Ухвала суду № 35974726, 15.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р.Справа № 820/6203/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Бартош Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2013р. по справі № 820/6203/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Харківська бісквітна фабрика" звернулося до суду з позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, у якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення від 19 липня 2013 р. №0000374200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 12874,48 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 8583,0 грн., штрафна санкції у розмірі 4291,48 грн., прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, у повному обсязі; скасувати податкове повідомлення - рішення від 19 липня 2013 р. №0000384200 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 10447,0 грн., у т.ч. у розмірі 76,0 грн. по податковій декларації з ПДВ за березень 2010 р. (№9009232323 від 20 жовтня 2011 р.), у розмірі 1800,0 грн. по податковій декларації з ПДВ за вересень 2010 р. (№9011668985 від 21 листопада 2011 р.), у розмірі 4474,0 грн. по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 р. (№ 9012700464 від 20 грудня 2011 р.), у розмірі 614,0 грн. по податковій декларації з ПДВ за листопад 2012 р. (№9014069308 від 20 січня 2012 р.) та штрафні санкції у розмірі 3482,0 грн., прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 р. позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Податкового Кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа 16 серпня 1995 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 429254та знаходиться на обліку як платник податків в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів, є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва № 100337872 від 23 травня 2011 р. серії НБ № 224904.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2012 рік та податку на додану вартість за період з 01 лютого 2010 р. - 28 лютого 2010 р., з 01 жовтня 2012 р. - 31 жовтня 2012 р. з ІП "Аврора" (код за ЄДРПОУ 34756588), з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2010 рік та податку на додану вартість за період з 01 серпня 2010 р. - 30 вересня 2010 р. з ФО - П ОСОБА_1 з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2010 рік та податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2010 р. - 31 грудня 2010 р. з ФО - П ОСОБА_2, за результатами якої складено акт перевірки №8/42.0-10/00377265 від 05 липня 2013 р.

Висновками зазначеного акту перевірки встановлені порушення позивачем - п.п.7.2.3. п. 7.2 ст.7, пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6350,29 грн., в т.ч. за період лютий 2010 р. на суму 76,29 грн.; за період серпень 2010 р. на суму 1800,0 грн.; за вересень 2010 р. на суму 4474,0 грн.; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, завищено податковий кредит на суму 614,39 грн., у т.ч. по періодах: за жовтень 2012 р. на суму 614,39 грн.; п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2012 р. на суму 614,39 грн., у т.ч. по періодах: за жовтень 2012 р. на суму 614,39 грн.; п.3.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР"Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7937,86 грн., в т.ч. по за 1 квартал 2010 р. на суму 95,36 грн.; за 3 квартал 2010 р. на суму 7842,50 грн.; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 645,10 грн. за 4 квартал 2010 р. на 645,10 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення - №0000374200 від 19 липня 2013 р., яким збільшено суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 12874,48 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі 85853,0 грн., штрафні санкції у розмірі 4291,48 грн.; №0000384200 від 19 липня 2013 р., яким зменшено суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 10447,00 грн., у т.ч. у розмірі 76,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за березень 2010 р. (№ 9009232323 від 20 жовтня 2011 р.), у розмірі 1800,0 грн. по податковій декларації з ПДВ за вересень 2010 р. (№ 9011668985 від 21 листопада 2011 р.), у розмірі 4474,0 грн. по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 р. (№ 9012700464 від 20 грудня 2011 р.), у розмірі 614,0 грн. по податковій декларації з ПДВ за листопад 2012 р. (№ 9014069308 від 20 січня 2012 р.) та штрафні санкції у розмірі 3482 грн.

Задовольняючи позовні суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З вищезазначеного акту перевірки вбачається, що ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" мало господарські правовідносини з ФО - П ОСОБА_2 та ФО - П ОСОБА_1 стосовно яких податковим органом не встановлено порушень, про що зазначено в акті перевірки №8/42.0-10/00377265 від 05 липня 2013 р.

Судовим розглядом встановлено, що ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" мало господарські відносини з Іноземним підприємством "Аврора" у лютому 2010 р. та жовтні 2012 року.

05 лютого 2010 р., 12 жовтня 2012 р., 22 жовтня 2012 р., 24 жовтня 2012 р., 24 жовтня 2012 р., 31 жовтня 2012 р. в приміщенні гіпермаркету ІП "Аврора", що розташований за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257, позивачем були придбані продукти харчування, що підтверджується фіскальними чеками та копіями чеків від 05 лютого 2010 р., від 12 жовтня 2012 р., від 22 жовтня 2012 р., від 24 жовтня 2012 р., від 24 жовтня 2012 р., від 31 жовтня 2012 р. Загальна сума придбаних продуктів харчування у лютому 2010 р. становить 457,73 грн., у т.ч. ПДВ - 76,29 грн., а за жовтень 2012 р. складає 3686,36 грн., у т.ч. ПДВ - 614,39 грн.

Фактичне отримання позивачем продуктів харчування позивачем підтверджується копіями товарних звітів №19 за період з 01 лютого 2010 р. по 08 лютого 2010 р., № 40 за період з 09 жовтня 2012 р. по 15 жовтня 2012 р., № 41 за період з 16 жовтня 2012 р. по 22 жовтня 2012 р., № 42 за період з 23 жовтня 2012 р. по 31 жовтня 2012 р.; звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № 3 від 06 лютого 2010 р., № 94 від 12 жовтня 2012 р., № 98 від 22 жовтня 2012 р., № 99 від 24 жовтня 2012 р., № 100 від 31 жовтня 2012 р.; звітів про рух продуктів та тари на кухні від 05 лютого 2010 р., від 12 жовтня 2012 р., від 22 жовтня 2012 р., від 24 жовтня 2012 р., від 31 жовтня 2012 р.

Колегія суддів погоджується з висновками судами першої інстанції стосовно того, що зі звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт свідчить про наявність в них підписів підзвітних осіб, а застосування позивачем форми Звіту згідно наказу № 440 від 19 вересня 2003 р. не впливає на порядок формування витрат та податкового кредиту по фактично сплаченим та отриманим продуктам харчування, оскільки ці суми підтверджені іншими належними первинними документами, зокрема фіскальними чеками, їх копіями та податковими накладними.

Наказом ДПА України № 440 від 19 вересня 2003 р. затверджена форма Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядок складання вказаного Звіту. Згідно вказаного наказу, Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт є документом, який повинен скласти працівник підприємства про використані ним кошти, надані йому під звіт. Тобто, Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт є документом, що використовується підзвітною особою для звітування про витрачені кошти та визначення вчасності такого звітування, та не є первинним документом, що засвідчує факт здійснення господарської операції, у розумінні положень ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Нова форма Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, що затверджена наказом ДПА України від 23 грудня 2010 року № 996 не має відмінних ознак від форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженої наказом ДПА України № 440 від 19 вересня 2003 р.

На зворотньому боці Звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт містяться підписи підзвітних осіб та їх прізвища, не заповнення позивачем граф у Звітах про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт: "Доцільність проведеної витрати підтверджую", не позбавляє права ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" по фактично отриманим та сплаченим товарам (продуктам харчування) сформувати валові витрати та податковий кредит.

ІП "Аврора" виписало Публічному акціонерному товариству "Харківська бісквітна фабрика" податкові накладні № 25/1 від 05 лютого 2010 р., № 114/0001 від 12 жовтня 2012 р., № 201/0001 від 22 жовтня 2012 р., № 219/0001 від 24 жовтня 2012 р., № 220/0001 від 24 жовтня 2012 р., № 295/0001 від 31 жовтня 2012 р. на суму 4144,08 грн., у т.ч. ПДВ - 690,68 грн., що включені ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2010 р. та жовтень 2012 р.

17 травня 2010 р. між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ФО - П ОСОБА_1 укладено договір поставки укладено договір поставки № 349/10, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, номенклатура, кількість та ціна якого визначається згідно накладних, рахунків-фактур, специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору. Покупець зобов'язується прийняти та оплати товар.(п.1.1, п.1.2 Договору).

Отримання ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" електротехнічного обладнання та електротоварів від ФО - П ОСОБА_1 на загальну суму 37644 грн., у т.ч. ПДВ - 6 274,0 грн. підтверджується накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а саме: № 260804 від 26 серпня 2010 р. на суму 10800 грн., у т.ч. ПДВ - 1800 грн., № 130902 від 10 вересня 2010 р. на суму 17964 грн., у т.ч. ПДВ - 2994 грн., № 160901 від 16 вересня 2010 р. на суму 6000 грн., у т.ч. ПДВ - 1000 грн., № 160902 від 16 вересня 2010 р. на суму 2880 грн., у т.ч. ПДВ - 480 грн., які були включені позивачем до реєстрів отриманих податкових накладних за відповідні періоди.

