Постанова № 35970839, 10.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа№ 910/5371/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Пантелієнка В.О.

Шевченка Е.О.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача-1 - Саламов О.В. (дов. від 23.05.2013),

від відповідача-2 - Хоп'як В.З. (дов. від 07.10.2013),

від відповідача-3 - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2013

у справі № 910/5371/13 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІФ"

до 1. Державної служби інтелектуальної власності України,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія",

3. Державної митної служби України

про визнання патенту України № 24105 на промисловий зразок недійсним та про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2013 у справі № 910/5371/13 позов задоволено частково. Визнано патент України № 24105 на промисловий зразок "Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних двокрилих ізоляторів типу ПСД 70Е", володільцем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія", недійсним. Зобов'язано Державну службу інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки про визнання патенту України № 24105 на промисловий зразок "Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних двокрилих ізоляторів типу ПСД 70Е" недійсним та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІФ" 1147 грн. судового збору і 8125,44 грн. витрат за проведення судової експертизи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить призначити повторну судову експертизу, в позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" та призначено її розгляд в судовому засіданні на 12.11.2013.

Розпорядженням заступника Голови суду від 12.11.2013 доручено здійснити розгляд даної справи колегії суддів у складі: Пантелієнко В.О. - головуючий, судді: Разіна Т.І., Шевченко Е.О.

Ухвалою від 12.11.2013 розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням Голови суду від 21.11.2013 доручено здійснити розгляд даної справи колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, судді: Пантелієнко В.О., Шевченко Е.О.

Ухвалою від 21.11.2013 розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України.

03.12.2013 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.12.2013 відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні було розглянуто клопотання ТОВ "Львіська ізоляторна компанія" про призначення повторної судової експертизи в сфері інтелектуальної власності, на розгляд якої запропоновано поставити наступне питання: Якими є суттєві ознаки промислового зразка за патентом № 24105 на промисловий зразок "Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних двокрилих ізоляторів типу ПСД70" від 10.12.2012 та чи стала сукупність суттєвих ознак промислового зразка за спірним патентом загальнодоступною у світі до дати подання на нього заявки №s201204522 від 31.10.2012 згідно наданих матеріалів?

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 42 ГПК України, у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Розглянувши подане клопотання колегія суддів ухвалила відмовити в його задоволенні, з огляду на те, що у справі було призначено експертизу об'єктів інтелектуальної власності, за результатами якої було складено висновок від 25.06.2013 № 74/13, згідно з яким у матеріалах справи №910/5371/13 містяться відомості, за якими сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № 24105 "Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних двокрилих ізоляторів типу ПСД 70Е" стала загальнодоступною у світі до дати подання на нього заявки №s201204522, а саме до 31.10.2012. Тобто, вказаним висновком вже було роз'яснено питання, яке відповідач запропонував у заявленому клопотанні про призначення повторної судової експертизи.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судового експерта, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать промислові зразки.

Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" визначає, що промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Відповідно до п. 2, 5, 6 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Право власності на промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони, що надається, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні (зображеннях) виробу, внесеному до Реєстру, і засвідчується патентом з наведеною у ньому копією внесеного до Реєстру зображення виробу. Тлумачення ознак промислового зразка повинно здійснюватися в межах його опису.

З матеріалів справи вбачається, позивач є власником патенту України № 24105 на промисловий зразок "Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних ізоляторів типу ПСД70Е" (заявка № s201201522 від 31.10.2012; публікація про видачу патенту здійснена в офіційному бюлетені "Промислова власність" від 10.12.2012 № 23).

Відповідачем-2 подано до Митної служби України заяву, на підставі якої 25.02.2013 промисловий зразок "Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних ізоляторів типу ПСД70Е" за патентом України № 24105 від 10.12.2012 включено до Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності.

В обгрунтування позову, позивач послався на обставини невідповідності зареєстрованого промислового зразку за свідоцтвом України № 24105 від 10.12.2012 умовам надання правової охорони, а саме, що передбачені пунктом 2 статті 6 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки". При цьому, позивач вважає, що його права порушуються, оскільки він є представником Закритого акціонерного товариства "Ю.М.З.К." та має право на реалізацію його продукції на території України, проте, внесення відповідачем-2 відомостей про спірний патент до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності перешкоджає його зовнішньоекономічної діяльності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив невідповідність зареєстрованого знака за свідоцтвом України №127589 від 25.08.2010 умові надання правової охорони, що передбачена пункту 2 статті 6 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", у зв'язку з чим дійшов висновку про визнання недійсним спірного патенту згідно пп. "а" п. 1 ст. 25 названого Закону.

Згідно з пп. "а" п. 1 ст. 25 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 6 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", промисловий зразок відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим. Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними Установою прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень.

Згідно правової позиції, що висловлена у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 5 "Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності", опис промислового зразка є документом, що складається заявником та не публікується.

