Рішення № 35971386, 10.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИFONT>

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Волинь-Цемент”, м. Здолбунів, Рівненська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Карпатисервіс”, м. Стрий, Львівська область

про: стягнення 928 602,19 грн., з яких 742 940,90 грн. – основний борг, 109 758,27 грн. - неустойки та 75 903,02 грн. - 10% річних

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Права і обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз’яснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством “Волинь-Цемент”, м. Здолбунів, Рівненська область до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Карпатисервіс”, м. Стрий, Львівська область про стягнення 928 602,19 грн., з яких 742 940,90 грн. – основний борг, 109 758,27 грн. - неустойки та 75 903,02 грн. - 10% річних.

Ухвалою суду від 19.11.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.02.2013р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 10.12.2013р. не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали про порушення провадження від 19.11.2013р. не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач у судове засідання 10.12.2013р. явку повноважного не забезпечив, конверт з повідомленням про вручення поштового відправлення надісланий останньому на адресу: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Грабовецька, 69, вказану в позовній заяві з ухвалою про порушення провадження у справі повернувся із відміткою поштового відділення „за зазначеню адресою не проживає”.

Судом зроблено пошук відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 10.12.2013р., відповідно до якого місцезнаходження відповідача зазначено: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Грабовецька, 69.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду справи судом встановлено наступне.

07.03.2012р. між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №13/12-Ц, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов”язувався передати у власність відповідача цемент в кількості, асортименті, в строки та на умовах визначених цим договором, а відповідач зобов”язувався прийняти цемент і сплатити за нього визначену цим договором ціну.

Сторони узгодили в п. 7.2 Договору, що відповідач зобов”язаний оплатити поставлений цемент протягом 15 (п”ятнадцяти) календарних днів з дати поставки партії цементу.

На виконання умов Договору поставки №13/12-Ц від 07.03.2012р. позивач поставив відповідачу цемент, що підтверджується наступними доказами: видаткової накладної №ВЦ000005457 від 12.05.2012р.; залізничної накладної №ВЦ020714 від 12.05.2012р.; видаткової накладної №ВЦ000004216 від 16.06.2012р.; залізничної накладної №ВЦ020315 від 16.06.2012р.; видаткової накладної №ВЦ000011187 від 21.07.2012р.; залізничної накладної №ВЦ022379 від 21.07.2012р.; видаткової накладної №ВЦ000011896 від 22.07.2012р.; залізничної накладної №ВЦ022523 від 22.07.2012р.; видаткової накладної №ВЦ000014241 від 19.08.2012р.; залізничної накладної №ВЦ023140 від 19.08.2012р.; видаткової накладної №ВЦ000015628 від 09.09.2012р.; залізничної накладної №ВЦ023474 від 09.09.2012р.; видаткової накладної №ВЦ000015666 від 09.09.2012р.; залізничної накладної №ВЦ023492 від 09.09.2012р.; видаткової накладної №ВЦ000019480 від 11.11.2012р.; залізничної накладної №ВЦ024443 від 11.11.2012р., долученими до матеріалів справи.

Відповідач розрахувався частково з позивачем за поставлений товар на суму 761721,60грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати, ПАТ “Волинь-Цемент” звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 742 940,90 грн. – основний борг, 109 758,27 грн. - неустойки та 75 903,02 грн. - 10% річних.

Відповідач свої зобов’язання по сплаті заборгованості за Договором поставки №13/12-Ц від 07.03.2012р. в повному обсязі не виконав, доказів зворотнього суду не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за Договором поставки №13/12-Ц від 07.03.2012р. виконав повністю, відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 742 940,90 грн. Відповідач дану обставину не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 109758,27грн. неустойки суд прийшов до висновку її задоволити з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до п. 8.2. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 05.08.2012р. по 24.10.2013р. в розмірі 109758,27грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення 75903,02грн. 10 процентів річних від простроченої суми суд зазначає наступне.

Відповідно до умов п. 8.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати цементу відповідач зобов”язаний сплатити позивачу додатково проценти в розмірі 10% річних, які нараховуються на розмір несплачених відповідачем грошових сум, починаючи з першого дня прострочення оплати, та нараховуються за весь період прострочення оплати.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Тобто стаття 625 ЦК України, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 8.3. договору в розмірі 10% річних від суми заборгованості. (Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 12.12.2011р. у справі №3-132гс11).

Відтак, перевіривши поданий позивачем розрахунок 10% річних за прострочення виконання, суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача та стягнути з відповідача 75903,02грн. 10% річних.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Карпатисервіс” (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Грабовецька, 69, ідентифікаційний код 23952134) на користь Публічного акціонерного товариства “Волинь-Цемент” (35700, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 00293054) 742 940,90 грн. основного боргу, 109 758,27 грн. неустойки, 75 903,02 грн. 10% річних та 18572,04грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.12.2013р.

Суддя Деркач Ю.Б.