Рішення № 35970440, 10.12.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" грудня 2013 р. Справа № 906/1760/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Герасимов М.В. - довіреність №14/20-51-13 від 14.01.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м. Київ)

до Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай" (м. Житомир)

про спонукання виконати зобов'язання за договором фінансового лізингу №6-13-24 стс-пл/83 від 21.02.2013р. та стягнення 17438,80 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай" укласти на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" договір страхування предмету лізингу та страхових ризиків, пов'язаних з експлуатацією Предмета лізингу, а саме: від фізичного знищення або пошкодження, включаючи випадки пожежі, удару блискавки, вибуху, падіння літальних апаратів, їх частин і багажу з них, стихійних явищ - буря, град, повінь, землетрус, осідання ґрунту, зсув, обвал, протиправних дій третіх осіб умисного пошкодження, грабіж, розбій, аварії. Також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 17438,80 грн. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу в частині укладання договору страхування предмета лізингу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, оскільки ухвала суду направлялась відповідачеві на адресу, зазначену в позовній заяві.

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже, суд вжив всі необхідні заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи.

Проте, відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, а тому неявка відповідача належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21 лютого 2013 року між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай" (лізингоодержувач/відповідач) було укладено договір фінансового лізингу (а.с.10-17), за умовами якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк Предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", що є специфікацією Предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п.1.1. договору).

У додатку №1 до договору фінансового лізингу визначено предмет лізину, а саме: культиватор "АГРО-СОЮЗ" АСК 9.30 загальною вартістю 523300,00грн. (а.с.18).

Згідно п.п. 3.4.3 договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що з моменту підписання акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" (п.4.4 договору).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом передачі за умови надходження коштів, визначених пунктом 4.2 договору, на рахунок лізингодавця.

Згідно п.6.1 договору предмет лізингу та страхові ризики, пов'язані з експлуатацією предмета лізингу, підлягають страхуванню протягом 10 календарних днів з дати підписання акта з обов'язковим попереднім погодженням умов договору страхування та компанії страховика з лізингодавцем.

Відповідно до п.6.2 договору лізингоодержувач з підписанням договору лізингу здійснює страхування предмета лізингу та страхових ризиків, пов'язаних з володінням і користуванням предметом лізингу, при цьому вигодонабувачем за договором страхування є лізингодавець. Предмет лізингу підлягає страхуванню лізингоодержувачем протягом всього строку дії договору.

За порушення умов розділу 6 договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 4% від невідшкодованої вартості предмета лізингу (п.7.3 договору).

На виконання умов договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у користування визначений договором предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.03.2013р. (а.с.20).

В зв'язку із порушенням відповідачем умов договору фінансового лізингу в частині страхування предмета лізингу позивач направив вимогу від 30.07.2013р. за №168, в якій вимагав терміново застрахувати предмет лізингу (а.с.21).

Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай" не виконав вимоги договору щодо страхування предмету лізингу, ДПАТ НАК "Украгролізинг" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про зобов'язання відповідача виконати умову договору фінансового лізингу №6-13-24стс-пл/83 від 21.02.2013р. в частині укладення договору страхування предмета лізингу та стягнення 17438,80грн. штрафу за порушення виконання такого зобов'язання.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України "Про фінансовий лізинг" та умовами укладеного договору фінансового лізингу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 2 ст. 13 Закону України "Про фінансовий лізинг" предмет лізингу підлягає страхуванню у разі, якщо обов'язковість страхування встановлена законом або договором. При цьому, якщо інше не встановлене договором лізингу, витрати на страхування несе Лізингоодержувач.

Отже, в контексті зазначених норм та змісту розділу 6 договору фінансового лізингу, укладеного між Позивачем та Відповідачем, такий договір є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань із укладання договору майнового страхування предмету лізингу на визначених умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Виходячи із змісту п. 6.2 договору фінансового лізингу, предмет лізингу підлягає страхуванню лізингоодержувачем протягом всього строку дії договору.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від виконання обов'язку із забезпечення безперервного страхування предмету лізингу на визначених розділом 6 договору фінансового лізингу умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи предмет лізингу є незастрахованим з 11.03.2013р.

Наразі, належного у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказу - відповідного договору страхування із підтвердженням набуття ним чинності - Відповідач всупереч ст.ст.4-3, 33 цього Кодексу до матеріалів справи не надав. Відповідачем також не надано доказів виконання обов'язку, передбаченого п. 6.4 договору фінансового лізингу із надання Лізингодавцю страхового полісу (його копії). Таке невиконання зобов'язань із забезпечення страхування предмету лізингу на визначених умовах та протягом встановленого у договору фінансово лізингу періоду страхування є їх (зобов'язань) порушенням у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки та збитків, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 та ч. 2 ст.612 Цивільного кодексу України відповідно.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217, 220 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. При цьому, положення ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України не виключають можливість застосування штрафних санкцій і у випадку порушення негрошових зобов'язань за договором.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування штрафу у разі неналежного виконання зобов'язань із страхування, передбачених розділом 7 договору фінансового лізингу сформульована безпосередньо у п.7.3 цього договору, вимоги ст.547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 правочину ст.546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

За відсутністю доказів належного виконання Відповідачем зобов'язань або доказів відсутності вини у їх невиконанні згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, заявлені Позивачем вимоги щодо нарахування штрафу кваліфікуються як обґрунтовані, оскільки їх розрахунок відповідає умовам п.7.3 договору фінансового лізингу з урахуванням визначеної додатком №1 від 21.02.2013р. вартості предмету лізингу.

Таким чином, судом задовольняються вимоги щодо стягнення штрафу сумі 17438,80грн. у повному обсязі.

Разом із тим, ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України та ст. 234 Господарського кодексу України визначають, що сплата штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов'язання не звільняє боржника від виконання обов'язку в натурі, за винятком випадків, коли інше не передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилась від прийняття виконання зобов'язання.

Оскільки положення договору фінансового лізингу та діючого законодавства не містять приписів, які б звільняли Відповідача у розглядуваному випадку від виконання обв'язку із забезпечення страхування предмету лізингу протягом періоду лізингових відносин, а Лізингодавець як управнена сторона не заявляв про відмову від прийняття виконання зобов'язання, суд задовольняє вимоги Позивача про спонукання Відповідача укласти договір страхування предмету лізингу згідно розділу 6 договору фінансового лізингу як доказово доведені і юридично спроможні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України покладається на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Товариству з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай" (10002, м. Житомир, вул. Льва Толстого, 24, кв.1, код 35795675) укласти договір майнового страхування предмету лізингу на умовах розділу 6 договору фінансово лізингу №6-13-24стс-пл/83 від 21.02.2013р. на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код 30401456) а саме: від фізичного знищення або пошкодження, включаючи випадки пожежі, удару блискавки, вибуху, падіння літальних апаратів, їх частин і багажу з них, стихійних явищ - буря, град, повінь, землетрус, осідання ґрунту, зсув, обвал, протиправних дій третіх осіб умисного пошкодження, грабіж, розбій, аварії.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай" (10002, м.Житомир, вул. Льва Толстого, 24, кв.1, код 35795675)

- на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код 30401456) - 17438,80грн. штрафу, а також 2867,50грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13 грудня 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)

3 - відповідачу (рек. з повід.)