Рішення № 35985268, 21.11.2013, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/11613/2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Волокітіна Н.Б.

Доповідач - Кабанченко О.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РАЇ Н И

21 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Желепи О.В.,

Рубан С.М.

при секретарі - Лапіній К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 то Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер», 3-я особа: ОСОБА_5 про скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причини звільнення та стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2013 року залишено без задоволення позовні вимоги ОСОБА_3 то ТОВ «Лаян Віннер» про скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причини звільнення та стягнення моральної шкоди.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Посилається на те, що позивачу не було відомо про поновлення його на роботі на виконання рішення суду наказом від 26 січня 2012 року, доказів, які б підтверджували факт отримання позивачем копії наказу немає, не отримання копії зазначеного наказу призвело до перешкоди позивачу вчасно приступити до виконання своїх посадових обов'язків, отже його невихід на роботу не є прогулом без поважних причин.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2012 року ОСОБА_3 було поновлено на посаді головного лікаря ТОВ «Лаян Віннер» з 14 вересня 2011 року (а.с.9).

26 січня 2012 року директором ТОВ «Лаян Віннер» був виданий наказ №6, яким скасовано наказ № 141-к від 14 вересня 2011 року про звільнення ОСОБА_3 за п. 1 ст. 41 КЗпП України та поновлено ОСОБА_3 на посаді головного лікаря ТОВ «Лаян Віннер» (а.с. 5).

27 січня 2012 року відповідач направив на адресу позивача лист про те, що його наказом від 26 січня 2012 року поновлено на роботі та з проханням з'явитися до ТОВ «Лаян Віннер» та негайно приступити до виконання своїх обов'язків (а.с.78).

Факт направлення відповідачем листа позивачу та копії наказу про його поновлення на роботі встановлений судом на підставі витягу із журналу реєстрації вихідної кореспонденції відповідача.

Працівниками ТОВ «Лаян Віннер» 26 січня 2012 року, 27 січня 2012 року, 30 січня 2012 року, 31 січня 2012 року, 01 лютого 2012 року, 02 лютого 2012 року, 03 лютого 2012 року, 06 лютого 2012 року, 07 лютого 2012 року, 08 лютого 2012 року, 09 лютого .2012 року, 10 лютого 2012 року, 13 лютого 2012 року, 14 лютого 2012 року, 15 лютого 2012 року, 16 лютого .2012 року, 17 лютого 2012 року були складені акти про неявку ОСОБА_3 на роботу (а.с.27-36, а.с.70-76).

Відповідно до доповідної записки начальника відділу кадрів відповідача від 23 лютого 2012 року позивач, поновлений на роботі наказом від 26 січня 2012 року на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2012 року, до роботи не приступив, документів, що пояснюють його відсутність на робочому місці, не надав. (а.с. 18).

24 лютого 2012 року начальником відділу кадрів ТОВ «Лаян Віннер» було складено акт про неможливість відібрання пояснення у ОСОБА_3 В акті зазначено, що у період з 26 січня 2012 року по 24 лютого 2012 року ОСОБА_3, якому неодноразово повідомлялось про поновлення його на посаді головного лікаря ТОВ «Лаян Віннер» і необхідності приступити до виконання своїх обов'язків, на роботу не вийшов, виправдувальних документів своєї відсутності не надав та до ТОВ «Лаян Віннер» взагалі не з'являється, у зв'язку з чим, відібрати від нього пояснення щодо причини невиходу на роботу неможливо (а.с. 77).

24 лютого 2012 року наказом № 25-к директора ТОВ «Лаян Віннер» позивача було звільнено з посади головного лікаря ТОВ «Лаян Віннер» з 24 лютого 2012 року у зв'язку з прогулом без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с.6).

Також судом встановлено, що 31 січня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва ОСОБА_3 був виданий виконавчий лист в частині поновлення його на посаді головного лікаря ТОВ «Лаян Віннер» (а.с. 13).

07 лютого .2012 року представник позивача звернувся до ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження (а.с. 101).

Постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві від 08 лютого 2012 року було відкрито виконавче провадження на виконання вказаного виконавчого листа (а.с. 104).

08 лютого 2012 року державним виконавцем було направлено на адресу ТОВ «Лаян Віннер» копію постанови про відкриття виконавчого провадження щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді головного лікаря та вимога державного виконавця про зобов'язання боржника самостійно виконати рішення суду (а.с. 104-105).

16 лютого 2012 року на адресу ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві ТОВ «Лаян Віннер» направило копію наказу про поновлення ОСОБА_3 на посаді головного лікаря від 26 січня 2012 року (а.с. 108).

Постановою державного виконавця від 21 березня 2012 року виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа щодо поновлення на роботі ОСОБА_3 закінчено в зв'язку з виконанням боржником рішення суду (а.с. 110).

29 лютого 2012 року ОСОБА_3 направив на адресу відповідача заяву про поновлення його на посаді головного лікаря згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2012 року та заяву про звільнення його з посади за власним бажанням (а.с.7-8).

У травні 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив постановити рішення про скасування наказу про звільнення від 24 лютого 2012 року №25-к, зміну формулювання причини звільнення з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на ч. 1 ст. 38 КЗпП України, стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням суду від 26 січня 2012 року його було поновлено на посаді головного лікаря ТОВ «Лаян Віннер», 07 лютого 2012 року позивач звернувся з виконавчим листом до ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві про примусове виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, 8 лютого 2012 року було відкрите виконавче провадження.

