Ухвала суду № 35972843, 07.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 р.Справа № 2а-1670/11311/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2013р. по справі № 2а-1670/11311/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МіС"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю " МіС " звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010152301/3380 від 11 листопада 2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 р. задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "МіС" 16 листопада 2000 року зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради та перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 11 жовтня 2011 року по 18 жовтня 2011 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача по питанню взаємовідносин з ТОВ "Будмашпост".

За результатами проведеної перевірки складено акт № 7421/23-209/31194504 від 26 жовтня 2011 р., висновками якого встановлені порушення позивачем пунктів ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Будмашпост" та, відповідно, занижено суму з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за липень 2011 року на суму 142 000 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2011 року № 0010152301/3380, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 142000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 71 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення необґрунтоване та прийняте з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інтонації з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що оскаржуване рішення прийняте на підставі порушення позивачем ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2011 року на суму 142 000 грн.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Кодексом також передбачено підстави й порядок включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду платником податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках із зазначенням обов'язкових реквізитів.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "МіС" та ТОВ "Будмашпост" був укладений договір № 348 від 11 липня 2011 року, згідно умов якого контрагент постачає конденсатор повітряного охолодження та виконанню робіт по його монтажу на установці з переробки нафти та відпрацьованих нафтопродуктів.

Виконання зазначеного договору підтверджується актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 29 липня 2011 р. на суму 10000 грн., у тому числі ПДВ - 2000 грн. (а.с. 32). Також позивачем на користь ТОВ "Будмашпост" сплачено кошти, що підтверджується копіями виписок з банку (а.с.34-36).

На виконання зазначеного договору ТОВ "Будмашпост" було виписано податкові накладні № 80, 81, 82 від 29 липня 2011 року (а.с. 27, 29, 31) та видаткові накладні РН-2907-001 та РН-2907-002 від 29 липня 2011 року (а.с.28,30).

На підставі вищеазнгачених податкових накладних позивачем включено відповідні суми ПДВ до складу свого податкового кредиту за відповідний період та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Виконання зазначеного договору також підтверджується розаодільничим балансом, згідно якого встановлено, що означений конденсатор знаходиться на балансі ТОВ "Кремойл - Синтез", яке було утворене шляхом виділу з ТОВ "Міс" (а.с.212-218).

Транспортування придбаного конденсатора підтверджується товарно - транспортною накладною, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що посилання відповідача на відсутність доказів реальності проведеної господарської операції, у зв'язку з відсутністю доказів транспортування придбаного товару необґрунтовані (а.с.219-220).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем податковий кредит у відповідному звітному періоді сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем у суді першої та апеляційної інстанції не доведено відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за відповідний звітний період за рахунок сплачених сум ПДВ в ціні господарських операцій зі вказаним контрагентом.

Також у матеріалах справи відсутні докази того, що вищезазначений договір, який був визнаний недійсним в судовому порядку та відсутні вироки суду стосовно посадових осіб ТОВ "Будмашпост".

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2013р. по справі № 2а-1670/11311/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.