Ухвала суду № 35979936, 30.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 р.Справа № 816/2287/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2013р. по справі № 816/2287/13-а

за позовом ТОВ "Завод Укрбудмаш"

до ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року адміністративний позов ТОВ "Завод Укрбудмаш" до ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби №0000412312 від 15 квітня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (ідентифікаційний код юридичної особи 32174727) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2122,06 грн.

ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції колегія суддів протокольною ухвалою замінила відповідача - ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області на відповідача - ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області , суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, отже висновки про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 141 470,00 грн. необґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Завод Укрбудмаш" (ідентифікаційний код 32174727) 07.10.2002 зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Полтавської міської ради , перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві з 11.10.2002 та є платником податку на додану вартість /свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №23475222 від 17.06.2005/.

Згідно довідки АА №734534 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 28.99 Виробництво інших машин і устатковання спеціального призначення, н.в.і.у; 28.92 Виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

В період з 12.03.2013 по 25.03.2013 ДПІ у м. Полтаві фахівцем податкового органу проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Завод Укрбудмаш" (код ЄДРПОУ 32174727) з питань взаємовідносин з ТОВ "Стар Д" (код 32694060), ТОВ "Феріт Д" (код 36441206), ТОВ "Ривс" (код 34914473), ПП "АТМ" (код 24606641), ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" (код 32694389), ТОВ "Ліга" (код 24609852), ТОВ "Матадор" (код 31820299), ТОВ "Галактика М" (код 31890900, за результатами якої 01.04.2013 складено акт №1870/22.1-1/32174727.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 141 470,00 грн., в тому числі за січень 2012 року на суму 141 470,00 грн.

Підставою для зазначеного висновку слугували висновки актів ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7199/22-4/24609852 від 21.12.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Ліга" та №7211/224/34914473 від 21.12.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ривс", згідно яких встановлені порушення ТОВ "Ліга" та ТОВ "Ривс" статті 185 Податкового кодексу України. Так, зі змісту актів ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7199/22-4/24609852 від 21.12.2012 та №7211/224/34914473 від 21.12.2012 слідує, що за податковими адресами ТОВ "Ліга" та ТОВ "Ривс" особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності, відсутні, фактичне місцезнаходження підприємств за період з моменту реєстрації та в ході проведення перевірки встановити немає можливості. Відсутність за юридичною адресою ТОВ "Ліга" та ТОВ "Ривс", в свою чергу, обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ "Ліга", ТОВ "Ривс" та проведених заходів, встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності підприємств, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Операції з поставок по ланцюгу ТОВ "Інфотерм", ТОВ "Олімп", ПП "СВ Гермес", ПВП "Форест", ТОВ "Кафепродакшн", ТОВ "Пасіфік", БПП "Сура" - ТОВ "Ліга" та по ланцюгу ТОВ "Інфотерм", ТОВ "Олімп", ПП "СВ Гермес", ПВП "Форест", ТОВ "Кафепродакшн", ТОВ "Пасіфік", БПП "Сура", ТОВ "Хімагросервіс" - ТОВ "Ривс" не містять по суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. Такі операції з поставки по ланцюгу порушують статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Таким чином, по ланцюгу постачання від постачальників ТОВ "Ліга", ТОВ "Ривс" та далі на ТОВ "Завод Укрбудмаш" не встановлено фактичного руху товару (робіт, послуг). Виходячи з наведеного, за висновком відповідача, ТОВ "Завод Укрбудмаш" неправомірно віднесено в січні 2012 року до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 141 469,56 грн по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Ліга" (сума ПДВ 123 075,56 грн.) та ТОВ "Ривс" (сума ПДВ 18394,00 грн).

На підставі акта перевірки №1870/22.1-1/32174727 від 01.04.2013, ДПІ у м. Полтаві 15.04.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 212 205,00 грн., в тому числі 141 470,00 грн. - за основним платежем та 70735,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 10.01.2012 між ТОВ "Завод Укрбудмаш" (покупець) та ТОВ "Ліга" (продавець) укладено договір поставки №12, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити товар у сумі 738 453,38 грн., в тому числі ПДВ 20% - 123 075,56 грн.. Продавець гарантує, що на дату підписання даного договору товар належить йому, не перебуває під арештом, не обтяжений заставою або іншими зобов'язаннями, не є предметом позову третіх осіб. Строк поставки 5 днів з моменту надходження заявки. Товар, що поставляється, повинен по якості відповідати діючим стандартам України. Поставка товару здійснюється в тарі й упаковці, що забезпечують повне зберігання товару під перевезення й зберігання.

