Постанова № 35970836, 20.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа№ 911/722/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Авдеєва П.В.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.11.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення господарського суду Київської області від 03.06.2013 року

у справі № 911/722/13-г (головуючий суддя Щоткін О.В.,

судді Мальована Л.Я., Скутельник П.Ф. )

за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс»

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 480 756,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 03.06.2013 року по справі № 911/722/13-г позов публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс» про зобов'язання вчинити дії та стягнення 480 756,92 грн. - задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс» на користь публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» 10 000,00 грн. пені, 276 893,78 грн. штрафу та 6 757,34 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 03.06.2013 року позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Київської області від 03.06.2013 року по справі № 911/722/13-г скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 133 928,15 грн. пені та прийняти нове рішення суду яким, позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник ПАТ «Укргазвидобування» надав суду свої пояснення по справі та зазначив, що між позивачем та відповідачем у даній справі на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції врегульований спір, про що сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору № УГВ6250/11-12 про закупівлю товарів за державні кошти (договору поставки) від 05.09.2012 року.

Представник ТОВ «Валтекс» у судових засіданнях апеляційного господарського суду також надав суду свої пояснення по справі в яких, підтвердив зазначене позивачем та вказав, що між ними конфлікт у даній справі вичерпаний.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що скаржник не подав до суду апеляційної інстанції заяву про відмову від апеляційної скарги у відповідності до ст. 100 ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 вересня 2012 року між дочірньою компанією «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», правонаступником якої є публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Валтекс» (постачальник) було укладено договір від 05.09.2012 року № УГВ6250/11-12 про закупівлю товарів за державні кошти (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач зобов'язується у 2012 році поставити позивачу товар, зазначений у специфікаціях, що додаються до договору і є його невід'ємними частинами, а позивач прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікаціях. Відповідно до п. 5.1. договору строк поставки, умови та місце поставки товару, перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в специфікаціях до договору.

Відповідно до специфікації № 1 від 05.09.2012 року до договору загальна сума товару складає 5 973 262,92 грн. Згідно п. 3 специфікації строк поставки товарів - вересень - грудень 2012 року. Відповідно до п. 5.4. договору, відповідач письмово повідомляє позивача і вантажоотримувача про готовність до відвантаження шляхом направлення листа. Згідно з п. 9 специфікації відвантаження товару проводиться за рознарядкою позивача.

06.09.2012 року відповідач листом № 240/09 повідомив позивача про готовність поставки товару в асортименті, визначеному в специфікації. У свою чергу, позивач відповідно до вищезазначеного листа надав рознарядку від 06.09.2012 року № 11-1063 відповідачу про готовність прийняти товар в асортименті, визначеному в специфікації.

Як свідчать матеріали справи, на виконання зазначеного договору, відповідачем було поставлено позивачу товар на суму обумовлену договором - 5 973 262,92 грн. однак, з порушенням строку. Зазначене підтверджується актами прийому-передачі, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Так, у лютому 2013 року ПАТ «Укргазвидобування» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Валтекс» про зобов'язання вчинити дії та стягнення 480756,92 грн., з яких 143928,15 грн. пеня, 11829,71 грн. 3%річних, 324999,06 грн. штрафу, а також понесені судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару на підставі укладеного договору про закупівлю товару на загальну суму 4642843,68 грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 143928,15 грн. та штраф у розмірі 324999,06 грн. В частині зобов'язання передати товар на суму 4642843,68 грн. позивач просив провадження припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмета спору.

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду Київської області від 03.06.2013 року по справі № 911/722/13-г позов публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс» про зобов'язання вчинити дії та стягнення 480 756,92 грн. - задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. пені, 276 893,78 грн. штрафу та 6 757,34 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Нормами статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу товар на суму обумовлену договором - 5973262,92 грн. Зазначене підтверджується актами прийому-передачі від 03.10.12 року № 101 на суму 117626,40 грн., від 03.10.12 року № 104/1 на суму 33390,72 грн., від 16.10.12 року № 106/148 на суму 118982,40 грн., від 16.10.12 року № 107/140 на суму 77175,60 грн., від 16.10.12 року № 111/151 на суму 41738,40 грн., від 05.11.12 року № 120/56 на суму 209570,40 грн., від 06.11.12 року № 122/57 на суму 19106,40 грн., від 07.11.12 року № 123/100 на суму 12111,00 грн., від 19.11.12 року № 125/161 на суму 33155,28 грн., від 20.11.12 року № 139/99 на суму 60816,00 грн., від 05.12.12 року № 155/158 на суму 29112,00 грн., від 05.12.12 року № 153/248 на суму 71184,96 грн., від 06.12.12 року № 156/261 на суму 108999,00 грн., від 11.12.12 року № 150/156 на суму 768,00 грн., від 25.12.12 року № 164/300 на суму 190627,14 грн., від 26.12.12 року № 166/159 на суму 130125,00 грн., від 29.12.12 року № 170/344 на суму 75930,54 грн., від 22.01.13 року № 180/176 на суму 18859,20 грн., від 24.01.13 року № 182/166 на суму 126864,00 грн., від 24.01.13 року № 181/146 на суму 138550,20 грн., від 28.01.13 року № 187/155 на суму 167517,36 грн., від 28.01.13 року № 186/119 на суму 99125,46 грн., від 28.01.13 року № 185/175 на суму 70656,00 грн., від 30.01.13 року № 188/144 на суму 65646,00 грн., від 05.02.13 року № 190/94 на суму 332825,22 грн., від 11.02.13 року № 205/134 на суму 83738,40 грн., від 11.02.13 року № 201/52 на суму 66945,72 грн., від 11.02.13 року № 204/131 на суму 41661,84 грн., від 12.02.13 року № 200/55 на суму 11240,82 грн., від 19.02.13 року № 224/159 на суму 552707,58 грн., від 19.02.13 року № 222/157 на суму 256764,54 грн., від 19.02.13 року № 225/151 на суму 72390,78 грн., від 19.02.13 року № 221/147 на суму 19566,00 грн., від 19.02.13 року № 223/139 на суму 120867,78 грн., від 22.02.13 року № 239/181 на суму 374627,46 грн., від 22.02.13 року № 238/180 на суму 17519,04 грн., від 22.02.13 року № 233/141 на суму 200939,52 грн., від 22.02.13 року № 231/162 на суму 120000,00 грн., від 22.02.13 року № 241/158 на суму 234000,00 грн., від 22.02.13 року № 237/190 на суму 218,82 грн., від 22.02.13 року № 236/178 на суму 64498,38 грн.,від 22.02.13 року № 235/160 на суму 181665,00 грн., від 22.02.13 року № 230/146 на суму 95733,00 грн., від 22.02.13 року № 232/161 на суму 266442,00 грн., від 22.02.13 року № 229/152 на суму 19200,00 грн., від 22.02.13 року № 226/140 на суму 225749,04 грн., від 22.02.13 року № 228/142 на суму 339108,00 грн., від 22.02.13 року № 240/150 на суму 171876,72 грн., від 22.02.13 року №227/143 на суму 85339,80 грн.

Зазначені акти прийому-передачі підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а отже свідчать про повне виконання відповідачем умов договору щодо поставки товару в розмірі 5973262,92 грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, у зв'язку з повним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем була подана заява в порядку статті 22 ГПК України, в якій останній просив суд припинити провадження у справі в цій частині з підстав відсутності предмета спору.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, зобов'язання з поставки товару відповідачем було виконано в повному обсязі 22.02.2013 року, тоді як, з позовною заявою, позивач, звернувся до суду 26.02.2013 року що підтверджується відтиском штампу органу поштового зв'язку на конверті про направлення позовної заяви до суду. Як правильно зазначив суд першої інстанції, вказана обставина свідчить про те, що виконання умов договору щодо поставки товару відбулось до подання позовної заяви до суду, а тому станом на день подачі позову право позивача порушено не було. За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову в частині зобов'язання ТОВ «Валтекс» поставити ПАТ «Укргазвидобування» товар на загальну суму 4642843,68 грн.

Крім того, позивач за порушення виконання свого зобов'язання за договором просить суд стягнути з відповідача 143928,15 грн. пені (за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року) та 324999,06 грн. штрафу.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.8 договору, у разі невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначенні у специфікаціях до договору, останній сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або недопоставленого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦКУ якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов договору та п. 3 специфікації, строк поставки товарів складає вересень - грудень 2012 року. Відповідач частково проти нарахованих позивачем штрафних санкцій заперечує, зазначаючи, що при здійсненні позивачем розрахунку за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року, позивач не врахував поставки здійснені відповідачем у січні 2013 на загальну суму 687218,22 грн., внаслідок чого вартість невиконаного зобов'язання значно зменшилась.

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо поставки товару у встановлений договором строк.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи здійснені у січні 2013 року проплати, а також визначений сторонами в договорі розмір пені, який всупереч Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» перевищує подвійну ставку НБУ, зважаючи на заявлений позивачем строк нарахування неустойки, апеляційним господарським судом було перевірено розрахунок пені. За розрахунком суду до стягнення підлягає пеня у сумі 60973,49 грн., а не 143928,15 грн. як заявляв позивач.

При цьому, судом враховано подану відповідачем заяву про зменшення розміру пені, яка обґрунтована наявністю у відповідача великої кредиторської заборгованості в розмірі 8204164,42 грн., яка виникла внаслідок наявної дебіторської заборгованості, боржниками в яких є державні підприємства. До того ж, відповідач наголосив, що зобов'язання за даним договором в нього погашені в повному обсязі, а стягнення надмірно великих штрафних санкцій призведе до неспроможності ТОВ «Валтекс» здійснювати господарську діяльність, виплачувати заробітну плату та інші обов'язкові збори та платежі.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приймаючи до уваги клопотання відповідача, дослідивши майновий стан відповідача, а також те, що станом на час розгляду справи відповідачем взяті зобов'язання повністю виконані, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що даний випадок є винятковим та зменшення пені до 10000,00 грн. є правомірним.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення 324999,06 грн. штрафу за прострочення зобов'язання понад тридцять днів на підставі п. 7.8 договору.

Як вірно вказав суд першої інстанції, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Як вбачається з часткових проплат, здійснених відповідачем та п. 7.8 договору, днем прострочки виконання зобов'язання, внаслідок якого настає застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу, є 31.01.2013 року. За таких обставин судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що належна до сплати неустойка підлягає задоволенню частково в сумі 276893,78 грн., виходячи із суми боргу, яка станом на 31.01.2013 року складала 3955625,46 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково та стягнув з ТОВ «Валтекс» на користь ПАТ «Укргазвидобування» 10 000,00 грн. пені та 276 893,78 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі позивача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

До того ж, як зазначалося сторонами в судовому засіданні, спір у даній справі частково втратив свою актуальність, оскільки, сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору № УГВ6250/11-12 про закупівлю товарів за державні кошти (договору поставки) від 05.09.2012 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 03.06.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Укргазвидобування» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 03.06.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення господарського суду Київської області від 03.06.2013 року № 911/722/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 03.06.2013 року № 911/722/13-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/722/13-г повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді П.В. Авдеєв

Р.В. Федорчук

Дата підписання 25.11.2013 року