Ухвала суду № 35973513, 01.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 р.Справа № 818/4941/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2013р. по справі № 818/4941/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикомбікорм"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Сумикомбікорм» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000392230 від 11 червня 2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 149 256 грн., з яких 99 504 грн. за основним платежем та 49 752 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 р. позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні Податкового кодексу України, Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Сумах 29 травня 2013 р. проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Сумикомбікорм", з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 р. по 31 грудня 2012 р., та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 р. по 31 грудня 2012 р.

За результатми зазначеної перевірки складено акт перевірки № 1826/2230/30991968/26 від 29 травня 2013 р., висновками якого встановлено порушення позивачем вимог п.138.1, п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, занижено суми податку на прибуток за 2012 р. у в розмірі 99 504 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 р. на суму 99 504 грн. (а.с.6-38).

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах 11 червня 2013 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000392230 яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 149 256 грн., з яких 99 504 грн. за основним платежем та 49 752 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с.5).

Судовим розглядом встановлено, що підставою для збільшення грошових зобов'язань по податку на прибуток та прийняття податкового повідомлення-рішення, ДПІ у м. Сумах зазначає відсутність переконливих доказів на підтвердження реальності операції щодо купівлі дизельного пального у ТОВ "Селебріта".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що 01 жовтня 2012 р. між позивачем та ТОВ "Селебріта" укладено договір купівлі - продажу№06/12, предметом якого є купівля - продаж нафтопродуктів: дизельне пальне, бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95, умови розрахунків - передплата, порядок набуття права власності на нафтопродукти у покупця передбачає укладення додаткових угод до договору (а.с.39).

Між позивачем та ТОВ "Селебріта" укладено додаткові угоди до договору купівлі-продажу №06/12 від 01 жовтня 2012 р. № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 (а.с.40-44).

На підставі вищезазначеного договору були виписані видаткові накладні № РН-0000048 від 03 жовтня 2012 р., № РН-0000049 від 06 жовтня 2012 р., № РН-0000053 від 12 жовтня 2012 р., № РН-0000059 від 18 жовтня 2012 р., № РН-0000060 від 18 жовтня 2012 р., № РН-0000068 від 06 листопада 2012 р. (а.с.79-84) та податкові накладні № 1 і № 2 від 02 жовтня 2012 р., № 3 і № 4 від 05 жовтня 2012 р., №№ 10, 11 від 11 жовтня 2012 р., №№ 14, 15 від 16 жовтня 2012 р., №№ 16, 17 від 17 жовтня 2012 р., №№ 11,12 від 05 листопада 2012 р. (а.с.85-90,97-102).

Виконання зазначеного договору підтверджується копіями товарно-транспортних накладних № 12251 від 03 жовтня 2012 р., № 12400 від 06 жовтня 2012 р., № 12777 від 12 жовтня 2012 р., № 13111 від 18 жовтня 2012 р., № 13115 від 18 жовтня 2012 р., № 14463 від 06 листопада 2013 р. (а.с.51-56), копіями виписок по бухгалтерському рахунку № 260061689 (а.с.57-62); копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000043 від 03 жовтня 2012 р., № ОУ-0000044 від 06 жовтня 2012 р., № ОУ-0000047 від 12 жовтня 2012 р., № ОУ-0000048 від 18 жовтня 2012 р., № ОУ-0000049 від 18 жовтня 2012 р., № ОУ-0000062 від 06 листопада 2012 р. (а.с.91-96); копіями актів приймання-передачі товару від 03 жовтня 2012 р., 06 жовтня 2012 р., від 12 жовтня 2012 р., 18 жовтня 2012, 06 листопада 2012 р. (а.с.45-50).

Відповідно до п.138.1, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 4 статті 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин, дія якого поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, визначено, що бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зокрема, є: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган не подав до суду доказу на підтвердження висновків того, що первинна документація не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»№996 від 16.07.99.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2013р. по справі № 818/4941/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.