Ухвала суду № 35971323, 12.12.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

12.12.2013Справа № 901/856/13-гза позовом публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

(вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053)

до публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

(пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

про стягнення 5 677 959.27 грн.

за скаргою публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим

за участю зацікавленої особи: публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

від заявника: Тітов Олександр Сергійович, представник, довіреність № 11/238 від 13.11.2013, ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»;

від ДВС: не з'явився, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим;

від зацікавленої особи: Шляхетський Андрій Леонідович, представник, довіреність № 2-386д від 04.06.2013, товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазвидобування».

Суть спору: публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» зверталося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та просило стягнути суму у розмірі 5 677 959.27 грн., а саме - заборгованість у розмірі 5 581 605.52 грн., штрафні санкції у розмірі 60 809.75 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 163.21 грн. та 3% річних у розмірі 24 380.79 грн..

Рішенням господарського суду АР Крим від 23 квітня 2013 року у даній справі позов був задоволений частково.

На виконання зазначеного рішення у даній справі 07 травня 2013 року господарським судом АР Крим був виданий відповідний наказ.

18 листопада 2013 року на адресу суду від публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» надійшла скарга, в якій заявник просить визнати незаконною та скасувати постанову ВПВР Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції МУЮ в АР Крим від 06 листопада 2013 року про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою суду від 19 листопада 2013 року вищевказану скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представник заявника скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, вважає її безпідставною та необґрунтованою, про що зазначив у своїх запереченнях на скаргу (т. 2, а.с. 104-106).

Представник зацікавленої особи також проти задоволення скарги заперечував та просив суд у її задоволенні відмовити, про що зазначив у запереченнях на скаргу (т. 2, а.с. 94-97).

Розглянувши скаргу, суд вважає її такою, що задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Свою скаргу ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» вмотивовує порушенням державним виконавцем вимог статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», що виразилося у прийнятті постанови про стягнення виконавчого збору з товариства, тоді як виконавче провадження зупинено та виконавчі дії не повинні провадитись.

Статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України встановлені підстави та порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів та посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Судом встановлено, що постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 31 травня 2013 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу у даній справі (т. 2, а.с. 31).

Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 38197390 від 31 травня 2013 року було встановлено, що боржник добровільно повинен виконати вимоги виконавчого документу в строк, встановлений для самостійного виконання рішення.

Отже, державним виконавцем при ухваленні постанови про відкриття виконавчого провадження не було вказано строку для самостійного виконання рішення боржником.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, підставою для притягнення до відповідальності за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення.

Отже, вказана норма пов'язує порушення саме встановленого державним виконавцем строку для виконання рішення з наявністю підстав для притягнення до відповідальності.

Аналогічну позицію викладено в постановах Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2013 року у справі № 5002-33/745-2012.

Однак, як вже зазначалося, в постанові про відкриття виконавчого провадження від 31 травня 2013 року державним виконавцем не було встановлено будь - якого строку, що унеможливлює, в свою чергу, застосування положень статті 89 Закону України «Про виконавче провадження», та спростовує твердження представника ДВС про його порушення боржником.

Крім того, судом прийняті до уваги доводи представника скаржника про те, що у постанові від 06 листопада 2013 року вказується, що боржником не виконано у добровільному порядку рішення суду у строк до 07 червня 2013 року (т.2, а.с. 22), тоді як матеріали справи свідчать про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 31 травня 2013 року була надіслана на адресу боржника лише 06 червня 2013 року (т.2, а.с. 109-111), тобто правомірними є твердження боржника про порушення його прав як сторони виконавчого провадження.

Таким чином, з огляду на викладене, суд визнає неправомірним винесення Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 06 листопада 2013 року ВП № 38197390.

Відповідно до підпункту 9.13. пункту 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі знання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17 жовтня 2012 року № 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим.

Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Скаргу публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим - задовольнити.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову ВПВР Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції МУЮ в АР Крим від 06 листопада 2013 року про стягнення з публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» виконавчого збору - відмовити.

Суддя Ю.А. Радвановська