Ухвала суду № 35969640, 27.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 р.Справа № 818/393/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський м'ясокомбінат" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.04.2013р. по справі № 818/393/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський м'ясокомбінат"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Лебединський м'ясокомбінат», звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції: в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської МДПІ № 0000072301 від 15 березня 2012 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 р. відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями податкового органу в період з 20 лютого 2012 року по 22 лютого 2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року по господарським операціям позивача з ТОВ «Харчопродекспо», зха результатми якої був складений акт перевірки №52/23/32738876 від 23 лютого 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2012 року №0000072301 відповідно до якого, за порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.123.1 ст.123 ПК України останньому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ, за основним платежем на 109272 грн. та за штрафними санкціями - 27318 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення обґрунтоване, прийняте відповідно до діючого законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що підставами для донарахування податку слугувало те, що відповідачем під час проведення перевірки було встановлено, що угода поставки товару, укладена між позивачем (покупець) та ТОВ «Харчопродекспо» (продавець), оформлювалась тільки документально шляхом виписки видаткових накладних та податкових накладних, а фактично передача товару не здійснювалася, оскільки відсутня відповідна первинна документація, тобто відбулося здійснення безтоварної господарської операції, а тому позивач не мав права відносити суму ПДВ до свого податкового кредиту, окрім того вказана сума фактично не сплачувалась позивачем його контрагенту.

30 вересня 2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Харчопродекспо» (постачальник) м. Івано - Франківськ укладений договір поставки згідно умов якого постачальник зобов'язується в період дії договору поставити у власність покупцеві м'ясо продукцію, покупець зобов'язується вчасно здійснити оплату за товар та прийняти його на умовах визначених даним договором. Загальна сума договору складає 655632,97 грн. з ПДВ (109272 грн.). Якість товару підтверджується посвідченям якості та ветеринарним свідоцтвом.

Виконання зазначеної угоди та право на спірний податковий кредит підтверджується наступними документами: податкову накладну від 30 вересня 2011 року №380 на суму 173116,67 грн. та ПДВ 34623 грн. та розхідну накладну №хп-0000693 від 30 вересня 2011 року відповідно до яких, позивач придбав м'ясо яловичини першої категорії в кількості 11050 кг.; податкову накладну від 30 вересня 2011 року №376 на суму 36795,88 грн. та ПДВ 7359,18 грн. та розхідну накладну №ХП-0000012 від 30 вересня 2011 року відповідно до яких, позивач придбав різні м'ясопродукти; податкову накладну від 30 вересня 2011 року №377 на суму 60211,72 грн. та ПДВ 12042,35 грн. та розхідну накладну №ХП-0000013 від 30 вересня 2011 року відповідно до яких, позивач придбав різні м'ясопродукти; податкову накладну від 30 вересня 2011 року №379 на суму 205815,12 грн. та ПДВ 41163,02 грн. та розхідну накладну №ХП-0000031 від 30 вересня 2011 року відповідно до яких, позивач придбав різні м'ясопродукти; податкову накладну від 30 вересня 2011 року №378 на суму 70421,42 грн. та ПДВ 14084,28 грн. та розхідну накладну №ХП-0000030 від 30 вересня 2011 року відповідно до яких, позивач придбав різні м'ясопродукти (а.с.27-36).

З вищезазначеного акту перевірки вбачається, що між позивачем (поклажедавець) та ПАТ «Івано-Франківськ «Вінницям'ясо» (зберігач) 30 вересня 2011 року був укладений договір зберігання.

Умовами зазначеного договору передбачено, що позивач зобов'язується передавати «зберігачу», а «Зберігач» приймати на відповідальне зберігання на строк до пред'явлення «Поклажедавцем» вимоги про повернення яловичини 1 та 2 ґатунку, шкіри та субпродукти (далі за текстом майно), кількість та якість яких буде визначатися в підписаних сторонами актах приймання-передачі. Право власності на майно до Зберігача не переходить. Майно не може бути задіяне в господарському обороті Зберігача або бути передане ним третім особам. Зберігач приймає майно на зберігання через свого представника, повноваження якого підтверджується довіреністю.

Поклажедавець передає майно Зберігачу за адресою: 21100, м. Вінниця, вул.Кірова, 1 відповідно до акту приймання-передачі. Зберігач зобов'язаний зберігати майно в приміщенні (складі), що знаходиться за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Кірова, 1.

Поясненнями в.о. директора TOB «Лебединський м'ясокомбінат» Манжай Л.І. від 05 січня 2012 р. підтверджено, що довіреності на отримання товару не виписувались, розрахунки за товар не проводились. Фактичних поставок та транспортування товару від TOB «Харчопродекспо» не було, оскільки був укладений договір зберігання.

Колегія суддів зазначає, що документи, які б підтверджували транспортування товару від TOB «Харчопродекспо» до ПАТ «Івано-Франківськ «Вінницям'ясо» у суді першої та апеляційної інстанції позивачем не надано.

Станом на 30 вересня 2011 року у TOB «Лебединський м'ясокомбінат» не було основних засобів для здійснення господарської діяльності, оскільки всі основні засоби були передані в оренду, що підтверджується актом приймання - передачі від 27 вересня 2011 року №1 до договору оренди комплексу будівель та споруд від 26 вересня 2011 року № б/н, укладеному з орендарем - TOB «Стар - майстер» (а.с.49-52).

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним з принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх суті. А не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, операція яка не відбулася не може бути об'єктом оподаткування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Господарські операції, за якими виник податковий кредит, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що податковий кредит визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з наданих документів вбачається, що позивач не сплатив вартість товару, не транспортував та не передавав його на зберігання, оскільки фактично його не отримував, що підтверджується відсутністю підписів в графі отримав в вище перелічених розхідних накладних.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський м'ясокомбінат" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.04.2013р. по справі № 818/393/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.