Ухвала суду № 35979933, 19.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 р.Справа № 818/337/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. по справі № 818/337/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМ-БАД"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СІМ-БАД", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі відповідач, Сумська МДПІ), в якому з урахуванням уточнень позовних вимог (а.с. 71-78 том 1) просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 24.06.2009р. №0000422300/0 на загальну суму 47 866 грн. 50 коп.;

- від 24.06.2009р. №0000412300/0 на загальну суму 42 300 грн. 00 коп.;

- від 03.09.2009р. №0000422300/1 на загальну суму 47 866 грн. 50 коп.;

- від 03.09.2009р. №0000552300/1 на загальну суму 38 570 грн. 50 коп.;

- від 06.11.2009р. №0000422300/2 на загальну суму 47 866 грн. 50 коп.;

- від 06.11.2009р. №0000552300/2 на загальну суму 38 570 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що рішення відповідача від 24.06.2009р. №0000422300/0 та від 24.06.2009р. №0000412300/0 були прийняті на підставі наступних висновків відповідача за результатами проведеної перевірки:

- застосовані ТОВ "СІМ-БАД" знижки не створюють доходів ТОВ "СІМ-БАД", отже планування ціни продукції, що реалізується у господарській діяльності у розмірі, що не визначає доходів ТОВ "СІМ-БАД" є фактично діями щодо зниження податкових зобов'язань, які зі сплати ПДВ так і зі сплати податку на прибуток за наслідками господарських операцій, виконаних платником податку (позивачем) із застосуванням знижок;

- ТОВ "СІМ-БІД" здійснює господарську діяльність шляхом реалізації газу за цінами нижче звичайних, та податковий орган відповідно до умов законодавства, має повноваження щодо визначення звичайної ціни для контролю дотримання умов оподаткування.

Позивач зазначає, що порядок встановлення звичайної ціни, визначений п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". В той же час, відповідач в акті перевірки визначає базу оподаткування на рівні цін, які були прийняті ТОВ "СІМ-БАД" як базові для визначення знижок, тобто не з цін, що визначені позивачем як договірні, а фактично з розмірів, які враховувались ТОВ "СІМ-БАД" як арифметичні розрахункові дані для регулювання власної цінової політики на найбільш вигідних умовах у існуючому ринковому становищі.

Формування цін ТОВ "СІМ-БАД" на умовах застосування знижок відповідно до ринкового становища пропорційно до кількісних показників угод щодо реалізації газу здійснювалось виключно із дотриманням діючого законодавства щодо формування звичайних цін, та відповідачем на умовах п.1.20.1 - 1.20.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не визначено іншої звичайної ціни та, відповідно, бази оподаткування, ніж договірна ціна у господарській діяльності ТОВ "СІМ-БАД".

Щодо нарахування податкових зобов'язань, позивач вказує, що, відповідно до п.п.1.20.10, п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Така процедура визначена п.4.3. ст..4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Застосування такої процедури з матеріалів перевірки позивача не вбачається, іншими доказами в ході розгляду справи не доведено. Для застосування контролюючим органом непрямих методів існує вичерпний перелік підстав (п. п 4.3.1. Закону №2181), а саме:

- не встановлення фактичного місцезнаходження платника податків;

- ухилення платника податків від надання відомостей, передбачених законодавством;

- неможливість визначення суми податкових зобов'язань у зв'язку з відсутність ведення податкового обліку або відсутністю первинних документів у платника податків;

- не підтвердження платником податків розрахунків, приведених в декларації, існуючим обліковим документам.

Проте, як зазначає позивач, на час проведення перевірки відповідачем не встановлено та не підтверджено жодної із зазначених підстав.

Позивач вважає, що звичайною ціною для ТОВ "СІМ-БАД" є ціна, фактично встановлена позивачем в господарських операціях. На запит податкового органу щодо застосування звичайних цін, відповіді позивачем не було надано, оскільки у своїй діяльності, як зазначає позивач, він чітко дотримувався визначених законодавством умов оподаткування в умовах вільного формування цін та свободи господарської діяльності ТОВ "СІМ-БАД", тому, скориставшись правом, передбаченим п.1.20.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ТОВ "СІМ-БІД" не надало відповіді на такий запит, пославшись на п.1.20.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", дотримання якого було фактично підтверджено матеріалами податкової перевірки.

