Ухвала суду № 35982880, 13.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 р.Справа № 820/4147/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Шевцової Н.В.

Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2013р. по справі № 820/4147/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО" (ТОВ "Компанія "СПО", позивач), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (ДПІ у Московському районі м. Харкова, відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.04.2013 року № 0001062220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 17158994,0грн. (в т.ч. основний платіж - 11961082,0грн., штрафні (фінансові) санкції - 5197912,0грн.) та № 0001062220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 18637152,5грн. (в т.ч. основний платіж - 14103120,0грн., штрафні (фінансові) санкції - 4534032,5грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.04.2013 року № 0001062220 та № 0001062220.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 138.1 ст. 138, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДПІ у Московському районі м. Харкова вказує на неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту, з огляду на відсутність об'єктів оподаткування, внаслідок відсутності податкових декларацій постачальників, а також на дефектність первинних документі, оскільки вони виписані на господарські операції, які виконані позивачем з контрагентами-постачальниками не мали реального характеру та є такими, що здійснені без наміру створення правових наслідків.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Компанія "СПО" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 1411/22.2-05/36372211 від 09.04.2013 року, яким зафіксовано наступні порушення позивача:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 14103120,00 грн.

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 11961082,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 25.04.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001062220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 17158994,0грн. (в т.ч. основний платіж - 11961082,0грн., штрафні (фінансові) санкції - 5197912,0грн.) та № 0001062220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 18637152,5грн. (в т.ч. основний платіж - 14103120,0грн., штрафні (фінансові) санкції - 4534032,5грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості нарахування грошових зобов'язань позивачу, оскільки останній не несе відповідальності за постачальників, в т.ч. по ланцюгу постачання, діяльність яких на думку податкового органу містить ознаки нереальності її здійснення, а також з наявності належного документального підтвердження виконання господарських операцій та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, п. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, "Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту".

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу)

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Компанія "СПО" придбано товарно-матеріальні цінності та отримано послуги у відповідності укладених договорів з постачальниками: ТОВ "Тевес-Юніон" договір б/н від 29.06.2010 року, ТОВ фірма "Сат Імпекс" договір б/н від 27.10.2010 року, ТОВ "Костаріка-10" договір б/н від 15.04.2011 року, ТОВ "Аркада-Т" договір б/н від 15.07.2011 року, ПП УМК "Агроцент" договір б/н від 24.08.2011 року, ПП "Баварія Ф" договір б/н від 24.08.2011 року, ТОВ "Позитив ВМ" договір № 0310 від 03.10.2011 року, ТОВ "Металург" договір б/н від 24.08.2011 року, ТОВ "Валета" договір № 15/12 від 15.12.2011 року, ПП "Лібертекс" договір № 01-12 від 01.12.2011 року, ТОВ "Федельта" договір № 10/07 від 10.07.2012 року, ТОВ "ТПК "Дніпроінвест" договір № 30/08 від 30.08.2012 року та № 22/10 від 22.10.2012 року, ТОВ "Марафон" договір № 10/09 від 10.09.2012 року, ТОВ "Харківська віконна фабрика" договір № 29/10 від 29.10.2012 року, ТОВ "Бізнес торг - Інновації" договір № 30/07 від 30.07.2012 року, № 09/08 від 09.08.2012 року та № 05/09 від 05.09.2012 року, ТОВ УФК "Тритон" договір № 14/05 від 14.05.2012 року та № 30/05 від 30.05.2012 року, ТОВ "Бест Торг" договір № 29/11 від 29.11.2012 року, ТОВ "Ті-фактор" договір № 26/10 від 26.10.2012 року, ПП "Примула Дніпро" договір № 24/05 від 24.05.2012 року та № 29/07 від 29.07.2012 року, ТОВ "Ексимторг" договір № 27/09 від 27.09.2012 року, ТОВ "Верес" договір б/н від 28.09.2010 року.

На підтвердження реальності виконання постачання товарно-матеріальних цінностей за вищевказаними договорами позивачем надано та матеріали справи містять копії договорів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, платіжних доручень та простих векселів, договори оренди автотранспорту з актами виконаних робіт, а з отримання послуг копіями актів здачі-прийняття виконаних робіт, податкових накладних, банківських виписок та платіжних доручень.

Придбані позивачем товарно-матеріальні цінності в подальшому були реалізовані іншим суб'єктам підприємницької діяльності, що не заперечувалось відповідача і підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, видаткових та податкових накладних, актів списання ТМЦ зі складу.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити передбачені положеннями ст.ст. 201, 138 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704).

Також, податковий орган при визначенні грошових зобов'язань з податку на прибуток послався на встановлені актами перевірок ТОВ "Компанія "СПО" обставини про відсутність реальності господарських операцій з ТОВ "Компанія "Трейд-Оіл" та ПП "Рест-профі".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року у справі № 2а-14304/12/2070 встановлено, що висновки відповідача про відсутність реальності господарських операцій позивача з ПП "Рест-Профі" та ТОВ "Компанія "Трейд-Оіл" безпідставні та не обґрунтовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, що має місце в даному випадку.

Колегія суддів також вважає доцільним вказати на те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства пов'язані з висновками іншого органу ДПС про відсутність реальності, отже фіктивність виконаних правочинів внаслідок можливих порушень, здійснених контрагентами позивача.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків. Проте згідно приписів ст. 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Колегія суддів також вказує, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що правочини позивача з з контрагентами-постачальниками були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких господарських операцій.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Московському районі м. Харкова документальне не підтвердження фінансово-господарських відносин ПП "Полтавабудексперт", ТОВ "Барс-11" та ТОВ "Кварц Постач".

Вимогами пп. 5.2 п. 5 Розділу II "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. встановлено, що "у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень, а також зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено запис у податковому та бухгалтерському обліку, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та докази, що підтверджують наявність факту порушення".

Висновок про встановлене порушення підтверджений тільки переліком в додатку 5 (реєстр не наданих накладних) до акту перевірки № 1411/22.2-05/36372211 від 09.04.2013 року податкових накладних, та з огляду на неналежне виконання вищезазначених вимог Порядку, спростовується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів: договорів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, платіжних доручень та інших бухгалтерських та податкових документів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність тверджень податкового органу про відсутність реальності господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками, документальну не підтвердженість та не правомірність формування валових витрат та податкового кредиту позивача по таким операціям.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт порушення ТОВ "Компанія "СПО" вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 25.04.2013 року № 0001062220 та № 0001062220.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2013р. по справі № 820/4147/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Старостін В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 18.11.2013 р.