Рішення № 35970737, 10.12.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" грудня 2013 р. Справа № 906/1746/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Герасимов М.В. - довір. №14/20-51-13 від 14.01.2013;

від відповідача: не зявився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай" (м.Житомир)

про стягнення 59937,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 59937,38грн, з яких: 58252,06грн сума лізингових платежів, 1369,32грн пені та 316,00грн 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Повідомив, що заборгованість відповідача згідно договору фінансового лізингу №6-13-24 стс-пл/83 від 21.02.2013 станом на 04.12.2013 не змінилась і складає 58252,06грн, на підтвердження чого надав довідку №16/2904 від 05.12.2013 (а.с.27).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином (а.с.32).

З метою підтвердження відомостей щодо місцезнаходження відповідача, судом було здійснено електронний запит та отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщеного на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаціійно-ресурсний центр", згідно якої юридична адреса відповідача відповідає адресі, зазначеній у позовній заяві, та на яку направлялася ухвала суду (а.с.29-31).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. (п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, у разі якщо ухвали суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не змінював своєї юридичної адреси, і адреса відповідача, на яку направлялася ухвала господарського суду, відповідає адресі, вказаній у витягу з ЄДР.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, господарський суд встановив наступне.

21.02.2013 між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (позивач/лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай" (відповідач/лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №6-13-24 стс-пл/83 (далі - договір (а.с.8-17)) з додатками до нього.

Так, ст. 806 ЦКУ визначає, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом п.1.1 договору сторони погодили, що лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість. ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до п.5.1 договору предмет лізингу передається лізингоодержувачу за Актом за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.2 договору.

З акту №3 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 01.03.2013 (а.с.18) вбачається, що лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв згідно з документами, що підтверджують відвантаження техніки та дорученням лізингодавця у володіння та користування предмет лізингу (сільськогосподарську техніку), а саме: культиватор "АГРО-СОЮЗ" АСК 9.30, зав. №52115015 вартістю 523300,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Частиною 1 ст.762 ЦКУ передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 16 ЗУ "Про фінансовий лізинг" визначено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Так, в п.4.3 договору сторони визначили, що з моменту підписання Акта лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору; комісію за організацію поставки предмета лізингу у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору, яка сплачується разом зі сплатою чергових лізингових платежів згідно з додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" наступним чином: 90% сплачується разом зі сплатою першого чергового лізингового платежу, 10% сплачується разом зі сплатою другого чергового лізингового платежу.

Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна 6 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 6 місяців з дати підписання Акта, подальші платежі - через кожні шість місяців.

Поряд з цим, сторони погодили, що розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" (Додаток №2 до цього Договору, а.с.17).

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач, всупереч пп.3.4.3 п.3.4 договору, свої зобов'язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів виконав частково, заборгувавши позивачу 58252,06грн, що підтверджується довідкою позивача про стан заборгованості №16/2904 від 05.12.2013 (а.с.27).

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи зазначене, обґрунтованими та такими, що підтверджені матеріалами справи, є позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за прострочення сплати лізингових платежів, що утворилась станом на 07.11.2013 (перший лізинговий платіж), а тому такі вимоги підлягають задоволенню на суму 58252,06грн.

Що стосується заявленої позивачем пені, що згідно розрахунку останнього (а.с.19) становить 3516,16грн., слід зазначити наступне.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Так, згідно розрахунку позивача, здійсненого з урахуванням проведених відповідачем оплат, сума пені за період з 02.09.2013 по 06.11.2013 на суму 58252,06грн склала 1369,32грн.

Перевіривши розрахунок пені, виходячи з вказаного позивачем періоду нарахування, суд вважає вимогу про її стягнення у заявленій сумі обґрунтованою та такою, що відповідає умовам договору і вимогам чинного законодавства України.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 3% річних, господарський суд враховує, що за ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.19), розмір 3% річних за період з 02.09.2013 по 06.11.2013 на суму 58252,06грн складає 316,00грн.

Судом встановлено, що виходячи з вказаного позивачем періоду нарахування, вимога про стягнення 3% річних у заявленій сумі є обґрунтованою.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач за підставами і предметом позов не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню на суму 59937,38грн, з яких: 58252,06грн заборгованості по простроченим лізинговим платежам, 1369,32грн пені та 316,00грн 3% річних.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.32,33,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай" (10002, Житомирська обл., м.Житомир, Корольовський район, вул.Льва Толстого, буд.24, кв.1, ідент. код 35795675)

на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м.Київ, Печерський район, вул.Мечникова, буд.16А, ідент. код 30401456):

- 58252,06грн лізингових платежів,

- 1369,32грн пені,

- 316,00грн 3 % річних,

- 1720,50грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.12.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу - рек. з повід.