Рішення № 35985348, 12.12.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22-ц/796/15377/2013 Головуючий у 1 - й інстанції: Ластовка Н.Д.

Доповідач - Ратнікова В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» Бондар ОлениВячеславівни на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» Бондар Олена Вячеславівна звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», яке в свою чергу є правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна». До Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» всі права та обов'язки Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» у відносинах з відповідачем за кредитним договором №CL-004/166/2005 від 28.07.2005 року перейшли на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю. За умовами вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» отримало право нараховувати плату за користування кредитними коштами (відсотки), пеню та штрафні санкції у випадку порушення зобов'язань за вказаним кредитним договором. Проте, судом 1-ї інстанції не взято до уваги даних фактів та безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» БондарОлена Вячеславівна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на те, що вони є безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 28 липня 2005 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №CL-004/166/2005, відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит в сумі 24 142 доларів США зі сплатою 11% річних і погашенням згідно умов вказаного договору. Строк дії договору до 28.11.2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», яке в свою чергу є правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна».

05 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, зокрема, за кредитним договором №CL-004/166/2005 від 28 липня 2005 року укладеним між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_5. За даним договором Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» набуло права вимоги, що є дійсним на дату набрання чинності договором, щодо сплати суми основного боргу, сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу та штрафних санкцій.

15.11.2010 року Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» на адресу ОСОБА_5 було надіслано лист, яким останнього було повідомлено про те, що банк відступив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» всі права кредитора за кредитним договором №CL-004/166/2005 від 28 липня 2005 року. Як наслідок, виконання зобов'язань за кредитним договором здійснюється шляхом внесення грошових коштів на транзитний рахунок фактора, відкритий в банку. Крім того, повідомлено, що між банком та фактором було укладено договір комісії, відповідно до умов якого, банк уповноважений приймати платежі на користь фактора.

22 червня 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на адресу ОСОБА_5 було надіслано досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором №CL-004/166/2005 від 28 липня 2005 року.

Оскільки ОСОБА_5 свої обов'язки за кредитним договором належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості, то Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором №CL-004/166/2005 від 28.07.2005 року на загальну суму 168 591,96 грн., в тому числі: заборгованість за основним боргом в сумі 960,37 доларів США, що за курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості еквівалентно 7676,24 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 3575,64 доларів США, що за курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості еквівалентно 28 580,09 грн. та пеню за прострочення кредиту в сумі 132 335,63 грн.

Відмовляючи Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором суд 1-ї інстанції посилався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» є неналежним позивачем в даній справі, оскільки його права та інтереси відповідачем не порушено.

З таким висновками суду 1-ї інстанції колегія суддів погодитись не може і доводи апеляційної скарги вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

З дослідженої судом нової редакції статуту Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», погодженої Національним банком України 20.07.2012 року та зареєстрованого державним реєстратором 30.07.2012 року, вбачається, що на підставі рішення позачергових загальних зборів акціонерів від 09.10.2006 року, оформленого протоколом №40, Акціонерний комерційний банк «Райффайзенбанк Україна» змінив свою назву на Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк».

З метою приведення статуту у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» рішенням загальних зборів акціонерів від 23.04.2009 року, оформленого протоколом №53, банк змінив свою назву з Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».

У зв'язку зі зміною найменування юридичної особи, у червні 2009 року Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було отримано нове свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Таким чином, з наведеного вбачається, що Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», яке в свою чергу є правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна», а тому виступає як кредитор по відношенню до ОСОБА_5 за кредитним договором №CL-004/166/2005 від 28.07.2005 року.

Згідно вимог чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону (відступлення права вимоги) є частковим правонаступництвом (сингулярне правонаступництво), оскільки не передбачає переходу всієї сукупності прав та обов'язків до правонаступника (що має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи), однак є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Пунктом 3.3. договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05 листопада 2010 року встановлено, що у зв'язку з продажем кредитного портфелю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» переходять права за кредитними договорами: покупець набуває усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, правами вимоги до боржників щодо сплати процентів нарахованих на суму основного боргу, а також права вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій; право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за кредитними договорами з дати набрання чинності.

Таким чином, договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 05 листопада 2010 року та реєстром заборгованості боржників підтверджується факт правонаступництва, а саме: перехід права вимоги за кредитним договором №CL-004/166/2005 від 28.07.2005 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_5, від Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна». Даним договором Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» не обмежено будь-яким строком щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд 1-ї інстанції не взяв до уваги вказані факти, та прийшов до помилкового висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» є неналежним позивачем в даній справі, оскільки його права та інтереси відповідачем не порушено.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

За умовами кредитного договору №CL-004/166/2005 від 28.07.2005 року боржник зобов'язаний повністю повернути кредитні ресурси до 28.11.2011 р., здійснюючи щомісячні платежі згідно графіку повернення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. Нараховані у порядку встановленому даним договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту.

ОСОБА_5 свої обов'язки за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості по кредитному договору.

Станом на 08.07.2013 року заборгованості за кредитним договором №CL-004/166/2005 від 28.07.2005 року становить: за основним боргом в сумі 960,37 доларів США, що за курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості еквівалентно 7676,24 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 3575,64 доларів США, що за курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості еквівалентно 28 580,09 грн.

Вказану заборгованість на вимогу банку відповідач не погашає, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №CL-004/166/2005 від 28.07.2005 року за основним боргом в сумі 960,37 доларів США, що за курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості еквівалентно 7676,24 грн., по нарахованим відсоткам за користування кредитом в сумі 3575,64 доларів США, що за курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості еквівалентно 28 580,09 грн.

Поряд з цим, згідно зі ст.549 ЦК України штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Згідно зі ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 цієї ж статті надає суду право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через не співмірність з розміром основного зобов'язання.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні справ, що виникають із кредитних правовідносин», положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» просить стягнути з ОСОБА_5 пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по основному боргу в розмірі 132 335,63 грн., що в три рази перевищує основну суму заборгованості.

З урахуванням всіх встановлених обставин справи колегії суддів вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 132 335,63 грн. до 36 256, 33 грн.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року про відмову в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором постановлене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості на загальну суму 72 512,66 грн.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України необхідно стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 725,12 грн.

Керуючись ст..ст. 525, 530, 551, 1050 ЦК України, ст.ст.88, 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» Бондар Олени Вячеславівни задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за кредитним договором №CL-004/166/2005 від 28.07.2005 року на загальну суму 72 512,66 грн., в тому числі: за основним боргом в сумі 960,37 доларів США, що за курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості еквівалентно 7676,24 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 3575,64 доларів США, що за курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості еквівалентно 28 580,09 грн. та пеню за прострочення кредиту в сумі 36 256, 33 грн.

В задоволенні решти позовних вимовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: