.2002 у 2011 р., недотриманні вимог ст. 43 ГПК України.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону "Про господарські товариства" учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Таким чином, обставин та доказів одержання товариством вказаної заяви не досліджено, сторонами таких обставин не доведено, відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України судом не встановлено, що свідчить про неповноту встановлення обставин справи.

В цьому контексті судом також не враховано наступні встановлені обставини.

Позивач стверджує, що з товариства не виходив, натомість вказує на поновлення своїх прав як учасника господарського товариства в судовому порядку.

Як встановлено, рішенням господарського суду Луганської області від 25.06.2007р. у справі №13/360пн задоволено позов Михайленка В.В. до ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" та визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" від 05.01.2004р. у зв'язку з відсутністю кворуму на цих загальних зборах. Вказане рішення набрало законної сили.

На підставі зазначеного рішення господарського суду, Михайленко В.В. звернувся до державного реєстратора Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради із заявою про скасування змін до Статуту ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" від 08.01.2004р., які були внесені на підставі рішень загальних зборів учасників товариства від 05.01.2004р.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 17.10.2008р. позовні вимоги Михайленка В.В. за вказаним адміністративним позовом задоволені в повному обсязі, а саме: визнані недійсними зміни до установчих документів ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК", які були зареєстровані Управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради, реєстраційний номер 3986 від 08.01.2004р., а саме - нову редакцію Статуту товариства; зобов'язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування змін до установчих документів ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК", які зареєстровані Управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради, реєстраційний номер 3986 від 08.01.2004р.

Постановою від 17.10.2008р. у справі №2а-446/08/1213, залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2010р., про задоволення позовних вимог Михайленка В.В. до державного реєстратора Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради.

На виконання постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 17.10.2008р., державним реєстратором Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради було внесено до Єдиного державного реєстру в листопаді 2010р. запис щодо скасування змін до установчих документів ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК", які були зареєстровані Управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради, реєстраційний номер 3986 від 08.01.2004р.

Суду належало врахувати зазначене, та з врахуванням встановлених обставин, які свідчать про зміни до установчих документів ТОВ "Виробничо-будівельне об'єднання МЖК" на виконання постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 17.10.2008р. в подальшому, з'ясувати обставини поновлення учасника у товаристві та виходу учасника з товариства у встановленому порядку.

Відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Як передбачено ст. 7 Закону України "Про господарські товариства", зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів державну реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" у разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону про господарські товариства.

Судом не встановлено обставин затвердження звіту товариством за 2002 р. та обставин, які свідчили про вирішення товариством питання про виплату частки позивачу згідно його заяви за 2002 р. у строки, визначені законом та статутними документами товариства, не досліджені обставини правомірності використання у 2011 р. звіту за 2002 р..

Зазначене також має значення для висновку про час виходу учасника з товариства.

Позивач доводить, що заява про вихід з товариства від 04.12.2002 не може бути врахована, а оскільки його виключено у 2011 року, тому строк виплати коштів повинен обраховуватися з грудня 2011 до грудня 2012 року.

Згідно з ст. 56 Закону України "Про господарські товариства" рішення товариства з обмеженою відповідальністю про зменшення його статутного капіталу набирає чинності не раніш як через 3 місяці після державної реєстрації і публікації про це у встановленому порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчена копія документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Судом не досліджено витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на предмет виходу позивача станом на момент подання позову у переліку засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю.

Між тим, слід враховувати, що лише після внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб про зменшення статутного фонду товариства можна говорити про те, що відповідні факти встановлено, а рішення товариства набрали чинності.

До внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб статутний фонд товариства залишається у попередньому розмір, який визначений установчими документами та зареєстрований у встановленому законом порядку.

Разом з тим, суди не з'ясували чи виконало товариство вимоги ст. 56 Закону України "Про господарські товариства" щодо державної реєстрації рішення про зменшення статутного фонду товариства та публікації цих відомостей, а відтак судами не встановлено коли рішення про зменшення статутного фонду товариства набрало чинності.

Висновок суду про вартість частини майна, яка підлягає виплаті не ґрунтується на правильному застосуванні норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Як роз'яснено в п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

У разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.

Якщо при вирішенні спору буде встановлено, що на момент виходу (виключення) учасника у товариства відсутні чисті активи, господарський суд відмовляє у відповідному позові у зв'язку з відсутністю в товариства майна, що підлягає виплаті.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Як вказано у п. 3.7 рекомендацій президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 № 04-5/14 вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87).

Таким чином, суду належить встановити вартість майна товариства згідно із затвердженим звітом за підсумками роботи за рік, в якому позивач вийшов або був виключений з товариства.

Згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, а тому, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013 р. та рішення господарського суду Луганської області від 23.07.2013 р. у справі № 913/1878/13 господарського суду Луганської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун