Ухвала суду № 35969530, 03.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 р.Справа № 816/1225/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представників сторін, прокурора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Міндоходів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2013р. по справі № 816/1225/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-агро"

до Полтавської митниці Міндоходів

про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" звернулося до суду з позовом до Полтавської митниці, у якому просило: визнати протиправними та скасувати наказ від 29 січня 2013 року №31 "Про проведення документальної невиїзної перевірки" та податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року №12 та №13.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 р. позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Полтавської митниці від 06 березня 2013 року №12 та від 06 березня 2013 року №13. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Митного кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 р. неналежного відповідача Полтавську митницю замінено належним відповідачем правонаступником Полтавською обласною митницею Міндоходів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі та прокурора, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно зовнішньоекономічного контракту від 19.02.2010 №РRUA10/21 та доповнень до нього, укладеного між швейцарською юридичною особою "Pioner Hi-Bred Switzerland S.A." (продавець) та ТОВ "Бурат-Агро" (покупець) на умовах поставки DDU протягом 2010 року здійснено ввезення на митну територію України товар "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби" на загальну суму 220334,19 грн.

Переміщення через митний кордон України товару "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби" оформлене митними деклараціями від 19.03.2010 №806000010/2010/002298, №806000010/2010/002306,№806000010/2010/002307,від25.03.2010р.,№806000010/2010/002542,№806000010/2010/002545,№806000010/2010/002559,від31.03.2010р.№806000010/2010/002800,№806000010/2010/002826,№806000010/2010/002827,№806000010/2010/002832,від09.04.2010р.№806000010/2010/003161,№806000010/2010/003162.

Ввезене ТОВ "Бурат-Агро" протягом 2010 року на митну територію України насіння кукурудзи було задеклароване митному органу за кодом 1005101500, згідно УКТЗЕД (ставка ввізного мита 0%).

Під час декларування цього товару підприємством до митного органу було надано наступні документи:

- сертифікати міжнародної організації ISTA на партії насіння кукурудзи;

- лист Державної служби з охорони прав на сорти рослин Міністерства аграрної політики України від 19.02.2010 №45-5/244 щодо сортів внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення та перспективних для поширення в Україні у 2010 році;

- карантинні дозволи на імпорт насіння кукурудзи, видані державною інспекцією з карантину рослин;

- сертифікати походження насіння кукурудзи для сівби;

- акти фітосанітарного контролю насіння кукурудзи.

12.02.2013р. відповідачем, відповідно до статті 351 Митного кодексу України, у зв'язку з виявленням ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, в частині достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів ТОВ "Бурат-Агро" при переміщенні через митний кордон України товару "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби", оформленого за митними деклараціямивід19.03.2010р.№806000010/2010/002298,№806000010/2010/002306,№806000010/2010/002307,від25.03.2010р.№806000010/2010/002542,№806000010/2010/002545,№806000010/2010/002559,від31.03.2010р№806000010/2010/002800,№806000010/2010/002826,№806000010/2010/002827, №806000010/2010/002832, від 09.04.2010р. №806000010/2010/003161, №806000010/2010/003162, на підставі наказу Полтавської митниці від 29.01.2013 №31, проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Бурат-Агро".

Полтавська митниця рекомендованим листом від 29.01.2013 №19/04-543 повідомила позивача про дату початку перевірки та місце проведення перевірки.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт №Н0003/13/806000000/0030152327 від 12.02.2013 (том 1 а.с. 24-31), за висновками якого встановлено декларування позивачем імпорту "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби" невірним кодом згідно УКТЗЕД, що призвело, на думку відповідача, до порушення Закону України від 05.04.2001 №2371-ІІІ "Про Митний тариф України" (зі змінами та доповненнями) та Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), які діяли на момент проведення митного оформлення товару.

Таким чином, за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ТОВ "Бурат-Агро" митних платежів встановлено факти заниження податкових зобов'язань по сплаті до Державного бюджету України митних податків у розмірі 889444,36 грн., в тому числі ввізне мито - 741203,65 грн. та податок на додану вартість - 148240,71 грн.

На підставі висновків акту №Н0003/13/806000000/0030152327 від 12.02.2013, Полтавською митницею 06.03.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р":

№12, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: ввізне мито в розмірі 926504,56 грн., в тому числі 741203,65 грн. за основним платежем та 185300,91 грн. - за штрафними санкціями; №13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 185300,89 грн., в тому числі 148240,71 грн. - за основним платежем та 37060,18 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів наявність помилки стосовно класифікації товару чи зазначення у ВМД недостовірних відомостей, отже при кодуванні товару "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби", та віднесення його до товарної підкатегорії 1005101500 з боку ТОВ "Бурат-Агро" не було допущено порушення вимог митного законодавства. Відтак, за висновком суду першої інстанції, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: ввізне мито в розмірі 926504,56 грн. та суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 185300,89 грн., прийняті митним органом є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що висновок про порушення позивачем вимог митного законодавства відповідачем було обґрунтовано тим, що до комплекту документів, поданих ТОВ "Бурат-Агро" митному органу із метою оформлення товару "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби", не було додано сертифікатів на насіння України, що засвідчують сортові та посівні якості насіння і садивного матеріалу на кожну партію насіння кукурудзи.

На підставі інформації, отриманої від Полтавської обласної державної насіннєвої інспекції (лист від 21.12.2012 №01-10/801) було встановлено, що протягом 2010 року сертифікація насіння гібридів кукурудзи, ввезених підприємством на митну територію України державними насіннєвими інспекціями Полтавської області не проводилася і відповідно сертифікати на насіння України на вказані партії насіння гібридів кукурудзи не видавалися.

Аналізуючи вказане та керуючись Законом України від 26.12.2002 №411-ІV "Про насіння та садивний матеріал", Поясненнями до товарної позиції 1005 (у редакції, затвердженій наказом Держмитслужби України від 28.11.2007 №1006 "Про внесення змін до наказу Держмитслужби України від 31.01.2004 №68"), відповідач дійшов висновку, що товар "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби", ввезений на митну територію України підприємством за відсутності сертифікатів, виданих національними компетентними органами, на думку митного органу, неможливо класифікувати у товарній підпозиції 1005101500 згідно з УКТЗЕД ("кукурудза - насіннєва - гібриди - гібриди прості", ставка ввізного мита 0%). При цьому, із урахуванням пояснень до товарної позиції 100510 згідно УКТЗЕД та положень Закону, класифікацію товару необхідно було проводити в товарній під категорії 1005900000 згідно з УКТЗЕД "кукурудза - інша".

Таким чином, відповідач вважав, що ввезений ТОВ "Бурат-Агро" на митну територію України товар "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби" необхідно було декларувати митному органу кодом 1005 90 00 00 згідно УКТЗЕД (ставка ввізного мита 10%).

Декларування підприємством митному органу товару "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби" невірним кодом згідно УКТЗЕД призвело до порушення платником податків Закону України від 05.04.2001 №2371-ІІІ "Про Митний тариф України" (зі змінами та доповненнями, який діяв на момент проведення митного оформлення товару) та Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями, який діяв на момент проведення митного оформлення товару).

Внаслідок цього підприємством занижено податкові зобов'язання по сплаті до Державного бюджету України митних податків у розмірі 889444,36 грн., в тому числі ввізне мито - 741203,65 грн. та податок на додану вартість - 148240,71 грн.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про насіння та садивний матеріал" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

насіння - органи рослин, які використовуються для розмноження;

партія насіння і садивного матеріалу - будь-яка кількість однорідного за якістю насіння і садивного матеріалу, якість яких засвідчується відповідним документом;

посівні якості - сукупність показників якості насіння, що характеризують його придатність до посіву;

кондиційне насіння - насіння, сортові та посівні якості якого відповідають вимогам нормативних документів;

некондиційне насіння - насіння, що не відповідає за якісними показниками вимогам нормативних документів.

Згідно положень статті 24 Закону України "Про насіння та садивний матеріал" насіння і садивний матеріал можуть ввозитися в Україну за умови, якщо насіння і садивний матеріал, крім іншого, супроводжуються сертифікатом, що засвідчує їх якість.

При цьому, стаття 24 Закону України "Про насіння та садивний матеріал" не містить такого словосполучення як "сертифікат України", а визначає такий документ, як сертифікат, без вказівки на країну його походження.

Судовим розглядом в суді першої інстанції та при апеляційному перегляді справи було встановлено, що при митному оформленні товару "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби" до ВМД ТОВ "Бурат-Агро" надавалися сертифікати країн експортерів ІSTA та OESD, що підтверджують якість товару. Тобто, позивачем фактично дотримано вимоги статті 24 Закону України "Про насіння та садивний матеріал" стосовно супроводження насіння і садивного матеріалу сертифікатом, що засвідчує їх якість.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання відповідача про правомірність проведених нарахувань митних податків, в зв'язку з чим відповідач посилався необхідність проведення сертифікації імпортованого насіння кукурудзи державними насіннєвими інспекціями, встановлену листом Міністерства аграрної політики України від 24.02.2011 №93-14-194.

Так, згідно вказаного листа зазначено, що відповідно до статті 21 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" усі партії насіння і садивного матеріалу, призначені для реалізації, повинні мати сертифікати, що засвідчують їх сортові та посівні якості. Проведення сертифікації та видача сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння, здійснюються державними насіннєвими інспекціями.

В той же час, на сьогодні існує практика реалізації на території України насіння сільськогосподарських рослин по сертифікату відповідності, який відповідно статті 1 Закону України "Про підтвердження відповідності" не засвідчує сортові якості насіння і не може бути застосований при введені його в обіг.

Тому, при реалізації імпортованого насіння на території України суб'єктам насінництва необхідно отримати сертифікат на насіння України, що засвідчує сортові та посівні якості насіння і садивного матеріалу відповідно до статті 1 Закону України "Про насіння і садивний матеріал". Для отримання сертифіката на насіння України суб'єкту насінництва необхідно надати до державної насіннєвої інспекції оригінали помаранчевого міжнародного сертифіката на партію насіння (ІСТА), сортовий сертифікат на насіння (ОЕСР) та провести визначення посівних якостей насіння в лабораторіях державних насіннєвих інспекцій.

Таким чином, зміст даного листа свідчить про те, що він не має відношення до митного оформлення насіння, яке імпортується, оскільки в ньому мова йде про реалізацію вже імпортованого насіння на території України суб'єктами насінництва.

Згідно Закону України "Про Митний тариф України" товарною номенклатурою митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД).

У відповідності до статті 18 вказаного Закону насіння і садивний матеріал вводять в обіг після їх визнання державними органами управління та контролю в насінництві та розсадництві, що підтверджується відповідними документами встановленої форми.

Насіння і садивний матеріал вважаються визнаними, якщо вони: - за сортовою чистотою і посівними якостями відповідають вимогам нормативного документа; - належать до сорту, який занесено до Реєстру сортів рослин України, або за результатами державного випробовування сорту визнані перспективними, тобто показали значну перевагу щодо урожайності або за іншими цінними ознаками.

Позивачем при митному оформленні надано у відповідності до вимог статті 18 Закону України "Про насіння та садивний матеріал" лист Державної служби з охорони прав на сорти рослин Міністерства аграрної політики України від 19.02.2010 №45-5/244 щодо сортів, внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення та перспективних для поширення в Україні у 2010 році, в якому зазначаються завезені гібриди насіння як визнані (том 1 а.с. 94-96).

Таким чином, в Поясненнях до товарної позиції про насіння, що розглядається як насіннєвий матеріал компетентними органами у позиції 1005 10 мова йде лише про насіння, яке визнане, тобто занесене до Реєстру сортів рослин України.

Відтак, сертифікат якості, виданий компетентними органами країни-експортера, або сертифікат якості, виданий українськими компетентними органами не є документом, що свідчить про визнання в розумінні статті 18 Закону України "Про насіння та садивний матеріал", а таким документом є внесення сорту до Реєстру.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2013р. по справі № 816/1225/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.

Повний текст ухвали виготовлений 09.09.2013 р.