Рішення № 35977589, 10.12.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2013 р. Справа № 902/789/13

Провадження № 11/902/26/13

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючого судді - Матвійчука Василя Васильовича, суддів: Маслія Ігора Володимировича, Мельника Петра Антоновича без виклику учасників процесу, розглянувши справу

за позовом: Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі

Міністерства аграрної політики та продовольства України

в особі Аграрного фонду , м. Київ

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро»,

м. Могилів-Подільський

про стягнення 1209594,92 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.

за участю прокурора: Медяної В.О., сл. посвідчення № 005067 від 22.09.2012 року,

представників сторін:

позивача - Міністерства аграрної політики та продовольства України : не з'явився

позивача - Аграрного фонду України: Ладигіна В.П. за довіреністю № 281 від 26.02.2013 року;

відповідача - Грабар С.А. за довіреністю б/н. від 22.07.2013 року.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора Вінницької області звернувся до господарського суду Вінницької області в інтересах держави - Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Аграрного фонду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро» 1 209 594,92 грн., з яких: 480 598,32 грн. пеня, 188 999,12 грн. - 7% штрафу та 539 997,48 грн. - 20% штрафу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 19 квітня 2012 року між Аграрним фондом (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро» (відповідач) укладено форвардний біржовий контракт № 418Ф, згідно якого відповідач зобов'язався поставити до 01.11.2012 року зерно пшениці м'якої 3 класу в кількості 3 000 тон загальною вартістю 5 400 000 грн.. Позивач, як Покупець за контрактом, у відповідності до п. 5.1. контракту зобов'язався упродовж трьох робочих днів з моменту укладання контракту на торгах Аграрної біржі перерахувати авансовий платіж на поточний рахунок Продавця (відповідача) в розмірі 50% від суми контракту. На виконання пункту 5.1. контракту позивач перерахував авансовий платіж в розмірі 2 700 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 520 від 04.05.2012 року.

Згідно з умовами додаткового договору № 1 до форвардного біржового контракту № 418 Ф від 19.04.2012 року, укладеного 23.10.2012 року, предмет контракту змінено на пшеницю м'яку 3 класу в кількості 1 499,993 тон, жито 2 класу в кількості 334,190 тон, жито 3 класу в кількості 1 374,401 тон. Загальна вартість - 5 399 999,14 грн..

В рахунок виконання зобов'язань за контрактом відповідач поставив 1 374 401 тон жита 3 класу та 334,19 тон жита 2 класу на загальну суму 2 700 011,74 грн..

Таким чином вартість недопоставленого товару складає 2 699 987,40 грн.. Невиконання відповідачем зобов'язань за контрактом потягало за собою нарахування штрафних санкцій обумовлених сторонами у контракті, розмір яких становить 1 209 594,92 грн..

Відповідач у відзиві заперечує проти позову посилаючись зокрема на таке.

На виконання п. 5.1. контракту позивач перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж в розмірі 2 700 000 грн.. з порушенням умов, визначених даним пунктом контракту, а саме із запізненням, оскільки крайній строк оплати 24.04.2012 року, тоді як фактично проплата була здійснена 04.05.2012 року.

Позивачем не виконано приписи ст.. 6 ГПК України, а саме не вчинено заходів спрямованих на досудове врегулювання спору шляхом направлення претензії.

Також відповідач наголошує на тому, що при спробі поставити 50% товару, за який проведено авансовий платіж, було з'ясовано, що ТОВ «Котюжани Зерно», яке визначено контрактом як базис поставки, відмовилось від прийняття товару - пшениці 3 класу, про що відповідачем повідомлено позивача листом від 19.04.2012 року № 73.

