Ухвала суду № 35979192, 19.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 р.Справа № 820/2928/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. по справі № 820/2928/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

до Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач, ДПІ у Московському районі м. Харкова), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (далі по тексту - відповідач, ДП "ХЕМЗ"), в якому просив суд:

- стягнути з ДП „ХЕМЗ'" на користь державного бюджету України суму податкового боргу у розмірі 4747076, 80 грн. по земельному податку з юридичних осіб та суму податкового боргу у розмірі 3648175, 00 грн. по податку на прибуток, а всього на загальну суму 8395251, 80 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України та перебуває у позивача на обліку як платник податків. У зв'язку із несплатою у встановлені податковим законодавством строки зобов'язань, самостійно визначених платником податку у податкових деклараціях з податку на прибуток та податкових декларацій з плати за землю, суми не сплачених зобов'язань є узгодженими та набули статусу податкового боргу, через що мають бути стягнутими на користь Державного бюджету України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.13 року позов Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" про стягнення податкового боргу задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (61037, м. Харків, просп. Московський, 199, код 05405575) суму податкового боргу по земельному податку в розмірі 4747076, 80 грн. (чотири мільйони сімсот сорок сім тисяч сімдесят шість гривень 80 копійок) на користь Державного бюджету України (р/р № 33212811700007, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, отримувач УДКСУ у Московському районі м. Харкова, ГУДКСУ у Харківській області, код отримувача 24134596, код платежу 13050100, назва платежу: земельний податок з юридичних осіб) та стягнути з Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (61037, м. Харків, просп. Московський, 199, код 05405575) суму податкового боргу по податку на прибуток в розмірі 3648175, 00 грн. (три мільйони шістсот сорок вісім тисяч сто сімдесят п'ять гривень) на користь Державного бюджету України (р/р № 31119002700007, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, отримувач УДКСУ у Московському районі м. Харкова, ГУДКСУ у Харківській області, код отримувача 24134596, код платежу 11020100, назва платежу: податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності), а всього податкового боргу на загальну суму 8395251.80 грн. (вісім мільйонів триста дев'яносто п'ять тисяч двісті п'ятдесят одна гривня 80 копійок.).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає за можливе, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 06.12.1991 року ДП "ХЕМЗ" зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується копією витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16741854 станом на 30.01.2013 р. (а.с. 27-29), копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 081481; перебуває на податковому обліку у ДПІ в Московському районі м. Харкова з 25.12.1991 р. за № 43, відповідно до копії довідки від 22.11.2010 року за № 553 (а.с. 34).

Так, згідно облікових даних ДПІ в Московському районі м. Харкова відповідач станом на 19.02.2013 року має заборгованість зі сплати податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 3648175,00 грн. та з земельного податку з юридичних осіб на суму 4747076,80 грн.

Заборгованість ДП "ХЕМЗ" за цими податками підтверджується обліковою карткою платника податків (а.с. 7-26), копіями податкових декларацій, розрахунків сум земельного податку, відомостями про наявні земельні ділянки (а.с. 36- 90) та податковими вимогами (а.с. 32-33).

Судом першої інстанції встановлено, що 23.01.2013 року ДП "ХЕМЗ" було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІV квартали 2012 року, в якій задекларував податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду в розмірі 3648175, 00 грн. (а.с. 36-38).

В установлений чинним законодавством термін зазначену у податковій декларації суму платником податків сплачено самостійно не було.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги стосовно стягнення податкового боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що коли платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, то така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, податковий борг по земельному податку виник внаслідок несплати сум за поданими податковими розрахунками та деклараціями з плати за землю: податкового розрахунку земельного податку № 2687 від 29.01.2010 р. за терміном сплати 30.06.2011р. на суму 312282,42 грн. (а.с. 39); податкового розрахунку земельного податку № 41728 віл 20.05.2010 р. за терміном сплати 30.06.2010 р. на суму 10073,60 грн. (а.с. 100-101); звітного розрахунку земельного податку на 2011 рік № 9000107673 від 27.01.2011р. за терміном сплати 30.01.2012 р. на суму 315484,04 грн. (а.с. 44); податкової декларації з плати за землю за 2012 рік № 9006689728 від 20.02.2012 р. за терміном сплати 01.03.2012 р. на суму 342436,39 грн.; податкової декларації з плати за землю № 9012639813 від 19.03.2012 р. за терміном сплати 30.03.2012 р. на суму 342436, 39 грн. (а.с. 51-52); податкової декларації з плати за землю № 9019790839 від 18.04.2012 р. за терміном сплати 30.04.2012 р. на суму 342436, 39 грн. (а.с. 55-56); податкової декларації з плати за землю № 9026678882 від 16.05.2012р. за терміном сплати 30.05.2012 р. на суму 342436, 39 грн. (а.с. 59-60); податкової декларації з плати за землю № 9034307535 від 18.06.2012 р. за терміном сплати 30.06.2012 р. на суму 342436, 39 грн. (а.с. 63-64); податкової декларації з плати за землю № 9041317519 від 18.07.2012 р. за терміном сплати 30.07.2012 р. на суму 342436, 39 грн. (а.с. 67-68); податкової декларації з плати за землю № 9049531814 від 16.08.2012 р. за терміном сплати 30.08.2012 р. на суму 342436, 39 грн. (а.с. 71-72); податкової декларації з плати за землю № 9056784954 від 19.09.2012 р. за терміном сплати 30.09.2012 р. на суму 342436,39 грн.; податкової декларації з плати за землю № 9064304134 від 18.10.2012 р. за терміном сплати 30.10.2012 р. на суму 342436,39 грн. (а.с.75-76); податкової декларації з плати за землю № 9072891586 від 19.11.2012 р. за терміном спалим 30.11.2013 р. на суму 342436, 39 грн. (а.с. 79-80); податкової декларації з плати за землю № 9080150146 від 19.12.2012 р. за терміном сплати 30.12.2012 р. на суму 342436, 39 грн. (а.с. 83-84); податкової декларації з плати за землю № 9085040073 від 17.01.2013 р. за терміном сплати 30.01.2013 р. на суму боргу 342436, 45 грн.(а.с. 87-88).

Отже, загальна сума податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб складає 4747076, 80 грн.

Згідно статті 14 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992, № 2535-XII (далі по тексту - Закон №2535), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (ст. 17 Закону №2535).

У зв'язку із втратою чинності Закону № 2535 з 01.01.2011 року, питання порядку нарахування та сплати земельного податку були врегульовані Податковим кодексом України.

Так пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і у розмірах, встановлених законом.

Згідно із п. 16.1.4 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 54.1 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, в силу приписів податкового законодавства податкові зобов'язання платника податків - відповідача, вважаються узгодженими та набули статусу податкового боргу за поданими відповідачем та не сплаченими податковими деклараціями.

Згідно із п.п. 49.18.2 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, станом на 19.02.2013 р. ДП "ХЕМЗ" має заборгованість перед бюджетом з земельного податку юридичних осіб та з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в загальному розмірі 8395251, 80 грн.

Згідно із п. 14.1.175 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У підпункті 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податковий кодекс України не містить норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни суми податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі зміни суми податкового боргу.

Колегія суддів зазначає, що податкові вимоги № 1/37 від 02.04.2003 р. та № 2/47 від 06.05.2003 р., які були отримані відповідачем станом на час розгляду справи судом першої інстанції не скасовані і не відкликані (а.с. 32, 33).

Згідно з пунктом 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги стосовно стягнення податкового боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню..

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 24.04.13 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. по справі № 820/2928/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.