Ухвала суду № 35979164, 19.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 р.Справа № 820/4891/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ`янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2013р. по справі № 820/4891/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архар"

до Основ`янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ " Архар ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби:

- № 0000070224 від 05 червня 2013р.;

- № 0000080224 від 05 червня 2013р.

В обґрунтування позову зазначив, що наведені в акті перевірки дані не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгодження спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.13 року замінено відповідача, Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС, на належного, Основ`янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.13 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Архар" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000070224 від 05 червня 2013р. та № 0000080224 від 05 червня 2013р.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає за можливе, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками Основ"янською МДПЇ м. Харкова Харківської області ДПС була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ „Архар" з питань реальності та повноти відображення у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ "Діалог Транс" за період липень 2012р.

За результатами перевірки було складено акт від 23.05.2013 № 2594/22.4-08/34015617, яким встановлено порушення позивачем:

- ст. 1, п. 2 ст. 3, ст.. 4, п. 6 ст. 8 п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність на Україні", пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", пункту 44.1 ст. 44, пункту 198.1., пункту 198.2., пункту 198.3, пункту 198.6. ст. 198, пункту 201.1., ст. 201 ПКУ внаслідок чого зайво включено до складу податкового кредиту в періоді що перевірявся суми податку на додану вартість з придбання товару у ТОВ "Діалог Транс" за липень 2012р. в розмірі 89 835,65 грн.

- п. 138.1, п. 138.2., п. п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.5, ст.. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПКУ в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 94 327,45 грн. в тому числі за 3 квартал 2012р. у сумі 94327,45 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки керівником Основ'янської МДПІ було винесе податкове повідомлення-рішення № 0000070224 від 05 червня 2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 94 327,00 грн. та штрафними санкціями на суму 23 585,00грн. та податкове повідомлення-рішення №0000080224 від 05 червня 2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за заниження податкового зобов'язання за основним платежем на суму 89 836, 00 грн. та штрафними санкціями на суму 22 459,00 грн.

Таким чином, підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є посилання відповідача на акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 03.01.2013 року № 9/22.1/37998179 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Діалог Транс", щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх повноти відображення в обліку за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, яким встановлено, що співробітниками ВПМ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова надано висновок щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Діалог Транс", оскільки підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями № 0000070224 від 05 червня 2013р. та № 0000080224 від 05 червня 2013р порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ „Діалог Транс" (продавець) було укладено договір №0107ЛІ від 01.07.2012 року, відповідно до якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає і своєчасно оплачує, товар (дизельне паливо, бензин, газ). Згідно умов договору, транспортування товарів здійснюється транспортом та за рахунок покупця.

На виконання умов договору ТОВ "Діалог Транс" (постачальник) виписав на адресу ТОВ „Архар" (покупець) видаткові накладні, податкові накладні на поставку товару (дизельне паливо, бензин, газ).

Крім того, згідно наданих до перевірки документів, встановлено, що позивач по договору найму (оренди) автомобіля є наймачем, а гр. ОСОБА_1 є наймодавцем, який передав в тимчасове користування на встановлений договором строк автомобіль.

Також між позивачем та ТОВ „Діалог Транс" (продавець) було укладено договори-заявки на разове автотранспортне перевезення вантажу №1 від 02.07.2012р. № 2 від 02.07.2012р., №3 від 03.07.2012р., №4 від 09.07.2012р., № 5 від 10.07.2012р.. Товаром у цих операціях був цукор-пісок в мішках.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначеним актом перевірки підтверджується, що вказаний перелік транспортних засобів ТОВ "Архар", які використовували дизельне паливо, бензин, газ для здійснення позивачем власної господарської діяльності, не використовувався як товар.

До перевірки був також наданий нотаріально посвідчений договір оренди транспортного засобу з фізичною особою ОСОБА_1

Суми податку на додану вартість за податковими накладними було включено до податкових зобов'язань відповідно періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за липень 2012р. та/або даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що виконання вищевказаного договору оформлене видатковими та податковими накладними, оплата за товар підтверджується платіжними дорученнями.

Також слід зазначити, що відповідачем не заперечувався факт отримання товару, використання у власній господарській діяльності, та сплату за нього.

У відповідності до ст.55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно, несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, викладених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Колегія суддів зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ „Діалог Транс" за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що доказів відсутності повноважень у посадових осіб як позивача, так і ТОВ „Діалог Транс" на підписання договору тощо в момент їх укладання відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акти перевірок ТОВ „Діалог Транс", то вказані посилання відповідача є необґрунтованими, оскільки, у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а, отже, господарська діяльність контрагента позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ТОВ „Діалог Транс" правочину.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Колегія суддів зазначає, що викладені в акті перевірки судження відповідача не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України "Про підприємства в Україні". Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Колегія суддів зазначає, що на час укладення угод між позивачем та ТОВ „Діалог Транс", останні знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також були платниками податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими

В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ „Діалог Транс" які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 03.07.13 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ`янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2013р. по справі № 820/4891/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.