Крім того, відповідач звертає увагу на невірне нарахування штрафних санкцій, оскільки останні розраховані позивачем за біржовим контрактом від 25.05.2012 року, тоді як підставою позовних вимог є порушення умов контракту від 19.04.2012 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався. Востаннє ухвалою суду 05.11.2013р. розгляд справи відкладено на 10.12.2013р. та зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 27.08.2013р. в частині надання доказів в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19 квітня 2012 року між Державною спеціалізованою бюджетною установою Аграрний фонд (позивач, за контрактом Покупець) та сільськогосподарським товаровиробником зерна (Продавець) товариством з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро» (відповідач) укладено форвардний біржовий контракт № 418Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна, предметом якого є зобов'язання Продавця передати Покупцю у власність товар: пшеницю м'яку 3 класу у кількості 3 000,000 тон, що відповідає ДСТУ 3768-2010, а зобов'язанням Покупця - прийняти товар та оплатити його. (п.п. 1.1., 1.2. контракту).

Вартість товару становить 5 400 000 грн. 00 коп. (п.1.6. контракту).

Відповідно до пункту 2.1 контракту Брокер-продавець поставляє Брокеру-покупцю товар на Базисі поставки EXW ТОВ «Котюжани Зерно», Вінницька область, в термін до 01 листопада 2012 року.

Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов контракту (п.2.2. контракту).

Пунктом 5.1 контракту зазначено, що покупець упродовж трьох робочих днів з моменту укладання контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від суми контракту.

Остаточний розрахунок здійснюється впродовж трьох робочих днів після поставки товару відповідно до цього контракту ,надання документів, передбачених пунктом 3.3 та виконання пункту 4.1 контракту (п.5.3 контракту).

Пунктом 10.3 контракту встановлено, що цей контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами та реєстрації на Аграрній біржі і діє до 01 грудня 2012 року.

23 жовтня 2012 року між сторонами укладено додатковий договір № 1 до форвардного біржового контракту № 418Ф від 19.04.2012 року.

За умовами додаткового договору сторони дійшли згоди щодо внесення змін до форвардного біржового контракту від 19.04.2012 року № 418 Ф, а саме:

Виклали пункт 1.1. розділу 1 в наступній редакції: « В порядку та на умовах даного контракту Продавець передає Покупцю у власність товар: пшениця м'яка 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010, жито 2 класу та жито 3 класу, що відповідає ДСТУ 4522-2006 (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.»

Виклали пункт 1.2. розділу 1 в наступній редакції:« Кількість: 1 499,993 то - пшениця 3 клас; 334,190 тон - жито 2 клас; 1 374,401 тон - жито 3 клас.»

Пункт 1.6. контракту виклали в наступній редакції: «Вартість товару всього: 5 399 999,14 грн, в тому числі ПДВ 899 999,86 грн».

Виклали пункт 2.1. розділу в наступній редакції: «Брокер-продавець поставляє Брокеру-покупцю товар на базисі поставки: EXW

- ТОВ «Агроком Логістика» філія Вендичанський КХП, 24032, вул. 50-річчя Жовтня, 23, смт. Вендичани, Могилів-Подільський район, Вінницька область - пшениця 3 класу в кількості 1 499,993 тон;

- ПАТ «Дубровицьке ХПП», 34100, вул. Залізнична, 16, м. Дубровниця, Рівненська область - жито 2 класу в кількості 334,190 тон;

- Філія ПАТ ДПЗКУ «Менське ХПП», 15600, вул. Садова, 5, м. Мена, Чернігівська область - жито 3 класу в кількості 1 374,401 тон.» в термін до 01 листопада 2012 року.

Як встановлено судом, позивачем перераховано передбачений п.5.1 договору авансовий платіж в розмірі 2 700 000,00 грн. з порушення строків, визначених вказаним пунктом контракту, а саме 04.05.2012 року (платіжне доручення № 520 від 04.05.2012 року) (а.с. 16).