Щодо стосується твердження відповідача відносно "збитковості" господарської діяльності позивача внаслідок заниження цін на газ , ТОВ "СІМ-БАД" зазначає наступне:

- ціни на продаж газу "пропан-бутанова суміш", що реалізувався позивачем у перевіряємий період, визначались у вільному порядку на умовах актуального ринкового становища відповідно до умов ст.8 Закону України "Про ціни та ціноутворення" враховуючи те, що такі ціни не підлягають державному регулюванню, оскільки такий газ не є природним газом у розумінні ст.9 Закону України "Про ціни та ціноутворення";

- враховуючи те, що за перевірений період відповідач фактично здійснював поточні витрати своєї господарської діяльності та виплачував заробітну плату своїм працівникам за рахунок доходів, отриманих у тому числі від продажу газу за встановленими цінами, виникнення заявлених у податковій звітності позивача збитків в господарській діяльності ТОВ "СІМ-БАД" обумовлено умовами ринкового становища, що є звичайним господарським ризиком, як вважає позивач. Враховуючи те, що сума збитків у податковій звітності ніяким чином не пов'язана із розміром та розрахунком цін ТОВ "СІМ-БАД" у арифметичних показниках, висновки відповідача щодо зв'язку від'ємних значень у податковій звітності та застосованими знижками у господарській діяльності позивача є такими, що не мають ні правових, ні економічних підстав.

- враховуючи визначені актом перевірки обставини, реалізація газу здійснювалась як із знижками, так і без знижок, тобто регулювання цін здійснювалось на умовах актуального ринкового становища, відповідно за наказами ТОВ "СІМ-БАД". Тобто, фактично, позивач вважає, що в його діях наявне не зниження цін, а пропорційні зміни справедливих ринкових цін, залежно від кількості реалізованого товару (продукція) та за наявності попиту на товар саме з метою отримання найбільшої вигоди в існуючих умовах господарської діяльності.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.10 р. року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМ-БАД" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

За результатами апеляційного оскарження ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.10 р. вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

За результатами розгляду касаційної скарги позивача ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.12.12 р. постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.10 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.10 р. скасовано, а зазначену справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.13 р. року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМ-БАД" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції №0000422300/0 від 24.06.2009р. на загальну суму 47866 грн. 50 коп. та податкове повідомлення-рішення №0000552300/1 від 03.09.2009р. на загальну суму 38570 грн. 50 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає за можливе, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Сумською МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку господарської діяльності ТОВ "Сім-Бад" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 15.08.2006 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт від 11.06.2009 р. №71/23/34451317/9.

Зазначеною перевіркою відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п. 1.32 ст.1, п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 65 631,00 грн., занижено податок на прибуток на суму 23 654,00 грн.; п.4.1 ст.4, п.1.18 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 31 911,46 грн.

Позивач, не погодившись із зазначеними рішеннями відповідача, подав заперечення на вказаний акт.

19.06.2009 року Сумською МДПІ надано відповідь на заперечення (а.с. 12-16 том.1).

24.06.2009 року за результатами перевірки Сумською МДПІ прийняті податкове повідомлення-рішення від №0000412300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 23654 грн. 00 коп. і застосованими штрафними фінансовими санкціями в розмірі 18646 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення №0000422300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 31911 грн. 00 коп. і застосованими штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 15955 грн. 50 коп. (а.с. 121 том.1, а.с. 122 том.1).

03.07.2009 року ТОВ "Сім-Бад", не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями -рішеннями та актом перевірки, подало скаргу до Державної податкової адміністрації в Сумській області (а.с. 17-21 том.1)

За результатами розгляду первинної скарги Сумською МДПІ прийнято рішення від 03.09.2009 року №8748/10/25-21/15ск, яким податкове повідомлення-рішення від 24.06.2009 року №0000412300/0 скасовано в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 3729 грн. 50 коп., а в іншій частині - залишено без змін; податкове повідомлення-рішення від 24.06.2009 року №0000422300/0 - залишено без змін.

03.09.2009 року Сумською МДПІ прийнято податкове повідомлення рішення №0000552300/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 23654 грн. та штрафними санкціями 14916,50 (а.с. 119 том.1).

03.09.2009 року Сумською МДПІ прийнято податкове повідомлення рішення №0000422300/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 31911 грн. та штрафними санкціями -15955, 50 грн. (а.с. 120 том.1).

15.09.2009 року ТОВ "Сім-Бад", не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями рішеннями та актом перевірки, подало повторну скаргу (а.с. 19-21).

16.10.2009 року Сумською МДПІ під час розгляду повторної скарги ТОВ "СІМ-БАД" прийнято наказ про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "СІМ-БАД" (а.с. 23).

27.10.2009 р. за результатами перевірки складено акт №144/23/34451317/125, на підставі якого позивачу донараховано суми податку на прибуток та податку на додану вартість (а.с. 23-58).

