Постанова № 35977769, 11.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року 2а-1154/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Борекс" до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Головного управління Міндоходів у Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Відкрите акціонерне товариство "Борекс" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27 листопада 2008 р. № № 00082823000/0, 0008292300/0, 0008302300/0.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2009 р. було:

- роз'єднано позовні вимоги у справі № 2а-7998/09/1070 за позовом відкритого акціонерного товариства "Борекс" до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 27 листопада 2008 р. № 0008282300, № 0008292300/0, № 0008302300/0.

- виділено у самостійне провадження позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Борекс" до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27 листопада 2008 р. № 0008282300/0 та присвоїти даній справі новий номер (т. 1, а.с. 2).

Отже, в межах даної адміністративної справи підлягають розгляду лише позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27 листопада 2008 р. № 0008282300/0 (далі - податкове повідомлення - рішення № 0008282300/0).

У судовому засіданні 3 грудня 2013 р. судом було уточнено назву відповідача - Державна податкова інспекція у Бородянському районі Головного управління Міндоходів у Київської області (далі - відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення № 0008282300/0 відповідачем винесено протиправно, оскільки, позивачем було вірно нараховано податок на прибуток за 3 - 4 квартали 2007 р. та за 1 - 2 квартали 2008 р.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що у перевіряємому періоді підприємством завищено валові витрати, оскільки, визначена позивачем сума цих витрат не підтверджена первинними документами (т. 2, а.с. 225 - 228).

26 листопада 2013 р. представником відповідача було подано суду клопотання, у якому він просив розглянути справу без участі його представника.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання не заперечував.

Розглянувши матеріали справи, клопотання відповідача, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

24 березня 1994 р. позивач зареєстрований Бородянською районною державною адміністрацією, як юридична особа та взятий на облік платника податків з 21 жовтня 1996 р. за № 143.

У період з 29 вересня по 7 листопада 2008 р. відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2007 р. по 31 червня 2008 р. валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2007 р. по 31 червня 2008 р., за результатами якої 14 листопада 2008 р. було складено акт перевірки № 842/23-05764593 (далі - акт перевірки № 842/23-05764593) (т. 1, а.с. 11 - 70).

У п. 1 розділу "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем було порушено вимоги п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" редакції Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 239 660 грн 00 коп., у т.ч. за: 3 квартал 2007 р. - 37 127 грн 00 коп., 4 квартал 2007 р. - 39 027 грн 00 коп., 1 квартал 2008 р. - 72 073 грн 00 коп., 2 квартал 2008 р. - 91 433 грн 00 коп.

27 листопада 2008 р. на підставі названого акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008282300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 330 742 грн 80 коп., з яких за основним платежем - 239 660 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 74 082 грн 80 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0008282300/0) (а.с. 74).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України 334/94-ВР.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з вимогами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як убачається з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Наявні матеріали справи свідчать, про таке.

Спірне податкове повідомлення - рішення відповідачем було винесено з посиланням на порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України 334/94-ВР.

Зокрема, відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача по взаємовідносинам з контрагентами: приватним підприємством "Ітерфрахт" (далі - ПП "Ітерфрахт"), фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) та ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2). Зокрема, відповідач вважає, що мав місце фіктивний правочин.

Проте, даний висновок суд вважає помилковим у зв'язку з наступним.

8 лютого 2008 р. між закритим акціонерним товариством "Концерт БОРЕКС" (стороною 1) та позивачем (стороною 2) було укладено договір б/н (т. 2, а.с. 191-194).

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 предметом названого договору є інвестування стороною 2 житлового будівництва.

Згідно з п.п. 1.2 п. 1 орієнтована сума інвестиції складала - 30 180 000 грн 00 коп. за курсом НБУ на день підписання договору, що еквівалентно - 6 000 000 доларів США, а остаточна сума інвестування була визначена після складання та затвердження проектно-кошторисної документації.

На виконання цього договору між позивачем та ПП "Ітерфрахт", ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено 3 договори.

1. Стосовно взаємовідносин позивача з ПП "Ітерфрахт" судом встановлено таке.

10 січня 2008 р. між позивачем (клієнтом) та ПП "Ітерфрахт" (експедитором) було укладено договір транспортного експедування № 137-ЗЕ (далі - договір № 137-ЗЕ) (т. 1, а.с. 131-133).

Згідно з п. 1 названого договору експедитор взяв на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок клієнта здійснити комплекс робіт по організації перевезень вантажів автомобілями в міських, міжміських та міжнародних сполученнях, фрахтуючи для цих цілей автотранспорт третьої сторони - перевізника, а клієнт - оплатити за надані послуги.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 та п.п. 3.1 п. 3 названого договору експедитор був зобов'язаний виконати доручення клієнта відповідно з транспортними заявками, а клієнт - доручити експедитору виконати роботи по предмету цього договору у вигляді транспортних заявок, підписаних відповідальними особами та завіреними печаткою, із зазначенням в заявках дату, адрес завантаження та розвантаження, контактні телефони відповідальних осіб на місцях завантаження та розвантаження автомобілями, найменування та вагу вантажу, тип рухомого составу та інші відомості необхідні для організації конкретного перевезення.

На виконання договору № 137-ЗЕ ПП "Ітерфрахт" позивачем суду було надано таки докази:

1. Акти виконаних робіт від 2, 6, 12, 23, 24, 30, 31 липня, 8, 10, 13, 14, 20, 12, 21, 27, 29 серпня, 11, 13, 14, 19 вересня, 24 жовтня, 30 листопада, 14, 18, 19, 25 грудня 2007 р., 1, 21, 28 лютого, 6, 13, 14, 25, 26, 28 березня, 3, 10, 11, 14, 21 квітня, 2008 р. № № 294, 306, 323, 342, 345, 344, 351, 354, 369, 394, 371, 374, 375, 377, 382, 401, 408, 419, 429, 437, 450, 496, 529, 549, 559, 692, 571, 578, 579, 581, 586, 621, 641, 640, 649, 655, 656, 658, 662, 665, 682, 685, 686, 687, 703, 711, 712, 713, 716, 717, 720, 729, 730 (т. 1, а.с. 134 - 136, 139, 141, 144, 147, 159, 161, 163, 161, 164, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 177, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 197, 199, 201, 203, 209, 211, 215, 217, 219, 221, 225, 227, 230, 232, 233, 236, 242, 245, 248, 249);

2. Податковими накладними від 2, 6, 16, 23, 24 30, 31 липня, 10, 13, 14, 20, 21, 22, 29 серпня, 11, 13, 14, 19 вересня, 24 жовтня, 12, 28 листопада, 11, 14, 18, 19, 25 грудня 2007 р., 1 лютого, 6, 13, 14, 26, 27, 28 березня, 4, 9, 10, 11, 15, 21 квітня 2008 р. № 294, 306, 323, 342, 344, 345, 354, 371, 373, 374, 375, 394, 377, 401, 419, 429, 444, 437, 450, 496, 571, 578, 579, 559, 581, 586, 621, 656, 654, 658, 662, 664, 665, 682, 685, 686, 687, 692, 703, 711, 712, 713, 716, 717, 720, 721, 729, 730 (т. 1, а.с. 137, 140, 142 - 143, 145, 146, 148, 149, 158, 160, 163, 164, 166, 168, 170, 172, 175, 176, 183, 185, 187, 189, 193, 198, 200, 202, 204, 206, 210, 212, 216, 220, 222, 223, 224, 226, 228, 229, 234, 235, 237, 238, 239, 240, 241, 243, 244, 246, 247, 250).

Перелічені документи були підписано посадовою особою ПП "Ітерфрахт" та завірені печаткою цього товариства.

Оплата позивачем за надані послуги ПП "Ітерфрахт" підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 150, 154, 155, 179 - 181, 194 - 196, 207-208, 213-214, т. 3, а.с. 101 - 124, 134-141).

До того ж судом враховано, що на дату укладення та виконання договору у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ПП "Ітерфрахт", зокрема, копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія ААГ № 211232, згідно з якою названий контрагент зареєстрований, як юридична особа 31 липня 2008 р. (т. 3, а.с. 90).

2. Стосовно взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 судом встановлено таке.

1 березня 2007 р. між позивачем (замовником) та ФОТ ОСОБА_1 (виконавцем) було укладено договір № 31 (далі - договір № 31) (т. 2, а.с. 42 - 44).

Згідно з п. 1 названого договору замовник доручав, а виконавець взяв на себе зобов'язання на власний ризик виконати на умовах цього договору роботу, а замовник - прийняти та оплатити її.

Крім того, 21 січня 2008 р. між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та позивачем (покупцем) було укладено договір купівлі - продажу № 17 (далі - договір № 17) (т. 2, а.с. 47 - 48).

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 названого договору продавець взяв на себе зобов'язання поставити рукав високого тиску покупцю за договірними цінами з переглядом їх в залежності від умов, що склалися, у кількості та асортименті, а покупець - прийняти та оплатити на умовах цього договору.

На виконання договорів № 31 та № 17 ФОТ ОСОБА_1 позивачем суду було надано таки докази:

1. Акт прийому - передачі від 1 березня, 28 грудня 2007 р. (т. 2, а.с. 44 - 45);

2. Накладні (т. 2, а.с. 66-67, 69, 82, 85, 89-90, 96, 99, 103-105, 111, 114, 117, 120-121, 126, 130, 134, 138, 141, 144, 148-149, 154-155, 159, 162, 165, 169, 172, 175, 178, 181, 183);

3. Видаткові накладні (т. 2, а.с. 68);

4. Акти виконаних - робіт (т. 2, а.с. 83, 86, 91-94, 97, 100, 106-109, 112, 115, 118, 122 -123, 127-128, 131, 135-136, 139, 142, 145, 150-151, 156-157, 160, 163, 166).

5. Прибуткові ордера (т. 2, а.с. 81, 84, 87-88, 95, 98, 101-102, 110, 113, 116, 119, 124-125, 129, 132-133, 137, 140, 143, 146-147, 152-153, 158, 161, 164, 167-168, 170-171, 173-174, 176-177, 179-180, 182-183).

Оплата позивачем за надані послуги та куплений товар ФОП ОСОБА_1 підтверджується платіжними дорученнями від 11 липня, 1 серпня, 10 вересня, 15 жовтня, 6 листопада, 11 грудня 2007 р., 14 січня, 26 лютого, 25 березня, 8 квітня, 20 травня, 13 червня 2008 р. № № 2369, 2370, 2686, 3170, 3171, 3602, 3888, 3889, 4458, 4459, 61, 62, 873, 1308, 1603, 2082, 2390 (т. 2, а.с. 49 - 65, т. 3, а.с. 125- 133, 142-143).

До того ж судом враховано, що на дату укладення та виконання договору у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ФОП ОСОБА_1 , зокрема, копія Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія НОМЕР_1, згідно з якою названий контрагент зареєстрований, як фізична особа - підприємець 16 червня 2002 р. (т. 3, а.с. 89).

3. Стосовно взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 судом встановлено таке.

28 січня 2008 р. між позивачем (замовником) та ФОП ОСОБА_2 (виконавцем) було укладено договір № 7.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 6 липня 2009 р. у справі № 2а-2623/09 було відмовлено у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області до відкритого акціонерного товариства "Борекс", СПД - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення в дохід держави коштів та вартості майна, отриманих за нікчемною угодою від 28 січня 2008 р. № 7 (т. 2, а.с. 201 - 203).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2010 р. названу постанову було залишено без змін (т. 2, а.с. 204 - 208).

Під час розгляду даної адміністративної справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що договір від 28 січня 2008 р. № 7 був укладений з дотриманням істотних умов договору, які визначені ст. 180 Господарського кодексу України, та виконаний його сторонами у повному обсязі (т. 2, а.с. 201-208).

Крім того, 21 грудня 2007 р. між відкритим акціонерним товариством "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" (далі - ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК") (Банком) та позивачем (позичальником) було укладено кредитний договір № 237/К (далі - договір № 237/К) (т. 3, а.с. 93-100).

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 названого договору банк взяв на себе зобов'язання надати позичальнику на погашення діючих кредитів, поповнення обігових коштів, придбання основних засобів та фінансування будівництва кредит у вигляді мультивалютної поновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 6 500 000, 00 доларів США (надалі - Кредит) з 21 грудня 2007 р. терміном погашення по 21 грудня 2012 р. включно, а постачальник - на умовах, в розмірі та у строки, встановлені цим договором, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити пеню та штрафи, які передбачені умовами цього договору.

На підтвердження повернення інвестування жилого будівництва (повернення кредиту) ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" позивачем було надано суду платіжні доручення від 27, 28 листопада, 1 грудня 2008 р. № № 457, 457, 458, 459, 461, 467, 468, 469, 470, 471 (т. 3, а.с. 144 - 153).

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивач не мав право займатися діяльність щодо будівництва, оскільки, згідно зі змінами та доповненнями до статуту позивача від 10 вересня 2008 р. номер запису 13311050010000122 було включено до розділу 2.2 статуту пункт наступного змісту, здійснення певних видів діяльності, які підлягають ліцензуванню при отриманні відповідної ліцензії (дозволу): "будівництво будівель та споруд, житлове будівництво, промислове та культурно-побутове будівництво" (т. 3, а.с. 190).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на те, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірності своїх дій щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та контрагентами ПП "Ітерфрахт", ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 0008282300/0 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 27 листопада 2008 р. № 0008282300/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.