Постанова № 35985080, 26.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 р.Справа № 814/1159/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.,

Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ТОВ «ВКП Южелектромонтаж» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013р. по справі за позовом ТОВ «ВКП Южелектромонтаж» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013р. ТОВ «ВКП Южелектромонтаж» (далі Товариство) звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 29.01.2013р. по 01.02.2013р. ДПІ проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правовідносин з ТОВ «ТМФ Транспосервіс-ЛТД» у лютому-березні 2012р., ТОВ «Будівництво Укр-М» у грудні 2011р., ТОВ «Електромонтаж-Трейд» у жовтні-грудні 2011р.

За результатами перевірки ДПІ складений акт від 07.02.2013р. за №373/22-200/35273448 в висновках якого зазначено, контрагенти постачальники не мали необхідних умов для ведення господарської діяльності, не мали транспортних засобів, трудових ресурсів, що свідчить про відсутність факту постачання товару та реальність здійснення господарських операцій.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.02.2013р. за №0000162202 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 64581,25грн., у т.ч. основний платіж 51665грн., штрафні санкції на суму 12916,25грн. та за №0000172202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 59983,75грн., у т.ч. основний платіж 59064грн., штрафні санкції в сумі 919,75грн.

Позивач зазначає, що ним надані усі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарських відносин з контрагентами. Щодо думки відповідача, стосовно укладання Товариством нікчемних договорів, то позивач зазначає, що в судовому порядку такі договори нікчемними не визнавалися. Посилаючись на ці обставини просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування постанови суду, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що платник податку не надав доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, а висновки ДПІ знайшли своє підтвердження в суді першої інстанції.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування усіх обставин по справі, належної оцінки доказів та правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

За правилами ст.159КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.198КАС України, постанову суду скасовує та приймає нову постанову про задоволення вимог, з наступних підстав.

Так, апеляційним судом встановлено, що на підставі акту від 07.02.2013р. документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВКП ЮЖЕЛЕКТРОМОНТАЖ» питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТМФ «Транспосервіс-ЛТД» у лютому-березні 2012р., з ТОВ «Будівництво УКР-М» у грудні 2011р., з ТОВ «Електромонтаж-Трейд» у жовтні-грудні 2011р. встановлені порушення п.п.134.1 ст.134, п.138.1 п.138.2 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України внаслідок чого занижено податок на прибуток всього на суму 59064,0грн., встановлені порушення п.198.3, п.198,6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 51665,0грн.

За результатами перевірки ДПІ 27.02.2013р. прийняті податкові повідомлення-рішення за №0000162202 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 51665грн., штрафні санкції у розмірі 12916,25грн., за №0000172202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 59064грн., штрафними санкціями 919,75грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки ДПІ про те, що з контрагентами не можливо провести зустрічні перевірки, оскільки вони відсутні за місцем знаходження, у них відсутні необхідні приміщення для ведення господарської діяльності, не має трудових ресурсів та транспортних засобів.

Вирішуючи правомірність висновків ДПІ та прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень, судова колегія виходить з наступного.

За правилами ст.9 Закону України «Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно з п.2.1.,2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Дотримання наведених вимог дає можливість підтвердити виконання договору та, відповідно, реальність здійснюваних операцій.

На підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивачем надано: по взаємовідносинам з ТОВ «Електромонтаж-Трейд» - договір купівлі-продажу №15 від 27.09.2011р. (а.с.125), за умовами якого ТОВ «Електромонтаж-Трейд» продає позивачу товар обумовлений п.п.1.2 договору, а покупець зобов'язаний вказаний товар прийняти та оплатити його вартість; видаткові накладні (а.с.127,129,131,133,135,137,139,141,143,145); податкові накладні (а.с.128,130,132,136,138,140,142); факт проведення оплати підтверджується довідкою банку (а.с.147-150): по взаємовідносинам з ТОВ «Будівництво УКР-М» - договори підряду №18,19 від 23.11.2011р., 16.12.2011р. (а.с.162-165,151-154) за умовами якого позивач замовив у ТОВ «Будівництво УКР-М» відповідні роботи, визначені в п.п.1.2.1 договору, та зобов'язаний оплатити у визначені строки; податкові накладні (а.с.155166); акти виконаних робіт (а.с.157-161,168-171); повідомлення банку про оплату замовлених робіт (а.с.174-177): по взаємовідносинам з ТОВ «ТМФ «Транспосервіс-ЛТД» до справи позивачем додано - договір поставки №4\12 від 01.02.2012р. за умовами якого покупець (позивач) отримує від ТОВ «ТМФ «Транспосервіс-ЛТД» товар, обумовлений п.п.1.2 договору та зобов'язується оплатити його вартість у визначені договором терміни; податкову накладну від 15.02.2012р.; видаткову накладну №ТС-0000127 від 16.02.2012р.; рахунок фактуру від 16.02.2012р.; платіжні документи банку на підтвердження факту оплати отриманого товару.

