Ухвала суду № 35969282, 22.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 р.Справа № 818/1624/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської МДПІ Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 818/1624/13-а

за позовом ПАТ "Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод "Темп"

до Сумської МДПІ Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Лебединський машинобудівний дослідно-експерементальний завод "Темп" до Сумської МДПІ Сумської області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області № 0000422301 від 06 грудня 2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість Публічному акціонерному товариству "Лебединський машинобудівний дослідно-експерементальний завод "Темп" за липень 2012 року на суму 59220 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті двадцять) грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області № 0000412301 від 06 грудня 2012 року про збільшення Публічному акціонерному товариству "Лебединський машинобудівний дослідно-експерементальний завод "Темп" податку на прибуток в загальному розмірі 93271 грн. 50 коп., із них за основним платежем 62181 грн. та 31090 грн. 50 коп. штрафні (фінансові) санкції.

Сумська МДПІ Сумської області, не погоджуючись з вказаною постановою суду, подала апеляційну скаргу , вважає, що постанова прийнята із недоведеністю обставин, які мають значення для справи та суд вважає встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р., прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, Сумською МДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Темп" з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р. та перевірку питань правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування ПАТ "Темп" у ІІІ кварталі 2012 р. по господарським операціям з ТОВ "Хот Крісталс ЛТД" 21.11.2012 р. , за результатами якої складено акт № 364//22/02971676.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.138,139, п.185.1 ст. 185, п.198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а також недотримання положень ч.1, 5 ст. 203, ст. 215, 216, 228 ЦК України та на цій підставі про нікчемність договору постачання від 09.11.2011 р. №327П між ПАТ "Темп" і ТОВ "Хот Кріталс ЛТД", оскільки господарські операції між ними не спричиняють реального настання правових наслідків, вчиняються з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. В наслідок цього занижено податок на прибуток за три квартали 2012 р. на суму 62181 грн., в тому числі: за ІІІ квартал 2012 р. в сумі 62181 грн. та завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2012 р. в сумі 59220 грн.

На підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000422301 від 06.12.2012 р. , яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 59220,0 грн. та податкове повідомленням-рішенням № 0000412301 від 06.12.2012 р., яким збільшено податок на прибуток в загальному розмірі 93271,5 грн., із них: за основним платежем 62181,0 грн. та 31090,5 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення Сумської МДПІ Сумської області ДПС, суд першої інстанції виходив з того , що висновки податкового органу про порушення позивачем ст.138,139, п.185.1 ст. 185, п.198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а також недотримання положень ч.1, 5 ст. 203, ст. 215, 216, 228 ЦК України не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Стосовно порушення позивачем вимог ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинах з ТОВ "Промспец Консалтинг", колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між ПАТ "Темп" та ТОВ "Хот Крісталс ЛТД" укладено договір постачання від 09.11.2011р. № 327П .

Реальність виконання договору постачання від 03.11.2011 р. № 327П між ПАТ "Темп" і ТОВ "Хот Крісталс ЛТД" підтверджується копіями видаткових накладних № 06/07-02, № 06/07-01 від 06.07.2012 р., № 11/07-01, № 11/07-01, № 11/07-02 від 11.07.2012 р., № 11/07-03 від 11.07.2012 р., № 13/07-01, № 13/07-02, № 13/07-03 від 13.07.2012 р. (т.1 а.с.61-69); податкових накладних № 2 від 06.07.2012 р., № 4 від 11.07.2012 р., № 5 від 11.07.2012 р., № 6 від 11.07.2012 р., № 9 від 13.07.2012 р., № 10 від 13.07.2012 р. (т.1 а.с.70-77);

копіями товарно-транспортних накладних № 13/07/1 від 13.07.12 р., № 01АБ (844708) від 11.07.2012 р., № 01АБ(844707) від 11.07.2012 р., № 01АБ(844706) від 06.7.2012 р. (т. 1 а.с.95-99); договором на транспортне обслуговування № 307 від 25.06.2012 р. (т.1 а.с.89-91), актами прийому-передачі виконаних робіт б/н від 05.07.2012 р., б/н від 03.07.2012 р., б/н від 10.07.2012 р. (т.1 а.с.99- 101); платіжними дорученнями № 3517 від 01.08.2012 р., № 3518 від 01.08.2012 р., № 3516 від 01.08.2012 р. (т.1 а.с.102-104); випискою банку на оплату за перевезення товару (т.1 а.с.105); карткою клієнта по взаєморозрахунках з 01.07.2012 р. (т.1 а.с. 106) підтверджується перевезення придбаних товарів;

копіями платіжних доручень № 3395 від 31.07.2012 р., № 3493 від 31.07.2012 р., № 3494 від 31.07.2012 р., № 3397 від 17.07.2012 р., № 3396 від 17.07.2012 р., № 3391 від 16.07.2012 р., № 3361 від 11.07.2012 р., № 3356 від 11.07.2012 р., № 3356 від 11.07.2012 р., № 3350 від 17.07.2012 р., № 3353 від 10.07.2012 р. (т.1 а.с.78-87) підтверджується оплата за отриманий товар від ТОВ "Хот Крісталс ЛТД";

оприбуткування по складу ПАТ "Темп" підтверджується копіями прибуткових накладних № 0000704, № 0000705, № ЛТ-0000702 від 13.07.2012 р., № ЛТ-0000700, ЛТ-0000701, ЛТ- 0000702, ЛТ-0000703 від 11.07.2012 р., № ЛТ-0000698, ЛТ-0000699 від 06.07.2012 р. (т.1 а.с.107-115); наказами та посвідченнями про відрядження працівників, які здійснювали перевезення придбаних товарів (т. 1 а.с.52-60),

копіями платіжних доручень № 3512 від 31.07.2012 р., № 3037 від 28.05.2012 р., № 3026 від 25.07.2012 р., № 3019 від 24.05.2012 р., № 2928 від 22.05.2012 р., № 2603 від 28.03.2012 р., № 5272 від 23.03.2012 р., № 2422 від 27.02.2012 р., № 2408 від 24.02.2012 р., № 2167 від 31.01.2012 р., № 1736 від 14.11.2012 р., № 1682 від 04.11.2012 р. (т.1 а.с.123-134), журналу проводок за 01.11.2011 р. по 31.07.2012 р. (т.1 а.с. 135), податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2012 р. та додатку № 5 (т.1 а.с.147-152) підтверджується достовірність сплати податків позивачем.

Вказані документи підтверджують переміщення комплектуючих деталей для рукавів з'єднувальних від ТОВ "Хот Крісталс ЛТД" до позивача та фактичність здійснених між позивачем та ТОВ "Хот Крісталс ЛТД" господарських операцій.

Крім того, позивачем надані до суду копії документів, що підтверджують зв'язок між придбанням останнім комплектуючих деталей у ТОВ "Хот Крісталс ЛТД" та власною господарською діяльністю, а також подальше використання позивачем придбаних у ТОВ "Хот Крісталс ЛТД" деталей в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності.

ТОВ "Хот Крісталс ЛТД" на момент здійснення господарських операцій зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ТОВ "Хот Крісталс ЛТД" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням послуг до податкового кредиту та формування валових витрат .

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ТОВ "Хот Крісталс ЛТД" правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ТОВ "Хот Крісталс ЛТД" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та валові витрати.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товару позивачем підтверджено первинними документами та податковими накладними тощо, а тому підлягають включенню до складу податкового кредиту та валових витрат.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки податківців, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 06 грудня 2012 року № 0000422301 та № 0000412301 правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської МДПІ Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 818/1624/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 29.07.2013р.