Правилами розгляду заявки на промисловий зразок не передбачено при проведенні експертизи заявки обов'язкового приведення переліку суттєвих ознак, зазначених заявником у такому описі, у відповідність із зображенням виробу, яке міститься в матеріалах заявки.

Отже, сам лише опис промислового зразка не може вважатися джерелом визначення суттєвих ознак такого зразка та обсягу правової охорони промислового зразка, на який видано патент.

Таким чином, на час подання позову, пов'язаного із захистом права власності на промисловий зразок, не існує правовстановлювального документа, що містив би в словесній формі перелік суттєвих ознак промислового зразка, на який видано патент. Відтак вирішення питань, пов'язаних з визначенням сукупності суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні виробу, внесеному до Реєстру, потребує спеціальних знань, а отже, призначення судової експертизи.

У даній справі було призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, на вирішення якої поставлено наступне питання:

Чи містяться в матеріалах справи № 910/5371/13 відомості, за якими сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № 24105 "Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних ізоляторів типу ПСД 70Е" стала загальнодоступною у світі до дати подання на нього заявки № s201201522, а саме до 31.10.2012?

За результатами судової експертизи складено висновок № 74/13 від 25.06.2013, у якому експертом встановлено, що у матеріалах справи №910/5371/13 містяться відомості, за якими сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № 24105 "Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних двокрилих ізоляторів типу ПСД 70Е" стала загальнодоступною у світі до дати подання на нього заявки №s201204522, а саме до 31.10.2012

Тобто, висновком судової експертизи встановлено відсутність ознаки (критерію) - новизна, що є необхідною для відповідності промислового зразку за свідоцтвом України № 24105 умовам патентоспроможності, передбачену пунктом 1 статті 6 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки".

Отже, належними та беззаперечними доказами (висновком судової експертизи) підтверджено наявність обставин невідповідності промислового зразку, належного відповідачу-2, умовам патентоспроможності відповідно до положень Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", що є підставою для визнання недійсним оспорюваного патенту.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання недійсним повністю патенту України № 24105 на промисловий зразок "Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних ізоляторів типу ПСД70Е" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на промислові зразки, для чого, зокрема забезпечує опублікування офіційних відомостей про промислові зразки.

При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені; патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту (пункти 3 і 4 статті 25 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки").

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 № 290 (зі змінами і доповненнями), Державний реєстр патентів України на промислові зразки - це сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації патентів України на промислові зразки, які постійно зберігаються на електронному та/або паперовому носіях.

Пунктом 2.2 статті 2 Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки передбачено, що у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема щодо визнання патенту недійсним повністю або частково.

Підставою для внесення відомостей до реєстру відповідно до пункту 2.3 статті 2 названого Положення є, зокрема, рішення судових органів.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну службу інтелектуальної власності, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 436/2011, Служба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, організує в установленому порядку експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, видає патенти на об'єкти права інтелектуальної власності, веде державні реєстри об'єктів права інтелектуальної власності, видає офіційні бюлетені з питань інтелектуальної власності.

Враховуючи, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову про визнання недійсним патенту України № 24105, та відповідно, вірно задовольнив позовну вимогу до відповідача-1 про зобов'язання останнього внести зміни до Державного реєстру патентів та здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання повністю недійсним спірного патенту.

Частинами першою і другою статті 397 Митного кодексу України митні органи сприяють захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль і митне оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, та ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, здійснюються в загальному порядку з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 398 Митного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, веде митний реєстр об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, на підставі заяв правовласників.

На підставі поданої ТОВ "ЛІК" заяви промисловий зразок "Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних ізоляторів типу ПСД70Е", що охороняється патентом України № 24105, включено до Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Митної служби.

У пункті 2.8 Порядку реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 648 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2012 за № 1034/21346, об'єкт права інтелектуальної власності виключається Держмитслужбою України з митного реєстру, зокрема, за заявою правовласника; за рішенням суду.

Правовласник повинен у триденний строк поінформувати Держмитслужбу України про зміни у відомостях про об'єкт права інтелектуальної власності, у тому числі про інформацію, зазначену у частині сьомій статті 398 Митного кодексу України, поданих для реєстрації об'єкта права інтелектуальної власності або зареєстрованого раніше у митному реєстрі такого об'єкта (пункт 2.11 названого Порядку).

Так, згідно з частиною сьомою статті 398 Митного кодексу України правовласник зобов'язаний повідомити центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про припинення чинності чи визнання недійсним права інтелектуальної власності, а також про часткову або повну передачу прав на об'єкт права інтелектуальної власності, відомості щодо якого внесені до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, Митна служба не вчинила порушення прав позивача щодо відмови у виключенні оспорюваного промислового зразка за патентом України № 24105 з Митного реєстру, у зв'язку з чим позовні вимоги до Митної служби є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2013 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2013 у справі № 910/5371/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді В.О. Пантелієнко

Е.О. Шевченко