Ухвала суду № 35982587, 06.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 р.Справа № 1614/2а-722/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області на постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22.02.2011р. по справі № 1614/2а-722/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області

про зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИЛА:

21.12.2010 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.

За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22.02.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу доплати до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 30.06.2010 року. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 30.06.2010 року, з урахуванням фактично виплачених за цей період сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Виходячи з приписів п.3 ч. 1 ст. 197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи позов суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також суд правильно визначив розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.

Між тим, при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції вирішив позовні вимоги з 09.07.2007 року, проте як позивач звернувся з позовом 21.12.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України ( в редакції, яка діяла до 30.07.10 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, річний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити її права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 21.12.09 року.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Приймаючи рішення про поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом суд першої інстанції помилково послався на ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.87 Закону України " Про пенсійне забезпечення" якими нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу , що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Між тим, спірні відносини виникли не з підстав невиплати нарахованої пенсії, а з підстав неправильного нарахування пенсії, а тому положення ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст.87 Закону України " Про пенсійне забезпечення" до спірних відносин не застосовуються.

Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до 21.12.09 р. підлягає скасуванню, а позовні вимоги в зазначеній частині підлягають залишенню без розгляду.

В частині задоволення позовних вимог з 21.12.09 року постанова Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22.02.2011р. відповідно положень ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, підстави для її скасування відсутні, відповідно доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 183-2, 195, 197 п. 4 ст. 198, 200, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області - задовольнити частково.

Постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22.02.2011р. по справі № 1614/2а-722/11 скасувати в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування ОСОБА_1 доплати до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 20.12.2009 року.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування позивачу доплати до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 20.12.2009 року - залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22.02.2011р. по справі № 1614/2а-722/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Старостін В.В. Шевцова Н.В.Судді Мінаєва О.М.