Відповідач свій обов'язок щодо поставки зерна виконав частково, а саме поставив, а позивач прийняв у власність:

- на складі ПАТ «Дубровицьке ХПП», 34100, Рівненська область, м. Дубровиця, вул. Залізнична, 16, жито 2 класу врожаю 2012 року у кількості 334,19 тон на загальну суму 594 074,17 грн., що підтверджується актами передавання-приймання зерна від 20.11.2012р., 24.11.2012р., 28.11.2012р.. (а.с. 17,19,20)

- на складі філії ПАТ «ДПЗКУ»Менське ХПП», 15600, Чернігівська область, м. Мена, вул.. Садова, 5, жито 3 класу врожаю 2012 року у кількості 1 374,401 тон на загальну суму 2 150 937,57 грн., що підтверджується актами передавання-приймання зерна від 21.11.2012р., 28.11.2012р.. (а.с. 18,21).

Отже відповідач здійснив поставку товару (жита 2 та 3 класу) на суму 2 700 011,74 грн.. При цьому, останнім не поставлено товару (пшениці м'якої 3 класу) у кількості 1 499,993 тон вартістю 2 699 987,40 грн..

Внаслідок невиконання умов контракту позивач, на підставі п.п. 7.2, 7.5 контракту нарахував та просить суд стягнути з відповідача 539 997,48 грн. - 20% штрафу за невиконання контракту, 188 999,12 грн. - 7% штрафу за прострочення поставки понад 30 днів, 418 498,05 грн. - пені за непоставлений товар та 62 100,27 грн. - пені за товар поставлений з прострочкою.

З врахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про існування між сторонами у справі правовідносин контрактації сільськогосподарської продукції, що за змістом ст. 272 Господарського кодексу України є державною закупкою сільськогосподарської продукції на основі державного замовлення на поставку державі сільськогосподарської продукції.

Такі правовідносини є особливим різновидом поставки. Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки не врегульованих цим Кодексом застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 713 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору контрактації застосовуються положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положення про Аграрний фонд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2005р. № 543, фонд, зокрема виступає в установленому законодавством порядку замовником під час закупівлі товарів (робіт, послуг) за рахунок коштів державного бюджету, утримується за рахунок коштів державного бюджету.

Як зазначалось раніше, відповідачем не виконано зобов'язання поставки товару (пшениці м'якої 3 класу) у кількості 1 499,993 тон вартістю 2 699 987,40 грн..

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення - зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового оборогу та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною 1 статтею 216 та частиною 2 статтею 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 контракту за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 % вартості недопоставленого товару. Позивачем відповідно до п. 7.2 контракту нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 20 % в сумі 539 997,48 грн..

Відповідно до п. 7.5 контракту у разі виконання покупцем пункту 5.1 та невиконання продавцем п. 2.1 контакту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % указаної вартості. Позивачем відповідно до п. 7.5 контракту нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 7 % в сумі 188 999,12 грн. та пеню в сумі 418 498,05 грн. за 155 днів прострочення з 01.11.2012 року по 05.04.2013 року. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 62 100,27 грн. пені за товар поставлений з прострочкою за період з 01.11.2012 року по 24.11.2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Окрім того, виходячи з поняття поставки за приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Наведене свідчить, що однією з ознак постачання є передання продавцем у певний строк товар покупцю. Таким чином факт не поставки товару свідчить й про порушення строків що за своїми ознаками є одним правопорушенням.

Таким чином, зі змісту передбачених пунктами 7.2. та 7.5 договору порядок нарахування штрафу залежить від вартості недопоставленого товару. Умовою для застосування штрафів за змістом вказаних пунктів є не поставка товару взагалі або ж поставка у меншій кількості. Таким чином за не поставку товару, а так само поставку товару у меншій кількості, передбачено нарахування штрафів за двома пунктами договору лише з різницею у датах виникнення права на вимогу їх сплати. Однак ця різниця не впливає на правову природу штрафів. Передумовою застосування штрафу є правопорушення, початком якого є наступний день після останнього, який передбачений договором, для виконання зобов'язання. Тобто за одне і теж правопорушення договором передбачена відповідальність одного виду, що суперечить статті 61 Конституції України