Приймання товару ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" вказаного товару засвідчується записами №1914, № 2059, № 2099 в Журналі реєстрації довіреностей за 2010 рік (з січня по вересень), витяг з якого долучено позивачем до матеріалів справи.

Після отримання зазначеного товару від контрагента, товар був оприбуткований на технічному складі ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" згідно прибуткових ордерів № 2429 від 27 серпня 2010 р., № 2632 від 13 вересня 2010 р., № 2678 від 16 вересня 2010 р., № 2679 від 16 вересня 2010 р.

Згідно довідки № 423105 від 27 квітня 2011 р. основними видами господарської діяльності позивача є виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання та виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів, а тому ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" не спроможне здійснювати свою господарську діяльність без виробничого обладнання, що має знаходитись у належному технічному стані.

З актів списання №1 від 31 жовтня 2010 р., №14 від 30 листопада 2010 р., №12 від 28 лютого 2011 р., №130522-004 від 22 травня 2013 р., №120627-030 від 27 червня 2012 р. вбачається їх фактичне використання позивачем у власній господарській діяльності як запасних частин до технологічних ліній з виробництва кондитерських виробів.

Згідно даних бухгалтерської довідки № 821 від 13 серпня 2013 р. станом на 01 серпня 2013 р. товар - ATV 312 HU30N4 перетворювач частоти ATV 312 3 кВт 380 В 3 Ф, придбаний у ФО - П ОСОБА_1 по накладній №160901 від 16 серпня 2010 р. перебуває на обліку у ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та не списаний.

Безготівковий розрахунок з придбання вищезазначеного товару підтверджується платіжними дорученнями № 1009301678 від 30 вересня 2010 р. та № 1010224103 від 22 жовтня 2010 р.

Згідно пункту 4.1. договору поставки № 349/10 від 17 травня 2010 р. поставка товару покупцю (ПАТ "Харківська бісквітна фабрика") проводиться на умовах DDP (склад покупця).

Відповідно до Інкотермс (редакція 2000 року) поставка товару на умовах DDP "назва місця призначення" продавець ФО - П ОСОБА_1 несе всі витрати та ризики, пов'язані із доставкою товару до місця призначення, а також зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення.

Судовим розглядом встановлено, що вищезазначені товари не є великими за розміром та можуть бути перевезені громадським транспортом.

Товар був доставлений ФО-П ОСОБА_1до прохідної позивача та внесений на територію працівниками ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" на яких були виписані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

З акту перевірки вбачається №8/42.0-10/00377265 від 05 липня 2013 р. що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугували висновки наступних актів та довідки: акту перевірки Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від № 422/22.1-04/34756588 про неможливість проведення зустрічної звірки ІП "Аврора" (код за ЄДРПОУ 34756588) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником ТОВ "Будсім" (код за ЄДРПОУ 34757068) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 лютого 2010 р. по 28 лютого 2010 р., з 01 серпня 2010 р. по 31 серпня 2010 р., з 01 вересня 2012 р. по 30 вересня 2012 р., з 01 жовтня 2012 р. по 31 жовтня 2012 р., 01 листопада 2012 р. по 30 листопада 2012 р., згідно висновку якого, не підтверджений факт реального вчинення ІП "Аврора" господарських операцій та подальшого руху придбаних ТМЦ до кінцевого споживача за лютий 2010 р. та жовтень 2012 р.; - акту перевірки Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 05.12.2012 р. № 1362/172/НОМЕР_7 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФО-П ОСОБА_1 щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень - грудень 2010 р., згідно висновку якого, з причин ненадання документів на перевірку, не має можливості підтвердити реальність здійснення господарських операцій за період серпень-грудень 2010 р.; - довідки від 27 грудня 2012 р. № 4966/407/34756588 Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС щодо не підтвердження факту реального вчинення господарських операцій та подальшого руху придбаних товарно-матеріальних цінностей до кінцевого споживача за лютий 2010 р. та жовтень 2012 р.

Податковим кодексом України встановлено, що акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

У ході судового розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакція, яка діяла на час проведення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, шо якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Крім того, контрагенти позивача офіційно зареєстровані платниками ПДВ та мали право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (в редакція, яка діяла на час проведення господарських операцій), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємствами, які станом на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, у зв'язку з чим, витрати з придбання послуги у ІП "Аврора" та ФО-П ОСОБА_1 правомірно віднесені до валових витрат позивача.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган не подав до суду доказу на підтвердження висновків того, що первинна документація не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»№996 від 16.07.99

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2013р. по справі № 820/6203/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Бартош Н.С.