Ухвала суду № 35971416, 11.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лагутін А.А.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року справа №812/7469/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.

секретар судового засідання Борисова А.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Горшков В.В. - за довір. від 20.05.2013 року

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЦЕМТО» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі № 812/7469/13-а за позовом Приватного підприємства «ЦЕМТО» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ЦЕМТО» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 12.02.2013 року № 0020521600.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі № 812/7469/13-а (суддя Лагутіна А.А.) у задоволені позовних вимог відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошує на тому, що податкові накладні були належним чином виписані, зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, та включені позивачем у податкову звітність. Тобто, позивач включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих ним податкових накладних.

Але ж, 11 квітня 2012 року позивачем помилково надані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань із розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Д5).

06 грудня 2012 року, уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань та розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) виправив помилки, припущені ним в раніше поданій (11.04.2012) податковій звітності.

Зазначає, що регулювання спірних правовідносин п. 198.6 ст. 198 ПК України з точки зору позивача є хибним, оскільки обмеження строків терміном у 365 днів (на відміну від загального у 1095 днів) настає лише у випадку, прямо передбаченому спеціальної нормою, а саме, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість па підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача, у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про участь у розгляді справи не заявлено.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

Приватне підприємство «ЦЕМТО» (ЄДРПОУ- 23262837) є суб'єктом господарювання, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію № 13831200000002179 від 22.06.1995 року, виданого Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради.

Перебуває на податковому обліку в Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів в Луганській області, є платником податку на додану вартість з 22.06.1995 року.

05 квітня 2011 року позивачем отримані податкові накладні від контрагентів підприємства, зокрема податкова накладна № 241 отримана від Приватного підприємства «Інтенція» на загальну суму 40256,44 грн. (у тому числі 6709,41 грн. - ПДВ); податкова накладна № 102 на загальну суму 19413,16 грн. (у тому числі 3235,54 грн. - ПДВ) та податкова накладна № 105 на загальну суму 17210,00 грн. (у тому числі 2868,34 грн. - ПДВ) отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфа Інг», були належним чином виписані, зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, та включені позивачем у податкову звітність.

Позивачем включено у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих ним податкових накладних.

Вказані суми ПДВ включені позивачем у податкову звітність згідно первинних декларацій з податку на додану вартість та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за квітень, червень, липень 2011 року як податковий кредит.

У квітні 2012 року позивачем надано відповідачу уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість із розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у деклараціях за квітень, червень, липень 2011 року.

З вказаних розрахунків вбачається, що позивачем виключено з об'єму податкового кредиту, відображені у податкових деклараціях за квітень, червень, липень 2011 року, суми ПДВ за податковими накладними отриманими ПП «Цемто» від Приватного підприємства «Інтенція» (податкова накладна № 241 на загальну суму 40256,44 грн. (у тому числі 6709,41 грн. - ПДВ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфа Інг» (податкова накладна № 102 на загальну суму 19413,16 грн. (у тому числі 3235,54 грн. - ПДВ) та податкова накладна № 105 на загальну суму 17210,00 грн. (у тому числі 2868,34 грн. - ПДВ).

06.12.2012 року ПП «ЦЕМТО» повторно надав податковому органу уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість із розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у деклараціях за квітень, червень, липень 2011 року.

З вказаних розрахунків та розшифровок від 06.12.2012 року вбачається, що позивач повторно включив до податкового кредиту за період квітень, червень, липень 2011 року суми ПДВ за податковими накладними отриманими ПП «Цемто» від Приватного підприємства «Інтенція» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфа Інг», які у квітні 2012 року, були вилучені позивачем з суми податкового кредиту та вважались позивачем помилково включеними.

11 грудня 2012 року відповідачем була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої було складено акт № 1379/15-23262837 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість».

З акту перевірки вбачається, що позивачем порушено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, а саме порушення платником податків строку (365 календарних днів з дати складання податкової накладної) включення сум податків на додану вартість у випадку, якщо платник податків не включив таку суму до податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

12 лютого 2013 року відповідачем згідно із пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України на підставі акта перевірки № 1379/15-23262837 від 11 грудня 2012 року за порушення п. 198.6 ст.198, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0020341600, яким було збільшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем - 12813,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3203,25 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до ДПС в Луганській області.

Рішенням ДПС в Луганській області від 07.02.2013 року № 1540/10-400/08 податкове повідомлення-рішення № 0020341600 скасовано в частині застосованої штрафної санкції на суму 2485,25 грн., в іншій частині залишено без змін.

З урахуванням рішення ДПС в Луганській області від 07.02.2013 року № 1540/10-400/08, відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 12.02.2013 року № 0020521600 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 12813,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 718,00 грн.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового органу визначено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 61, 62 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом, здійснюють податковий контроль - систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує контролюючі функції у сфері оподаткування відносно інших суб'єктів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно п. 50.1, п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Підпунктом 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови у задоволені позовних вимог, оскільки згідно наданих у квітні 2012 року уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань, та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, суми податкового кредиту, які вважались позивачем помилковими є фактично виправленими, тобто відбулося фактично включення сум ПДВ за податковими накладними отриманими позивачем від Приватного підприємства «Інтенція» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфа Інг» до податкового кредиту за період квітень, червень, липень 2011 року за спливом 395 днів, визначених п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЦЕМТО» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі № 812/7469/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі № 812/7469/13-а - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 11.12.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 16.12.2013 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська