Постанова № 35977743, 31.10.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 року Справа № 811/2911/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Притули К.М.

при секретарі: Толстовій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Братекс» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 15.08.2013 року №0000352230 та №0000362230.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку, за наслідками якої було складено акт від 25.07.2013 року за №31/2210/35116168.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення від 15.08.2013 року за №0000352230, про сплату грошового зобов'язання в сумі 93933 грн. за платежем податок на додану вартість, у тому числі 62622 грн. за основним платежем та 31311 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 року за №0000362230, про сплату грошового зобов'язання в сумі 232816 грн., за платежем податок на прибуток приватних підприємств, у тому числі 188445 грн. за основним платежем та 44371 грн. за штрафними санкціями.

На думку позивача, висновки акта перевірки є необґрунтованими, хибними та такими, що призвели до прийняття протиправних податкових повідомлень-рішень, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає доводи позивача такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «Братекс» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 27.06.2013 року по 11.07.2013 року посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Братекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої 25.07.2013 року складено акт №31/2210/35116168 (т.1 а.с. 10-52).

За висновками акту перевірки ТОВ «Братекс» порушено, зокрема:

- пп. 135.4.1 п.135.1 ст.135, п. 138.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 ГК України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в частині завищення витрат на загальну суму 892817 грн., в тому числі 2 квартал 2011 року - 47656 грн., 2 квартал 2012 року в сумі 82409 грн. та 3 кварталі 2012 року - 762752 грн. в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 188445 грн., в тому числі 2 квартал 2011 року - 10961 грн., 2 квартал 2012 року 17306 грн. та 3 квартал 2012 року - 160178 грн. за рахунок: включення до складу витрат суми придбаного металобрухту від ДП КВЗП ТОВ ПСРВ «Цветмет» по якому не доведено походження та власника металобрухту в сумі 845161 грн. в тому числі 2 квартал 2012 року в сумі 82409 грн. та 3 кварталі 2012 року - 762752 грн.; включення до складу витрат вартості товарів, за відсутності факту їх поставки від ТОВ «Айвар-МС» за квітень 2011 року в сумі 33892 грн., ТОВ «Баярд-К» за квітень 2011 року в сумі 13764 грн.;

- п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, товариством завищено податковий кредит на загальну суму 62622 грн., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 29693 грн., травень 2011 року - 4136 грн., липень 2011 року - 1667 грн., грудень 2012 року - 27126 грн., за рахунок включення до податкового кредиту суми ПДВ по факсових податкових накладних на суму 27126 грн.; включення до скалу податкового кредиту вартості товарів, за відсутності факту їх поставки від ТОВ «Айвар-МС» за квітень 2011 року в сумі 2753 грн., ТОВ «Баярд-К» за квітень 2011 року в сумі 6778 грн.; включення до податкового кредиту сум ПДВ по придбаних послугах, які використано по операціях, які звільняються від оподаткування всього в сумі 25965 грн., в тому числі у квітні 2011 року - 20162 грн., у травні 2011 року - 4136 грн., у липні 2011 року у сумі 1667 грн.

15.08.2013 року на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000352230, яким ТОВ «Братекс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 93933 грн., з яких: за основним платежем 62622 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 31311 грн. (а.с. 73) та податкове повідомлення-рішення №0000362230 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 232816 грн., з яких за основним платежем 188445 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 44371 грн.

Стосовно порушень пп. 135.4.1 п.135.1 ст.135, п. 138.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 ГК України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зазначених в акті перевірки суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Братекс» та ДП КВЗП ТОВ ПСРВ «Цветмет» 10.06.2012 року було укладено угоду на придбання сталевого брухту та відходів (т.1 а.с. 153-154).

Як зазначено в акті перевірки, в актах приймання металів чорних (вторинних) в колонці інформація про походження металобрухту зазначено: «амортизаційний брухт ДП КВЗП ТОВ ПСРВ «Цветмет», однак згідно даних «Податкового блоку» в поданій звітності, а саме: Додаток 1 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» за 2012 рік ДП КВЗП ТОВ ПСРВ «Цветмет» зазначає про відсутність будь-яких основних фондів, в зв'язку з чим, на думку відповідача не доведено документально даних про походження та власника металобрухту.

Крім того, в актах приймання металобрухту відсутні будь-які відомості про транспортування металобрухту. Згідно регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «Братекс» не нараховувались та не сплачувались транспортні послуги. В залізничних накладних відсутня інформація про ДП КВЗП ТОВ ПСРВ «Цветмет» як про відправника металобрухту.

Вказані в акті обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки право власності ДП КВЗП ТОВ ПСРВ «Цветмет» на металобрухт підтверджується видатковими накладними, а перехід цього права та підтвердження перевезення актами приймання металів чорних (вторинних), товарно-транспортними накладними та актами прийому металобрухту.