29 лютого 2012 року він звернувся до відповідача з заявою про поновлення його на посаді головного лікаря ТОВ «Лаян Віннер» на підставі рішення суду, і в цей же день ним була подана заява про звільнення з роботи за власним бажанням.

17 квітня 2012 року позивачем отримано наказ від 26 січня 2012 року про поновлення його на посаді головного лікаря та одночасно наказ від 24 лютого 2012 року про звільнення його з посади в зв'язку з прогулом без поважних причин. Вважає дане звільнення незаконним, оскільки не був повідомлений відповідачем про видання наказу від 26 січня 2012 року про поновлення на роботі, тобто не був фактично допущений до роботи, отже відсутність його на роботі не можна визнати прогулом.

Відповідач позов не визнав. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що відповідач повідомив своєчасно позивача по телефону і письмово про поновлення на роботі 26 січня 2012 року, проте позивач протягом понад трьох місяців не з'являвся на робочому місці, заяву про поновлення на роботі передав лише 29 лютого .2012 року через свого представника, у зв'язку з чим не було можливості ознайомити позивача з прийнятими ТОВ «Лаян Віннер» рішеннями.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача 24 лютого 2012 року наказом № 25-к у зв'язку з прогулом без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП Україн, порушень трудового законодавства відповідачем допущено не було, зважаючи на те, що відповідач виконав рішення суду від 26 січня 2012 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді головного лікаря ТОВ «Лаян Віннер» добровільно в негайному порядку, отже позивачу було достовірно відомо про це, оскільки на його адресу відповідачем було направлено копію наказу про поновлення на роботі та лист з проханням негайно приступити до виконання своїх обов'язків, проте позивач на роботу до ТОВ «Лаян Віннер» не з'явився.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду, вважає, що він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Так, відповідно до встановлених судом обставин справи, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2012 року ОСОБА_3 було поновлено на посаді головного лікаря ТОВ «Лаян Віннер» з 14 вересня 2011 року. Рішення суду в частині поновлення на роботі було допущене до негайного виконання.

На виконання вказаного рішення суду 26 січня 2012 року відповідачем був виданий наказ №6, яким скасовано наказ № 141-к від 14 вересня 2011 року про звільнення ОСОБА_3 за п. 1 ст. 41 КЗпП України та поновлено ОСОБА_3 на посаді головного лікаря ТОВ «Лаян Віннер».

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач був повідомлений про виконання відповідачем рішення суду - видання наказу №6 від 26 січня 2012 року про поновлення позивача на роботі.

Запис у журналі вихідної кореспонденції відповідача про направлення позивачеві копії наказу та листа з проханням приступити до роботи, за відсутності доказів вручення цього поштового відправлення та заперечень позивача щодо його отримання, не може бути визнаний беззаперечним доказом повідомлення позивача про видання наказу про його поновлення на роботі.

Доводи позивача про те, що про видання наказів від 26 січня 2012 року про його поновлення на роботі та від 24 лютого 2012 року про звільнення за прогул він дізнався лише 17 квітня 2012 року відповідачем не спростовані.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що фактичного допущення відповідача до роботи на підставі рішення суду від 26 січня 2012 року про його поновлення на роботі та виданого на його виконання наказу №6 від 26 січня 2012 року не відбулося, отже відсутні підстави вважати, що невихід позивача на роботу з 26 січня 2012 року є прогулом без поважних причин.

Крім того, при звільненні позивача з підстав, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України, відповідачем не було дотримано вимог ст. 149 КЗпП України, оскільки не було витребувано від позивача письмових пояснень щодо причин невиходу на роботу. Складений 24 лютого 2012 року начальником відділу кадрів ТОВ «Лаян Віннер» акт про неможливість відібрання пояснення у ОСОБА_3 у зв'язку з його відсутністю на роботі, не свідчить про виконання вимог ст. 149 КЗпП України, оскільки вимога про надання пояснень позивачу не направлялась.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що наказ №25-к від 24 лютого 2012 року про звільнення позивача за прогул за п. 4 ст, 40 КЗпП України, виданий відповідачем з порушенням вимог закону, проте трудовим законодавством не передбачено такого способу захисту порушеного права як скасування незаконного наказу, про що просив позивач, у зв'язку з чим дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що звільнення позивача було здійснене відповідачем з порушенням вимог закону, і ту обставину, що позивачем 29 лютого 2012 року було подано заяву про звільнення за власним бажанням, колегія суддів вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зміни на підставі ст. 235 ч. 3 КЗпП України формулювання причини звільнення з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на ч. 1 ст. 38 КЗпП України - звільнення за власним бажанням.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу порушенням його прав. При визначенні розміру моральної шкоди, судова колегія враховує обставини справи, характер, тривалість порушення та його наслідки, ступінь вини відповідача, та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача в доход держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 то Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер», 3-я особа: ОСОБА_5 про скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причини звільнення та стягнення моральної шкоди скасувати.

Ухвалити в справі нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати наказом № 25-к від 24 лютого 2012 року директора ТОВ «Лаян Віннер» про звільнення ОСОБА_3 з посади головного лікаря ТОВ «Лаян Віннер» з 24 лютого 2012 року у зв'язку з прогулом без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, - незаконним.

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_3 з п. 4 ст. 40 КЗпП України - у зв'язку з прогулом без поважних причин на ст. 38 ч. 1 КЗпП - звільнення працівника за власним бажанням

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер» (код ЄДРПОУ 35007886) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер» (код ЄДРПОУ 35007886) в доход держави судовий збір у розмірі 229,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді