Постанова № 35978281, 10.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року м. Київ 810/6453/13-а

16:34

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Горбач А.М.

представників сторін:

від позивача - Адаменко Н.П.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»

до відділу державної виконавчої служби Славутицького міського управління юстиції

про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» з позовом до Відділу державної виконавчої служби Славутицького міського управління юстиції про скасування постанови від 08.11.2013 ВП № 40650773 про відкриття виконавчого провадження.

Спірною постановою Відділу державної виконавчої служби Славутицького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 3728,13 грн. і виконавчих витрат у сумі 50,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.11.2011 ВП № 2997273, в якій було встановлено сплатити борг у добровільному порядку до 30.11.2011, отримано підприємством 02.12.2011, тобто після встановленого строку для добровільного виконання судового рішення, у зв'язку з чим позивач вважає, що ним не виконано вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження у строк, встановлений відповідачем, з незалежних від нього обставин. Водночас, позивачем наголошено, що вимоги стягувача виконано у добровільному порядку, що свідчить про відсутність витрат відповідача по примусовому виконанню судового рішення, у зв'язку з чим позивач просив суд скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2013 ВП № 4065073 по стягненню виконавчого збору у сумі 3728,13 грн. і виконавчих витрат у сумі 50,00 грн.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 10.12.2013.

Оскільки частиною п'ятою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено скорочені терміни розгляду справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, суд на підставі статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України застосував винятковий засіб надсилання особам, які беруть участь у справі, судових повідомлень - факсом або засобами телефонного зв'язку. У матеріалах даної справи наявні відповідні факсограми.

У судове засідання 10.12.2013 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання 10.12.2013 не з'явились.

Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час та місце судового засідання, заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2011 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Славутицького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 29972973 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-864/11/1070, виданого 25.03.2011 Київським окружним адміністративним судом про стягнення з Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м. Славутич заборгованості у сумі 37281,30 грн.

Боржнику встановлено термін для добровільного виконання рішення суду і сплати зазначеної суми заборгованості до 30.11.2012 із одночасним попередженням про проведення стягнення у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій у випадку невиконання постанови у добровільному порядку.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.11.2011 ВП № 29972973 підприємство отримало 02.12.2011, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції позивача на копії даної постанови.

Також, судом встановлено, що позивачем сплачено заборгованість у добровільному порядку, що підтверджується даними наданих представником позивача платіжних доручень.

08.11.2013 відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 29972973 про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 3728,13 грн. і виконавчих витрат у сумі 50,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач оскаржив її, звернувшись із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно зі статтею 25 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Як було зазначено судом, постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.11.2011 ВП № 29972973 позивач отримав 02.12.2011, тобто після закінчення строку для добровільної сплати боргу.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Із аналізу наведених норм вбачається, що лише за обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження та належне повідомлення його про необхідність самостійно виконати рішення у визначений строк і, відповідно, за умови невиконання рішення у цей строк, у державного виконавця виникають правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору. Невиконання боржником рішення у встановлений для самостійного його виконання строк не є безумовною підставою для стягнення з останнього виконавчого збору.

Вказаними положеннями Закону України «Про виконавче провадження» стягнення з боржника виконавчого збору поставлено в залежність від того, чи виконано рішення боржником та надано про це документальне підтвердження державному виконавцю, хоч би і після закінчення строку, встановленого для добровільного виконання рішення, але саме до початку його примусового виконання державним виконавцем.

Згідно з пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

У даному випадку рішення суду було виконано добровільно у зв'язку із самостійною сплатою позивачем заборгованості, при цьому відповідачем не надано доказів здійснення виконавцем заходів по його примусовому виконанню, які направлені на виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, у судовому засіданні представник позивача підтвердив, що відповідачем не було застосовано будь-яких заходів щодо примусового виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2011 № 2а-864/11/1070.

Суд звертає увагу, що згідно з частиною другою статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторін.

Відтак, вищезазначеною нормою встановлені можливі наслідки несвоєчасного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження (відкладення виконавчих дій, поновлення строку для добровільного виконання), підстави для застосування таких наслідків (позбавлення можливості добровільного виконання).

Проте, матеріали справи не містять відомостей щодо дотримання відповідачем наведеної норми законодавства. Доказів того, що відповідач пересвідчився, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження отримана боржником своєчасно, матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладене, а також ураховуючи, що позивачем добровільно виконано рішення суду, доказів наявності примусового виконання рішення відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена неправомірною, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та як наслідок підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання даних вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовують твердження позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятої постанови.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Славутицького міського управління юстиції Київської області про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2013 ВП № 40650773.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» (код ЄДРПОУ 31476318) судовий збір у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 82 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 грудня 2013 р.