Як встановлено судом, мета укладання згаданого правочину, а саме: придбання сталевого брухту та відходів цілком співвідноситься з напрямом господарської діяльності позивача та ДП КВЗП ТОВ ПСРВ «Цветмет».

Також в акті перевірки зазначено про порушення п.138.1., п.138.2, п.138.8 ст.138, п.139.1 ст.139 ПК України, а саме завищення позивачем суми витрат за ІІ квартал 2011 року в розмірі 47656 грн., внаслідок включення до складу витрат вартості товарів, за відсутності факту їх поставки від ТОВ «Айвар-МС» за квітень 2011 року в сумі 33892 грн. та ТОВ «Баярд-К» за квітень 2011 року в сумі 13764 грн.

Як вбачається з акту перевірки позивача висновки відповідача щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Айвар-МС», ТОВ «Баярд-К» ґрунтуються на аналізі відомостей одержаних з актів документальних перевірок контрагентів, складених посадовими особами податкових органів за місцем їх реєстрації.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем подавалися податкові декларації з податку на додану вартість за перевірений період, в яких декларувалися показники податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Показники податкового кредиту формувались на підставі належним чином оформлених податкових накладних виписаних контрагентами позивача.

З огляду на вище вказане, суд приходить до висновку, що позивач мав всі підстави для формування податкового кредиту в розмірі зазначеному в податкових деклараціях та підтвердженому документами первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, господарські операції платників податків на підставі яких формуються податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Баярд-К» укладено договір поставки №010411 від 01.04.2011 року, між позивачем та ТОВ «Айвар-МС» укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 01.04.2011 р.

Позивачем, в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з зазначеними вище контрагентами, надано до суду копії видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, замовлення, списання ТМЦ у виробництво, акту прийому-передачі, акт списання та виписки по рахунку (т.2 а.с. 60-81).

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Айвар-МС», ТОВ «Баярд-К».

Посилання відповідача на акти перевірки контрагентів, складеного посадовими особами податкових органів за місцем їх реєстрації, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаними актами жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і акту перевірки контрагентів.

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаними підприємствами, оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки позивача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують товарність операцій між ним та контрагентами, останній мав право на формування податкового кредиту та витрат на підставі цих документів.

Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи вказану норму, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена лише законом, а не актом перевірки платника податків, незважаючи на факти які в цьому акті відображені. Адже, акт перевірки лише підтверджує факт проведення документальної перевірки та містить висновки, що ґрунтуються на суто суб'єктивній думці посадової особи органу державної податкової служби, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а також подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів (пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Айвар-МС», ТОВ «Баярд-К», то позивачем правомірно сформовано податковий кредит та витрати за цими господарськими операціями.

Також відповідач зазначає, що позивач на порушення п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, товариством завищено податковий кредит на загальну суму 27126 грн. за рахунок включення до податкового кредиту суми ПДВ по факсових податкових накладних, так при перевірці реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлено, що товариством вписано до відповідних реєстрів податкові накладні, оригінали по яких на момент перевірки були відсутні.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що в зв'язку з великою кількістю документів, під час перевірки можливо дійсно надавались копії податкових накладних, однак і оригінали зазначених накладних були в наявності.

Враховуючи, що відповідачем до суду не надано доказів витребування саме оригіналів зазначених в акті податкових накладних, суд дійшов висновку про безпідставність твердження про їх відсутність.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Братекс» в періоді, що перевірявся, отримано послуги від Одеської залізниці ЕТехПД послуг перевезення вантажів та послуги по оренді ножиць алігаторних і екскаватора від ТОВ «Брамет», які використано для постачання брухту чорних та кольорових металів, обсяги постачання яких відповідно до п.23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України тимчасово, до 01 січня 2014 року звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

На думку відповідача ТОВ «Братекс» на порушення п.198.4 ст.198 ПК України, суми податку на додану вартість по зазначених послугах в податковому обліку включено до податкового кредиту та відображено в податкових деклараціях відповідних звітних періодів на загальну суму 25965 грн.

Представник позивача, в судовому засіданні частково погодився з вказаним порушенням, а саме в частині, суми ПДВ по отриманих послугах від ТОВ «Брамет» в розмірі 7000 грн. та застосованої штрафної санкції в розмірі 3500 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «Братекс» завищено суму податкового кредиту в сумі 7000 грн.

Стосовно решти суми, необхідно зазначити, що позивачем послуги Одеської залізниці використані не для постачання брухту чорних та кольорових металів, а для їх реалізації контрагентам.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000352230 від 15 серпня 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 83433 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000362230 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 232816 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Братекс» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000352230 від 15 серпня 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 83433 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000362230 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 232816,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 04 листопада 2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду К.М. Притула