Оскільки позивач належить до державного сектору економіки, порушення пов'язане з виконанням державного контракту, виконання зобов'язання фінансується з Державного бюджету України, суд дійшов висновку, що штрафні санкції повинні бути застосовані на підставі ст. 231 Господарського кодексу України та п. 7.5. договору. Штраф за п. 7.2. договору застосуванню не підлягає.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 539 997,48 грн. штрафу за умовами п.7.2. контракту є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 24.10.2013 року у справі № 927/366/13.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 7% штрафу в сумі 188 999,12 грн. за прострочку поставки товару понад 30 днів заявлена позивачем правомірно, а тому підлягає задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення пені в сумі 418 498,05 грн. за 155 днів прострочення з 01.11.2012 року по 05.04.2013 року та пені в сумі 62 100,27 грн. за товар поставлений з про строчкою за період з 01.11.2012 року по 24.11.2012 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 7.5. контракту сторони передбачили, що у разі виконання покупцем пункту 5.1 та невиконання продавцем п. 2.1 контакту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Пунктом 2.1. контракту визначено термін поставки товару до 01 листопада 2012 року.

Виходячи з положень наведених вище норм та умов контракту, період просточки поставки товару слід обраховувати з 02 листопада 2012 року. З наведеного слідує, що позивачем допущено помилку в періоді нарахування пені, при цьому вказана помилка не вплинула на розмір заявленої до стягнення пені передбаченої п. 7.5. контракту. За таких обставин, пеня в розмірі 418 498,05 грн. підлягає задоволенню в повному розмірі.

Щодо заявленої до стягнення пені в розмірі 62 100,27 грн. за період з 01.11.2012 року по 24.11.2012 року суд вказує на таке.

Як зазначалось раніше, оскільки позивач належить до державного сектору економіки, порушення пов'язане з виконанням державного контракту тягне за собою застосування штрафних санкцій на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення

Відповідно до п. 7.1. контракту у разі невиконання (неналежного виконання) або затримки виконання будь-якої з вимог форвардного біржового контракту сторони несуть відповідальність згідно закону.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені є правомірною, оскільки відповідає умовам укладеного контракту та чинному законодавству.

Водночас, перевіривши за допомогою системи «ЛІГА ЗАКОН» правильність нарахування заявленої до стягнення суми пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку в періоді її нарахування, що потягло за собою і помилку в розмірі. Так, позивачем проводилось нарахування пені в період з 01.11.2012 року по 24.11.2012 року на всю суму попереднього платежу (2 700 000 грн.) без врахування поставок товару, які відбулись 20.11.2012 року, 21.11.2011 року, 24.11.2011 року. Крім того, поставка товару була проведена і 28.11.2012 року. Зважаючи, що позивачем визначено період нарахування до 24.11.2012 року, що є його правом, судом не враховується період прострочки з цієї дати.

За таких обставин, періодом нарахування пені є з 02.11.2012 року по 24.11.2012 року, розмір якої становить 57 192,36 грн..

Оскільки відповідач, в порушення ст. 525,526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, враховуючи вищевикладені висновки суду, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 188 999,12 грн. штрафу, 418 498,05 коп. - пені за недопоставлений товар та 57 192,36 грн. пені за поставлений товар з прострочкою, в решті позову в частині стягнення 20% штрафу в сумі 539 997,48 грн. та 4 907,91 грн. пені за поставлений товар з про строчкою слід відмовити.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на відмову ТОВ «Котюжани Зерно», як Базиса поставки, від прийняття 50% товару, що ускладнило виконання умов контракту.

При цьому суд зазначає, що розділом 8 Контракту сторонами передбачені обставини непереборної сили, а саме пункт 8.1 Контракту встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор) за умови, що дані обставини сталися не з вини сторін та безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань. У цьому разі термін виконання зобов'язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідний договір. Сторона, для якої склалися такі умови, повинна в короткий строк, але не пізніше 5 днів, повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов'язань (п. 8.2 контракту).

Згідно п. 8.3 контракту, - неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на дані обставини.