06.11.2009 року Державною податковою службою в Сумській області прийнято рішення, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 24.06.2009 року №0000412300/0 та податкове повідомлення-рішення від 24.06.2009 року №0000422300/0 (а.с. 60-61 том.1).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції №0000422300/0 від 24.06.2009р. на загальну суму 47866 грн. 50 коп. та податкове повідомлення-рішення №0000552300/1 від 03.09.2009р. на загальну суму 38570 грн. 50 коп., прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень - рішень Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 03.09.2009р. №0000422300/1 на загальну суму 47 866 грн. 50 коп.; від 06.11.2009р. №0000422300/2 на загальну суму 47 866 грн. 50 коп.; від 06.11.2009р. №0000552300/2 на загальну суму 38 570 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають, оскільки ніяким чином не впливають на права та обов'язки позивача, а лише містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи у перевіреному періоді ТОВ "Сім-Бад" здійснювало роздрібну торгівлю газу зрідженого на АГЗП с. Бездрик.

Підставою для збільшення валового доходу позивачу став той факт, що підприємством за вказаний період проводилась реалізація газу зрідженого зі знижками. Протягом всього періоду роздрібні ціни на газ затверджувались наказами директора підприємства. З метою заохочення покупців та швидкої реалізації газу на АГЗП с. Бездрик наказами директора підприємства від 24.11.2006 р. №32 та від 20.01.2008 р. №31 покупцям надаватись знижки від двох до двадцяти відсотків по дисконтним карткам при наданні чеків в залежності від кількості придбаного ними газу (а.с. 105-108 том.1).

Зокрема, перевіркою встановлено, що підприємством надаватись знижки у розмірі 10 відсотків при продажі 10 літрів газу. Також, встановлено факт реалізації газу більше 10 літрів без надання знижок. Виконання наказів підприємством у повній мірі не було забезпечено. Так, за 2007 рік товариством не проводилося накопичування реалізованого газу по окремому покупцю на право отримання ним дисконтної картки з визначенням розміру знижки.

На час спірних правовідносин питання застосування звичайних цін було врегульовано нормами Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Приписами п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачалося визначення бази оподаткування операції з поставки товарів (послуг), виходячи з їх договірної (контрактної") вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

ВІдповідно до п.1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь- якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст.1 цього ж Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії"), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації"); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

За змістом пп. 1.20.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як зазначено в ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У той же час, відповідачем не було надано доказів того, що застосування позивачем знижок призвело до того, що ціна, визначена зі знижкою, не відповідає рівню звичайних цін.

Також колегія суддів зазначає, що податковим органом не доведено наявність підстав для застосування звичайних цін, оскільки податковим органом не надана інформація про укладені на момент придбання позивачем товарів договори з ідентичними товарами у співставних умовах. Фактично відповідачем збиралася лише інформація щодо господарських операцій самого позивача та без врахування співставності умов таких господарських операцій та ідентичності самих товарів . В акті перевірки відсутній розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, здійснений за звичайними цінами. На вимогу суду податковим органом зазначений розрахунок не надано.

Крім того, податковим органом не доведено, що при реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю "СІМ-БАД" газу покупцям договірна ціна товарів більше, ніж на 20 % відрізнялася від звичайної ціни та ці особи є пов'язаними.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому в наведеній нормі йдеться про діяльність суб'єкта господарювання, направлену на отримання доходу, а не прибутку, який складає різницю між валовими доходами та валовими витратами.

Проте, перевіряючими особами при встановленні збитковості діяльності позивача не було проаналізовано умови правочинів платника податків.

Також проігноровано факт реалізації підприємством продукції невласного виробництва, що призвело до невірного встановлення її собівартості.

Відповідно статті 3 Закону України "Про ціни і ціноутворення", політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України і спрямована на забезпечення рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств.

У відповідності до пункту 14 П(С)БУ 9 "Запаси" і до пункту 17 П(С)БУ 16 "Витрати" витрати, які пов'язані з реалізацією товару, в первинну вартість товару не включаються. Так як при формуванні ціни необхідно забезпечити прибутковість торговельного підприємства, то витрати на збут понаднормативні втрати та недостачі товарів, відсотки за користування кредитами, адміністративні витрати перекриваються за рахунок торговельної націнки. Рівень торговельної націнки визначається підприємством самостійно, виходячи з розмірів поточних витрат та запланованого рівня рентабельності.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином позовні вимоги в частині податкових повідомлень - рішень Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 03.09.2009р. №0000422300/1 на загальну суму 47 866 грн. 50 коп.; від 06.11.2009р. №0000422300/2 на загальну суму 47 866 грн. 50 коп.; від 06.11.2009р. №0000552300/2 на загальну суму 38 570 грн. 00 коп. не є предметом апеляційного перегляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення - рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції №0000422300/0 від 24.06.2009р. на загальну суму 47866 грн. 50 коп. та податкове повідомлення-рішення №0000552300/1 від 03.09.2009р. на загальну суму 38570 грн. 50 коп., прийняті з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 17.04.13 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. по справі № 818/337/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.