Виходячи з вищенаведених норм діючого законодавства та наданих первинних бухгалтерських та податкових документів, судова колегія вважає, що позивачем надані усі необхідні документи, складені під час здійснення господарських операцій, оформлених у відповідності до вимог діючого законодавства.

Що стосується правомірності формування податкового кредиту, судова колегія виходить з того, що статтею 198ПК України визначено порядок формування вартості товару (послуг) та дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Оскільки платником податку надані належним чином складені первинні документі, судова колегія вважає, що висновки акту перевірки про порушення платником податку ст.198ПК України є недоведеними, а тому позивачем правомірно сформований податковий кредит по операціям з контрагентом, встановлена їх реальність.

З урахуванням наявності отриманого товару та його подальшою реалізацією, судова колегія вважає, що витрати понесенні платником податків є прямо пов'язаними із господарською діяльністю та згідно п.п.14.1.27 п. 14.1 ст.14, ст.138ПК України правомірно включені до складу податкового кредиту. Ці факти повністю доводять встановлення зв'язку господарських операцій між позивачем та його контрагентами і подальшою господарською діяльністю позивача.

Сам по собі факт неможливості проведення зустрічної перевірки та відсутність на думку ДПІ транспортних засобів, відповідних приміщень у контрагентів не може тягнути за собою негативних наслідків для платника податку у вигляді зменшення податкового кредиту та податку на прибуток, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно допущених порушень та дійсних намірів таких фізичних осіб, які представляють такого контрагента.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011р. по справі №21-47\10, та з практики Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Що стосується механізму підтвердження позивачем реальності тих господарських операції, по яким визначений податок на прибуток та був сформований податковий кредит з ПДВ, судова колегія зазначає, що Податковий Кодекс України визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та податку на прибуток. Як свідчать надані документи, такий порядок позивачем було дотримано.

Що стосується висновку ДПІ про відсутність у контрагентів основних фондів для здійснення господарських операції, судова колегія вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі врахований той факт, що наявність або відсутність основних фондів не позбавляє можливості проведення господарських операцій.

Що стосується висновку ДПІ про неможливість здійснення господарських операцій з ТОВ «ТМФ Транспосервіс-ЛТД», оскільки на первинних документах не його підпис та він не займався діяльністю, судова колегія вважає, що платник податку не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі представленому контрагентами, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, тощо.

Судова колегія вважає, що при дотриманні позивачем законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів, підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених в таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача по справі) прав на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання товарів/послуг у визначених постачальників.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що платником податку правомірно сформований податковий кредит та податок на прибуток від постачальників ТОВ «ТМФ Транспосервіс-ЛТД» у лютому-березні 2012р., ТОВ «Будівництво Укр-М» у грудні 2011р., ТОВ «Електромонтаж-Трейд» у жовтні-грудні 2011р., доведений факт отримання товару, що підтверджує реальність господарських операцій.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про недоведеність реальності господарських з вказаним контрагентом.

Оскільки позивачем доведена правомірність визначення податку на прибуток та формування податкового кредиту з придбання товару/послуг з від ТОВ «ТМФ Транспосервіс-ЛТД» у лютому-березні 2012р., ТОВ «Будівництво Укр-М» у грудні 2011р., ТОВ «Електромонтаж-Трейд» у жовтні-грудні 2011р. судова колегія вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення за №0000162202 від 27.02.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 51665,0грн., штрафні санкції у розмірі 12916,25грн., та за №0000172202 від 27.02.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 59064.00грн., штрафними санкціями 919,75грн. є незаконним та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,202,207КАС України, колегія суддів,-

П О С ТА Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ «ВКП Южелектромонтаж» - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013р. - скасувати.

Адміністративний позов ТОВ «ВКП Южелектромонтаж» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000162202 від 27.02.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 51665грн., штрафні санкції у розмірі 12916,25грн., за №0000172202 від 27.02.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 59064грн., штрафними санкціями 919,75грн.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

А.Г. Федусик