У відзиві відповідач посилається на те, що листом № 73 від 19.04.2012 року повідомляв позивача про відмову ТОВ «Котюжани Зерно» у прийнятті товару. Ухвалами суду від 27.08.2013 року, 19.09.2013 року, 22.10.2013 року та 05.11.2013 року по даній справі було зобов'язано відповідача надати зазначений лист.

Станом на день розгляду справи, відповідачем подано до суду вищевказаний лист за змістом якого відповідач клопоче перед позивачем про зміну п. 2.1. контракту щодо терміну поставки товару та вказати інший базис поставки, оскільки ТОВ «Котюжани Зерно» відмовилось від отримання товару. Аналогічного змісту лист відповідачем направлено на адресу позивача і 23.11.2013 року за № 162/1.

Відповідно до пункту 6.5. форвардного біржового контракту № 418Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна, сторони погодили між собою, що сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати своїх зобов'язань, повинна письмово повідомити про це другу сторону не пізніше ніж за два тижні до терміну поставки.

Згідно пункту 6.7. форвардного біржового контракту, у разі невиконання однією із сторін своїх зобов'язань або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитись від їх виконання частково або в повному обсязі.

Відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про відмову відповідача від виконання зобов'язання за форвардним біржовим контрактом на закупівлю Аграрним фондом зерна № 418Ф від 19.04.2012 року на підставі п.6.7 контракту. До того ж, дії відповідача по поставці жита 2 та 3 класу свідчать про прийняття зобов'язання до виконання. Крім того суд зважає, що додатковим договором № 1 від 23.10.2012 року до контракту сторонами визначено інші Базиси поставки, до складу яких не ввійшло ТОВ «Котюжани Зерно».

Посилання відповідача на невірне нарахування позивачем штрафних санкцій, а саме за біржовим контрактом від 25.05.2012 року, суд не бере до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в розрахунку доданому до позовної заяви (а.с. 22) допущено помилку в даті біржового контракту. В процесі розгляду справи позивачем надано розрахунок суми штрафних санкцій згідно біржового контракту № 418Ф від 19.04.2012 року, який відповідає змісту розрахунку доданому до позову (а.с. 100).

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем вимог ст. 6 ГПК України, а саме не вчинення заходів спрямованих на досудове врегулювання спору шляхом направлення претензії, суд зазначає, що відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2001 року № 15-рп/2002 досудове врегулювання спору шляхом звернення з письмовою претензією є правом суб'єта господарювання, а не його обов'язком.

З урахуванням встановлених обставин, в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 4.6 Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З урахуванням цього, судовий збір стягується за результатами розгляду справи пропорційно задоволеним вимогам як з позивача так й з відповідача в дохід державного бюджету.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро» (24032, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, смт. Вендичани, вул. 50-річчя Жовтня, 23, код ЄДРПОУ 25497645) на користь Аграрного фонду України (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855, р/р 37116004004099 ДКС України, МФО 820172) 188 999 (сто вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 12 коп. - 7% штрафу; 418 498 (чотириста вісімнадцять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 05 коп. - пені за недопоставку товару; 57 192 (п'ятдесят сім тисяч сто дев'яносто дві) грн. 36 коп. - пені за прострочку поставки товару.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро» (24032, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, смт. Вендичани, вул. 50-річчя Жовтня, 23, код ЄДРПОУ 25497645) в доход Державного бюджету України 13 293 (тринадцять тисяч двісті дев'яносто три) грн. 79 коп. судового збору.

4. В позові в частині стягнення 20% штрафу в розмірі 539 997,48 грн. за невиконання контракту та 4 907,91 грн. пені за прострочку поставки товару відмовити.

5. Стягнути з Аграрного фонду України (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) в доход Державного бюджету України 10 898 (десять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 11 коп. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення направити Міністерству аграрної політики та продовольства України рекомендованим листом.

Повне рішення складено 13.12.2013 року

Головуючий суддя В. Матвійчук

Судді: П. Мельник

І. Маслій

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Міністерство аграрної політики та продовольства України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24)