В межах вказаного договору ТОВ "Завод Укрбудмаш" у січні 2012 року придбано у ТОВ "Ліга" товарно-матеріальні цінності (зокрема, маслонагрівач-фільтр, клапан вакуумний, лічильник рідини, фільтр, стойка фільтрів, електродвигун, насос центробіжний, рамка кріплення станини, нагрівач, контролер, насос вертикальний, шкаф управління, ємність для готової продукції, тощо) на загальну суму 738 453,38 грн, в тому числі ПДВ - 123 075,56 грн.

На виконання умов договору поставки №12 від 10.01.2012р. ТОВ "Ліга" поставлено ТМЦ та виписано: податкові накладні №6 від 10.01.2012 на суму 192 013,92 грн, в тому числі ПДВ - 32002,32 грн, №7 від 10.01.2012 на суму 222 948,26 грн, у тому числі ПДВ - 37158,04 грн, №8 від 10.01.2012 на суму 323 491,20 грн, у тому числі ПДВ - 53915,20 грн; рахунки №8 від 10.01.2012, №7 від 10.01.2012, №6 від 10.01.2012, видаткові накладні №6 від 10.01.2012, №7 від 10.01.2012, №8 від 10.01.2012 (том 1 а.с. 140-142, 144-146, 148-150).

Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Згідно виписаних ТОВ "Ліга" за результатами реалізації позивачу товару податкових накладних, позивачем включено суму податку на додану вартість у загальному розмірі 123 075,56 грн. до складу податкового кредиту за січень 2012 року та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року .

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу з книги обліку довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником ТОВ "Завод Укрбудмаш" ОСОБА_2 на підставі довіреностей від 10.01.2012 №25 та №26.

Оприбуткування на підприємстві позивача придбаного у ТОВ "Ліга" у спірному періоді товару підтверджується долученими до матеріалів справи проводками документа: Прибуткування ТМЦ від 10.01.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок за товарно-матеріальні цінності здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Ліга" згідно платіжних доручень від 21.05.2012 №1793, від 28.05.2012 №1870, №1871, №1872 та від 30.05.2012 №1951 (том 1 а.с. 113-117). Зі змісту вказаних платіжних доручень можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався за придбані у ТОВ "Ліга" товари.

Судом встановлено, що придбані ТОВ "Завод Укрбудмаш" у ТОВ "Ліга" товарно-матеріальні цінності транспортувались силами та за рахунок позивача на адресу належного останньому згідно договору оренди складського приміщення, розташованого по вул. Садовського, 8, в м. Полтава, Полтавської області, 36034.

На підтвердження вказаних обставин позивача надано до суду належним чином завірені копії документів, а саме: товарно-транспортну накладну №28 від 10.01.2012р.; подорожній лист службового легкового автомобіля №22 від 10.01.2012 р.; витяг із трудової книжки водія ОСОБА_2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Daewoo Lanos НОМЕР_1; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу причепу ПГА НОМЕР_2; інвентарну відомість обліку позаоборотних активів; договір оренди приміщень №1 від 03.01.2012, акт приймання-передачі приміщень.

Крім того, встановлено, що податковий кредит січня 2012 року позивач формував також за рахунок господарських операцій з придбання у ТОВ "Ривс" у вказаному періоді товарно-матеріальних цінностей (системи охолодження масла, рами кріплення станини, шафи управління, стакану фільтрувального) на загальну суму 110 364,00 грн., в тому числі ПДВ - 18394,00 грн., згідно договору поставки №21 від 03.01.2012 р.

Згідно умов вказаного договору продавець (ТОВ "Ривс") зобов'язується продати, а покупець (ТОВ "Завод Укрбудмаш") прийняти й оплатити товар у сумі 110 364,00 грн, у тому числі ПДВ - 18394,00 грн. Продавець гарантує, що на дату підписання даного договору товар належить йому, не перебуває під арештом, не обтяжений заставою або іншими зобов'язаннями, не є предметом позову третіх осіб. Строк поставки 5 днів з моменту надходження заявки. Товар, що поставляється, повинен по якості відповідати діючим стандартам України. Поставка товару здійснюється в тарі й упаковці, що забезпечують повне зберігання товару під перевезення й зберігання.

В підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ "Завод Укрбудмаш" та ТОВ "Ривс" з придбання вказаного товару позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, а саме: податкові накладні №519 від 03.01.2012 та №520 від 16.01.2012р.; накладні №548 від 03.01.2012 та №549 від 16.01.2012 р.; рахунки №548 від 03.01.2012 та №549 від 16.01.2012 р.

На підставі виписаних ТОВ "Ривс" за результатами реалізації на користь ТОВ "Завод Укрбудмаш" товару податкових накладних, останнім включено суму податку на додану вартість у загальному розмірі 18394,00 грн до складу податкового кредиту за січень 2012 року та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року.

Оприбуткування на підприємстві позивача придбаного у ТОВ "Ривс" товару підтверджується долученими до матеріалів справи проводками документа: Прибуткування ТМЦ від 03.01.2012 та від 16.01.2012р.

Зі змісту наданого позивачем витягу з книги обліку довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженими представниками ТОВ "Завод Укрбудмаш" ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі довіреностей від 03.01.2012 №5 та від 16.01.2012 №70 відповідно .

Розрахунок за придбаний товар здійснювався ТОВ "Завод Укрбудмаш" у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Ривс" згідно платіжних доручень від 30.03.2012 №1115 та №1114, з яких можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ "Ривс" за придбаний товар.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції , придбані позивачем у ТОВ "Ривс" товарно-матеріальні цінності, як і у випадку із контрагентом ТОВ "Ліга", транспортувались силами та за рахунок ТОВ "Завод Укрбудмаш" на адресу належного останньому згідно договору оренди складського приміщення, розташованого по вул. Садовського, 8, в м. Полтава, Полтавської області, 36034. Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи: товарно-транспортними накладними №4 від 03.01.2012 та №120 від 16.01.2012 р.; подорожніми листами службового легкового та вантажного автомобілів №2 від 03.01.2012 та №38 від 16.01.2012 р.; витягами із трудових книжок водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу Hyunday HD-7245-01 НОМЕР_3; інвентарною відомістю обліку позаоборотних активів; договором оренди приміщень №1 від 03.01.2012р., актом приймання-передачі приміщень.

В підтвердження факту використання придбаних у ТОВ "Ліга" та ТОВ "Ривс" товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності, ТОВ "Завод Укрбудмаш" до матеріалів справи долучені наступні документи, а саме: накладні на передачу у виробництво, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, податкові накладні, проводки документа: Накладна на реалізацію ТМЦ, норми витрат на установку, випуски продукції, проводки документа: Виробництво продукції, договір поставки №1 від 03.01.2012, укладений між ТОВ "Завод Укрбудмаш" та ПП "Глоубкор" (том 2 а.с. 1-17, 50-60, 63-170).

Слід звернути увагу на те, що необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

В підтвердження отримання ТОВ "Завод Укрбудмаш" економічної вигоди від здійснення у січні 2012 року господарських операцій з контрагентами - ТОВ "Ліга" та ТОВ "Ривс", представником позивача надано до суду довідку №2 від 06.06.2012 (вих.№23/6), що містить розрахунки отриманої економічної вигоди (том 2 а.с. 47-49). Вказана довідка підписана директором ТОВ "Завод Укрбудмаш" Хоменко Н.В., головним бухгалтером ТОВ "Завод Укрбудмаш" Будяковою Т.О. та скріплена печаткою підприємства.

Посилання перевіряючих в акті перевірки №1870/22.1-1/32174727 від 01.04.2013 на той факт, що за податковими адресами ТОВ "Ліга" та ТОВ "Ривс" особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності відсутні, фактичне місцезнаходження підприємств за період з моменту реєстрації та в ході проведення перевірки встановити немає можливості, судом оцінюються критично, оскільки ДПІ у м.Полтаві до матеріалів справи не було надано належних доказів на підтвердження відсутності ТОВ "Ліга" та ТОВ "Ривс" за юридичною адресою.

ТОВ "Ліга" та ТОВ "Ривс" на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ТОВ "Ліга" та ТОВ "Ривс" правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ТОВ "Ліга" та ТОВ "Ривс" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Посилання Кременчуцької ОДПІ у своїх запереченнях на той факт, що у контрагентів позивача - ТОВ "Ліга" та ТОВ "Ривс" відсутні виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності підприємств, визначеного згідно довідок з ЄДРПОУ, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для формування валових витрат і нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби №0000412312 від 15 квітня 2013 року не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2013р. по справі № 816/2287/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 07.10.2013 р.